>>

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Козачек проти України" (Заява N 29508/04). 2006

Інформація актуальна на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

16. Суд зазначає, що дані скарги стосуються тривалості виконання двох рішень, одне з яких було подане на виконання до відділу державної виконавчої служби, в той час як інше не було пред'явлено.

Таким чином, скарги щодо тривалості виконання даних рішень розглядатимуться судом окремо.

1. Скарга заявника щодо невиконання рішення від 24 липня 1997 року

17. Суд зазначає, що Уряд не надав ніяких зауважень щодо прийнятності даної частини заяви.

18. Суд вважає, що дана частина заяви стосується серйозних питань щодо фактів та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду заяви по суті. Суд не знаходить причин визнати заяву неприйнятною.

2. Скарга заявника щодо невиконання рішення від 24 вересня 2003 року

19. Уряд зазначив, що заявник не вичерпав національних засобів захисту, оскільки він не подав відповідну заяву або не пред'явив виконавчого листа на виконання до відділу державної виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження стосовно рішення Куп'янського міського суду від 24 вересня 2003 року. Уряд далі зазначає, що держава не несе відповідальності за виконання такого рішення.

20. Суд нагадує, що в деяких справах він визнав недопустимим вимагати, щоб особа, на користь якої в результаті судового провадження було винесено рішення проти держави, повинна ініціювати виконавче провадження для виконання (див. Karahalios v. Greece (dec.), N 62503/00, від 26 вересня 2003 року). Такі твердження можуть також стосуватись виконання рішень щодо тих підприємств, які не є достатньо незалежними від держави як інституційно, так і фактично, або щодо яких була застосована заборона на арешт майна (див.

"Михайленко та інші проти України" ( 980_231 ), N 35091/02, п. 44, ЄСПЛ 2004-... та "Руденко проти України" ( 974_083 ), N 11412/02, п. 25, від 29 листопада 2005 року). В останніх справах Суд встановив, що рішення не виконувались через неспроможність держави вжити певних бюджетних чи законодавчих заходів, а не в зв'язку з недоліками у виконавчому провадженні (див. "Ромашов проти України" ( 980_227 ), N 67534/01, п. 31, від 27 липня 2004 року).

21. 3 іншого боку, Суд в декількох справах наголошував, що держава не може нести відповідальність за відсутність коштів у приватного підприємства, її відповідальність поширюється тільки на діяльність державних органів, які здійснюють виконавче провадження (див. "Шестаков проти Росії", N 48757/99, 18 червня 2002 року). В даних справах стаття 35 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує заявників розпочати виконавче провадження проти боржника, який не виплатив заборгованість, присуджену судом, а також оскаржити в суді незаконність дій та помилки державної виконавчої служби за затримку у виконанні (див. "Кукта проти України" (dec.), N 19443/03, від 22 листопада 2005 року).

22. Беручи до уваги вищезазначене, Суд зауважує, що питання відповідальності держави в виконанні судових рішень та вичерпання засобів захисту на національному рівні взаємопов'язані і, таким чином, мають розглядатись разом.

23. Повертаючись до обставин даної справи, Суд зазначає, що ВАТ "КЧЛЗ" був окремою юридичною особою, де частка державного майна становила 30% статутного фонду у формі акцій іншого підприємства, яке також було частково у власності держави (див. п. 5 та 9). Таким чином, положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" ( 2864-14 ), який забороняє арешт та продаж об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів, застосовувались до даного підприємства (див.

пункти 13-14 вище). Суд також зазначає, що в українському законодавстві ні суди, ні виконавча служба не мають права скасувати закони або зобов'язувати державу вносити зміни в закони про бюджет. Навіть якщо заявник розпочав виконавче провадження, вищезазначений Закон перешкоджав би виконанню рішення щодо підприємства боржника (див. рішення у справі "Соловйова проти України" ( 974_030 ), N 32547/03, п. 25, від 13 грудня 2005 року).

24. Таким чином, беручи до уваги обставини даної справи, Суд вирішив, що у заявника не було обов'язку подавати заяву чи виконавчий лист для відкриття виконавчого провадження. З тих же причин Суд визнає, що за таких обставин держава є відповідальна за виконання рішення.

25. Беручи до уваги вищезазначені твердження, заявник не може бути звинуваченим у невичерпанні національних засобів захисту, зазначених Урядом, і, таким чином, він виконав вимоги пункту 1 статті 35 ( 995_004 ). Відповідно Суд відхиляє заперечення Уряду.

26. Суд дійшов висновку, що ця частина скарги не є очевидно необґрунтованою у сенсі пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Далі Суд зазначає, що вона не є неприйнятною за інших підстав.

Б. Інші скарги

27. Заявник далі скаржився на порушення статті 1 та статті 4 Конвенції ( 995_004 ) у зв'язку з невиконанням рішень, винесених на його користь.

28. Суд вважає, що дана частина заяви є необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пункту 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).

II. ЩОДО СУТІ

29. Уряд в своїх зауваженнях щодо суті скарги заявника стосовно тривалості невиконання рішення комісією з трудових спорів від 24 липня 1997 року надав аргументи, схожі до тих, що були викладені у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ) та "Войтенко проти України" ( 980_223 ), в яких було зазначено про відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) (див.

рішення у справі "Ромашов проти України", п. 37, та рішення у справі "Войтенко проти України", N 18966/02, від 29 липня 2004 року, п. 37). Уряд не надав зауважень щодо суті скарги заявника стосовно невиконання рішення Куп'янського міського суду від 24 вересня 2003 року.

30. Заявник не погодився з цим твердженням.

31. Суд зауважує, що рішення комісії з трудових спорів залишалось невиконаним протягом восьми років та шести місяців. Суд далі зауважує, що на сьогоднішній час рішення Куп'янського міського суду від 24 вересня 2003 року залишається невиконаним протягом трьох років.

32. Суд повторює, що вже встановлював порушення п. 1 статті 6 та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у справах, що порушували питання, подібні до тих, що містяться у цій справі (див. рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 42-46, та рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), пп. 53-55).

33. Розглянувши всі надані йому документи, Суд вважає, що Уряд не виклав жодного факту або аргументу, який би міг переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі. Отже, було порушено п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )

| >>
Законодавчий акт: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Козачек проти України" (Заява N 29508/04). Європейський суд з прав людини. 2006

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Козачек проти України" (Заява N 29508/04). 2006