<<

Стаття 338 - Підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд [судом касаційної інстанції]

Інформація актуальна на 04.03.2021
завантажити документ, актуальний на поточний час

«1. Судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо:

...

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

...

4.

Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.».

16. Інші відповідні положення наведені в рішенні у справі «Редакція газети «Гривна» проти України» (Editorial Board of Grivna Newspaper v. Ukraine), заява № 41214/08, пункти 44 та 46, від 16 квітня 2019 року.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

17. Заявник скаржився на проведення засідання апеляційного суду від 27 травня 2008 року (далі - судове засідання) за його відсутності, та на невиправлення Верховним Судом України цього процесуального порушення. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, який передбачає:

«Кожен має право на справедливий … розгляд його справи … судом, …, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру ...».

A. Прийнятність

18. Суд зазначає, що ця скарга не є ані явно необґрунтованою, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

1. Доводи сторін

19. Заявник стверджував, що апеляційний суд провів розгляд справи без його участі в судовому засіданні.

Отже, він не мав можливості представити свою справу, тоді як представники відповідача брали участь у судовому засіданні та прокоментували його зауваження. Заявник стверджував, що були порушені гарантії справедливого судового розгляду, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції.

20. Уряд надав лист в.о. голови Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2019 року, яким Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини інформували про те, що 16 грудня 2014 року всі матеріали, окрім процесуальних документів, які стосувалися справи, були знищені. Тому Уряд не мав інформації, якою була відповідь апеляційного суду у зв’язку з клопотанням заявника про відкладення розгляду справи або щодо причин неявки заявника у судове засідання.

21. Водночас Уряд стверджував, що особиста явка заявника в його цивільній справі не мала вирішального значення на стадії апеляційного оскарження, і заявник не міг надати жодних додаткових аргументів, окрім викладених в його апеляційній скарзі. Крім того, Уряд стверджував, що ніщо не свідчило про несправедливість провадження, оскільки апеляційний суд детально розглянув апеляційну скаргу та постановив обґрунтовану ухвалу. Уряд стверджував про відсутність порушення гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

2. Оцінка Суду

22. Суд нагадує, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див.

рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов’язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та 3 інші заяви, пункт 25, від 31 травня 2016 року). Насамкінець Суд повторює, що під час вирішення питання щодо справедливості провадження для цілей статті 6 Конвенції він повинен розглянути провадження в цілому, в тому числі рішення апеляційного суду (там само).

23. У цій справі 07 травня 2008 року заявник, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ї категорії, який представляв свої інтереси самостійно, з метою забезпечення своєї явки у судове засідання звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. У своєму клопотанні заявник посилався на своє планове стаціонарне лікування та статтю 305 Цивільного процесуального кодексу України. Печатка на документі свідчить про те, що того ж дня зазначене клопотання надійшло до канцелярії апеляційного суду. Заявник перебував у лікарні в період з 13 по 24 травня 2008 року і лише 06 червня 2008 року завершив амбулаторне лікування.

24.

27 травня 2008 року апеляційний суд провів засідання за відсутності заявника, але в присутності представників відповідача, один з яких був прокурором. Під час судового засідання представники відповідача виклали свої зауваження та просили апеляційний суд відхилити скаргу заявника. В ухвалі апеляційного суду від 27 травня 2008 року не зазначалося, чи було розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, або чи був заявник належним чином повідомлений про засідання. Суд посилався лише на позицію заявника, викладену в його апеляційній скарзі.

25. Стосовно аргументів Уряду (пункт 21) Суд зазначає, що оскільки матеріали справи на національному рівні були знищені, а в ухвалі не вказано жодної відповідної інформації, невідомо, чи врахував насправді апеляційний суд це клопотання про відкладення розгляду справи. Суд не може робити припущення щодо цих фактів. Він також не може робити припущення, чи міг заявник надати додаткові аргументи, окрім викладених в його скарзі, особливо з огляду на той факт, що апеляційний суд не прокоментував питання, чи не міг характер скарги заявника зробити його присутність непотрібною.

26. Однак Суд повторює, що Цивільний процесуальний кодекс України передбачав проведення усного засідання в апеляційному суді, і перегляд справи таким судом не обмежувався питаннями права, а також охоплював перевірку того, чи були встановлені відповідні факти. З огляду на широкий обсяг перегляду в апеляційному порядку, гарантії справедливого судового розгляду, передбачені статтею 6 Конвенції, включно, зокрема, з правом викласти свої зауваження у суді, мали таке саме значення під час провадження в апеляційному суді, як і в судах першої інстанції (див., mutatis mutandis, згадане рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), пункт 40).

27. Суд також зауважує, що перша ухвала апеляційного суду від 26 грудня 2005 року, винесена у цій самій справі, була скасована судом касаційної інстанції на тій підставі, що заявник не був належним чином повідомлений про розгляд справи, тоді як у протоколі судового засідання було зазначено про протилежне (див. пункт 10). Апеляційний суд мав провести засідання знову та надати заявнику можливість взяти участь у розгляді його справи. Розгляд справи відбувся за відсутності заявника. Проте підстави вважати, що заявник відмовився від свого права бути заслуханим, відсутні.

28. Верховний Суд України постановив ухвалу на одній сторінці, в якій зазначив, що касаційна скарга заявника була необґрунтованою. Суд не розглянув скарги заявника на його неможливість бути присутнім у засіданні апеляційного суду, відмову апеляційного суду відкласти розгляд справи та відсутність повідомлення від апеляційного суду про час та дату проведення засідання.

29. За цих обставин Суд вважає, що процесуальна справедливість вимагала, щоб заявник мав можливість бути присутнім у засіданні апеляційного суду та викласти свої усні зауваження. Враховуючи, що це було не так, і це питання згодом не було з’ясоване та виправлене під час касаційного провадження, Суд вважає, що зазначене провадження в цілому було несумісним із гарантіями справедливого судового розгляду.

30. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

31. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».

A. Шкода

32. Заявник вимагав 1 500 євро в якості відшкодування моральної шкоди.

33. Уряд вважав цю вимогу необґрунтованою та просив Суд відхилити її.

34. Суд вважає, що заявник мав зазнати моральної шкоди внаслідок процесуального порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Суд присуджує заявнику 500 євро у зв’язку з цим.

B. Судові та інші витрати

35. Заявник не подав жодних вимог щодо компенсації судових та інших витрат. Тому Суд нічого не присуджує за цим аспектом.

C. Пеня

36. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

3. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 500 (п’ятсот) євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 08 жовтня 2020 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Енн-Марі ДУГЕ

Голова

Габріеле КУЦСКО-ШТАДЛЬМАЙЕР

<< |
Законодавчий акт: Справа «Осіпов проти України» (Заява № 795/09). Європейський суд з прав людини. 2020

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =

Стаття 338 - Підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд [судом касаційної інстанції]