ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ " Справа Велікова проти Болгарії"У рішенні, ухваленому у Страсбурзі 18 травня 2000 року у справі Велікова проти Болгарії, Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) постановив, що:. 2000

Заявниця стверджувала, що порушення у процесі розслідування, яке проводилося у поліції, були грубими і численними. На її думку, єдиним можливим поясненням цього було прагнення слідчого та прокурора приховати злочин, вчинений щодо пана Тсончева.

Особливу увагу слід звернути на непроведення необхідних і очевидних слідчих дій, причини якого так і не були пояснені Урядом.

У розпорядженні слідчого, який проводив розслідування, було чимало дієвих способів і засобів з'ясувати час заподіяння пану Тсончеву тілесних ушкоджень, встановити обставини його арешту, стан його здоров'я та встановити осіб, винних в його смерті. Однак слідчий такої інформації не зібрав. Його бездіяльність була санкціонована прокурором, який наглядав за проведенням слідства. З грудня 1994 року не було проведено жодних дій, спрямованих на встановлення причин і обставин смерті пана Тсончева. Уряд не зміг надати жодного правдоподібного пояснення такої бездіяльності.

Скаргу заявниці щодо порушення ст.6 Конвенції ( 995_004 ) внаслідок невиправдано тривалого строку розслідування слід розглядати у контексті можливого порушення ст.13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту), оскільки Уряд не спромігся провести ефективне розслідування, що не могло не відбитися на ефективності всіх інших засобів правового захисту.

Твердження заявниці про те, що пан Тсончев став жертвою дискримінації за національною ознакою, підтверджується чималою кількістю вагомих аргументів. Однак Їх недостатньо для того, щоб без будь-якого розумного сумніву дійти висновку про те, що і вбивство і наступне непроведення ефективного розслідування мотивувалися упередженим ставленням органів державної влади до пана Тсончева саме з огляду на його румунське походження.

Крім того, заявниці було завдано матеріальних збитків. За відсутності документальних доказів розмірів доходу заявниці, який отримувався шляхом надання нею дрібних послуг у сфері продажу товарів та продуктів харчування, Суд при визначенні розміру матеріальних збитків керувався загальними принципами справедливого відшкодування.

Рішення перекладені з англійської мови та опрацьовані у Львівській лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України.

"Юридичний вісник України", N 19, 12 - 18 травня 2001 р.