<<
>>

Стаття 13 ( 995_004 )

Інформація актуальна на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

A. Щодо прийнятності

74. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав усіх національних засобів юридичного захисту щодо його скарг про відсутність адекватної медичної допомоги під час тримання під вартою.

Посилаючись на статтю 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ), Уряд зазначив, що всі рішення, дії чи бездіяльність державних органів можуть бути оскаржені до суду. Хоча заявник подавав скарги щодо дій адміністрації СІЗО, він не оскаржив рішення суду від 11 лютого 2005 року. Уряд також стверджував, що звернення з вимогою щодо відшкодування шкоди є ефективним засобом юридичного захисту, який мав бути вичерпаний заявником. На підтвердження цього Уряд надав копію судового рішення від 4 лютого 2009 року в справі К. і Б. проти СІЗО N 13. Матір одного та дочка другого з позивачів померла у цьому СІЗО через відсутність медичної допомоги. Суд присудив кожному позивачу по 25 000 українських гривень (1) відшкодування моральної шкоди.

---------------

(1) На той момент приблизно 2411 євро.

75. Заявник стверджував, що він вичерпав усі наявні засоби юридичного захисту, які виявилися неефективними. Заявник зазначив, що закони України та існуюча судова практика не гарантували жодного відшкодування чи ефективного захисту у випадку відсутності адекватної медичної допомоги під час тримання під вартою.

76. Суд зазначає, що в низці справ він неодноразово розглядав подібні заперечення Уряду (див. ухвалу в справі "Коваль проти України" ( 974_143 ) (Koval v. Ukraine), заява N 65550/01, від 30 березня 2004 року, і рішення у справі "Миханів проти України" (Mikhaniv v. Ukraine), заява N 75522/01, від 20 травня 2008 року). Зокрема, у справі "Миханів проти України" Суд визнав, що за відсутності будь-якого прикладу національної судової практики щодо того, що цивільні та/або адміністративні провадження, ініційовані ув'язненими, мали шанси на успіх, належним чином не встановлено, що використання засобів юридичного захисту, запропонованих Урядом, могло б забезпечити заявнику відшкодування в контексті його скарг.

77. Суд зазначає, що в цій справі Уряд надав як приклад рішення, яким національний суд присудив відшкодування шкоди, завданої позивачам смертю особи, яка була матір'ю одного з позивачів і дочкою іншого. Смерть цієї особи настала під час тримання її під вартою у зв'язку з відсутністю належної медичної допомоги. Однак це рішення було ухвалено національним судом після того, як цей Суд розглянув справу та визнав наявність порушення статті 2 Конвенції ( 995_004 ) у зв'язку з тим, що державні органи не забезпечили матері та дочці позивачів захисту права на життя (див. рішення у справі "Кац та інші проти України" ( 974_485 ) (Kats and Others v. Ukraine), заява N 29971/04, від 18 грудня 2008 року). Таким чином, Суд не переконаний, що єдиний приклад успішного позову в справі, в якій порушення було попередньо встановлено Судом, може слугувати доказом ефективності засобу юридичного захисту, запропонованого Урядом.

78. Крім того, Суд уже встановлював, що проблеми, які постають з умов тримання та відсутності належної медичної допомоги в установах України для тримання під вартою, мають системний характер (див. ухвалу в справі "Коваль проти України" ( 974_143 ), цитовану вище, п. 96) та що за такими скаргами немає ефективного засобу юридичного захисту (див. рішення у справі "Мельник проти України" ( 974_049 ), згадане вище, пп. 113-116). У цій справі Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків і тому вважає, що ця скарга не може бути відхилена з причин невичерпання національних засобів юридичного захисту.

79. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими в розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони оголошуються прийнятними.

B. Щодо суті

<< | >>
Законодавчий акт: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Петухов проти України" (Заява N 43374/02). Європейський суд з прав людини. 2010

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =

Стаття 13 ( 995_004 )