Стаття 1. Загальні положення
1. Термін „тимчасове працевлаштування" означає законне працевлаштування громадянина України в Ізраїлі в конкретній галузі роботодавцем, у якого є дійсний дозвіл на працевлаштування іноземного працівника, виданий Урядом Держави Ізраїль відповідно до законодавства Ізраїлю, положень, правил, процедур і рішень Уряду Держави Ізраїль на обмежений період часу, після якого громадянин України повинен залишити Ізраїль.
2.
Тривалість тимчасового працевлаштування в кожній дозволеній галузі визначається у відповідному Імплементаційному протоколі та не перевищує максимально допустиму тривалість, установлену відповідним національним законодавством, а також відповідними рішеннями Уряду Держави Ізраїль щодо щорічних квот для тимчасових іноземних працівників у кожній галузі.3. У рамках цієї Угоди Уряд Держави Ізраїль надає сприяння виданню віз і дозволів на тимчасове працевлаштування українських працівників відповідно до національного законодавства та процедур для кожної конкретної галузі.
4. Максимальна кількість працівників, які можуть бути тимчасово працевлаштовані у межах цієї Угоди в кожній дозволеній галузі, визначається в Імплементаційному протоколі для такої галузі та відповідатиме кількості пропозицій щодо працевлаштування, отриманих від роботодавців в Ізраїлі. Ніщо в цій Угоді чи в Імплементаційному протоколі не тлумачиться як зобов'язання Ізраїлю приймати на роботу працівників з України або надавати виключний пріоритет набору працівників з України.
5. Працівники, які виконують тимчасову роботу, відповідно до Імплементаційного протоколу не мають права займатися іншою оплачуваною трудовою діяльністю або бути зайнятими в будь-якій іншій галузі, крім тієї, для якої були видані віза та дозвіл на роботу в Ізраїлі.
6. Кожна Сторона вживає необхідних заходів для захисту прав українських тимчасових працівників відповідно до свого національного законодавства.
= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =