>>

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Ананьєв проти України" (Заява N 32374/02). 2006

Інформація актуальна на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів".

А.

Прийнятність

13. Уряд подав заперечення щодо статусу жертви заявника, подібні до тих, які Судом вже були відхилені (див. рішення у справі "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пп. 30-34, рішення від 20 липня 2004 року). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих же підстав.

14. Суд дійшов висновку, що скарга заявника на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалості виконання рішення Новогродівського міського суду зачіпає питання фактів і права відповідно до Конвенції, встановлення яких вимагає вивчення справи по суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цієї заяви неприйнятною. З цих же підстав скарга заявника за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути оголошена неприйнятною.

Б. Щодо суті

15. Уряд стверджував, що рішення, винесені на користь заявника, були повністю виконані. Уряд також стверджував, що відповідальність держави у цій ситуації обмежувалась організацією та здійсненням виконавчого провадження належним чином, і що тривалість виконавчого провадження була спричинена складним фінансовим становищем боржника та енергетичного сектору економіки України в цілому. Уряд доводив, що виконавчою службою було здійснено всі необхідні дії і вона не може бути відповідальною за тривалість виконання.

Законність виконавчого провадження у цій справі була підтверджена національними судами. Уряд зазначав, що держава не могла бути відповідальною за борги своїх підприємств і що держава щорічно перераховувала значні суми зі свого бюджету для покриття частини соціальних виплат та інших компенсацій для працівників вугільної промисловості.

16. Заявник не погодився.

17. Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявника, не виконувались протягом більше ніж трьох років та шести місяців і більше трьох років та п'яти місяців відповідно.

18. Суд нагадує, що він уже констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї заяви (див. рішення у згаданих вище справах "Сокур проти України" ( 980_351 ), пункти 30-37; "Шмалько проти України" ( 980_226 ), пункти 55-57).

19. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б надати можливість дійти іншого висновку в цій справі.

20. Таким чином, в цій справі було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )

| >>
Законодавчий акт: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Ананьєв проти України" (Заява N 32374/02). Європейський суд з прав людини. 2006

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Ананьєв проти України" (Заява N 32374/02). 2006