80. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) проголошує:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

А.

81. Заявник вказав, що його скарги щодо справедливої сатисфакції стосуються майна компанії JDE, 99 відсотками акцій якої він володів, що було конфісковане 13 жовтня 1997 року. Він вважав, що конфіскація цієї власності призвела до щоденної втрати прибутку і спричинила моральні збитки. Заявник вимагає 70 000 доларів США за кожний день як компенсацію за втрату прибутків та 210 000 доларів США як відшкодування моральної шкоди. Заявник стверджував, що понесені збитки були прямим наслідком порушення статей 9 та 10 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ). Він зазначав, що загальна сума компенсації за матеріальну шкоду з огляду на 250 робочих днів на рік складає 107 380 000 доларів США. Також заявник стверджував, що завдана йому моральна шкода має бути оцінена в 322 140 000 доларів США.

82. Заявник заявив, що загальна сума компенсації матеріальної та моральної шкоди складає 429 520 000 (1).

_______________ (1) Приблизно 337 858 884,61 євро

82. Стосовно вимог заявника щодо заявленої матеріальної шкоди Уряд погодився, що необгрунтована тривалість кримінального провадження проти заявника могла призвести до втрати можливостей при керуванні бізнесом (див. рішення у справі "Гєоргіадіс проти Кіпру" від 14 травня 2002 року, параграф 53, N 50516/99). Далі Уряд зазначив, що компанія JDE мала свої права та обов'язки, які відрізнялися від прав та зобов'язань власників компанії. Він зауважив, що JDE не є стороною процесу у Суді.

83. Що стосується моральної шкоди, Уряд України визнав, що надмірна тривалість кримінального провадження у справі могла завдати заявникові моральні страждання. Проте Уряд зазначив, що сума заявленого відшкодування надмірна. На думку Уряду, заявлена сума відшкодування потребувала подальшого роз'яснення. Він просив Суд встановити суму компенсації на засадах справедливості та відповідно до прецедентної практики Суду.

84. Суд не знайшов жодного причинного зв'язку між виявленим порушенням та матеріальною шкодою, про яку стверджує заявник. Тому немає жодних підстав для відшкодування. Проте Суд визнає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань, враховуючи тривалий стан непевності, в якому він знаходився та знаходиться досі через тривалість розгляду кримінальної справи. Тому на засадах справедливості Суд присуджує заявникові відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500 ЄВРО.

Б. СУДОВІ ВИТРАТИ

85. Заявник також вимагав 76 137,61 ЄВРО на відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням справи у Суді. На підтвердження своїх вимог заявник надав до Європейського суду з прав людини два відповідних документи, виданих його юристом "клієнту", Європейському суду з прав людини, у зв'язку зі справою заявника.

86. Уряд України зазначив, що заявник відповідно до правила 60 п. 2 Регламенту Суду ( 980_067 ) не надав відповідного підтвердження, що витрати на його юридичного представника насправді були понесені. Далі Уряд зазначає, що витрати, на які посилається заявник, були понесені ним тільки у зв'язку з провадженням у Суді, а не під час провадження у національних судах.

87. Заявник не погодився. Він наголосив, що час, який його адвокат витратив на справу, був визначений приблизно, оскільки його справа була доволі складною. Він далі зазначив, що вимоги щодо судових витрат були підтверджені відповідними документами, які були надані Суду.

88. Суд повторює, що для того, щоб судові витрати були включені до компенсації відповідно до статті 41, вони повинні бути фактично понесеними, необхідними для попередження порушення Конвенції ( 995_004 ) чи отримання відшкодування за встановлене порушення Конвенції і обгрунтованими щодо розміру (див. рішення у справі "Нільсен Йонсен проти Норвегії" [ВП], N 23118/93, параграф 62, ECHR 1999-VIII).

Виходячи з наявної інформації та наведених вище критеріїв, Суд вважає за розумне присудити заявнику 1500 ЄВРО на відшкодування судових витрат.

В. ПРОЦЕНТНА СТАВКА

89. Суд вважає прийнятним, що процентна ставка повинна базуватися на граничній кредитній ставці Європейського Центрального Банку, до якої повинні бути додані три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ОБСТАВИН, СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Відхиляє попередні зауваження Уряду щодо неприйнятності заяви на підставі невичерпання національних засобів захисту;

2. Проголошує скарги щодо стверджуваного порушення статей 5 параграфів 2, 4 і 5, 6 параграфів 2 і 3 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) та статті 4 Протоколу N 7 ( 994_804 ) до Конвенції неприйнятними;

3. Проголошує скарги щодо тривалості провадження і відсутності ефективних заходів прийнятними;

4. Вирішує, що було порушення статті 6 параграфа 1 Конвенції ( 995_004 );

5. Вирішує, що було порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );

6. Вирішує:

а) що Держава-відповідач повинна сплатити заявникові протягом трьох місяців з моменту набуття рішенням чинності відповідно до ст. 44 параграфа 2 Конвенції ( 995_004 ) 2500 ЄВРО (дві тисячі п'ятсот ЄВРО) як відшкодування моральної шкоди та 1500 ЄВРО (одна тисяча п'ятсот ЄВРО) судових витрат, а також будь-який податок, який може бути утриманий з цієї суми;

б) вищезазначені суми повинні бути конвертовані в національну валюту Ізраїлю, держави, де заявник постійно проживає, за курсом на дату сплати;

в) після закінчення вищезазначеного трьохмісячного терміну на зазначену суму буде нараховуватися простий відсоток у розмірі граничної ставки за кредитом Європейського Центрального Банку протягом всього періоду прострочення плюс 3 відсоткових пункти;

7. Відхиляє одноголосно інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.

Вчинено англійською, повідомлено в письмовій формі 30 березня 2004 року згідно параграфу 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).

Президент Дж.-П.Коста

Секретар С.Доллє