Про затвердження Змін до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 128 «Зобов’язання»

Відповідно до статті 56 Бюджетного кодексу України, статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 128 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2010 року № 1629, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 року за № 93/18831 (зі змінами), що додаються.

2. Департаменту методології бухгалтерського обліку та нормативного забезпечення аудиторської діяльності в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Воробей С.І.

ЗМІНИ

до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 128 «Зобов’язання»

1.

пункт 1 після слів «інформації про зобов’язання» доповнити словами «, умовні зобов’язання та умовні активи та»;

пункт 4 викласти в такій редакції:

«4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

поточні зобов’язання - зобов’язання, які відповідають будь якому з критеріїв:

а) як очікується, будуть погашені протягом операційного циклу;

б) підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців після дати балансу; або

в) суб’єкт державного сектору не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання на період не менше дванадцяти місяців після дати балансу;

довгострокові зобов’язання - всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями;

умовний актив - можливий актив, який виникає внаслідок минулих подій та існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи декілька невизначених майбутніх подій, над якими суб’єкт державного сектору не має повного контролю;

умовне зобов’язання - це:

1) можливе зобов’язання, яке виникає внаслідок минулих подій та існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи декілька невизначених майбутніх подій, над якими суб’єкт державного сектору не має повного контролю; або

2) теперішнє зобов’язання, яке виникає внаслідок минулих подій, але не визнане, оскільки малоймовірно, що для погашення зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди або потенціал корисності, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно оцінити;

сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання.».

2. Пункти 3, 4 розділу II викласти в такій редакції:

«3. Зобов’язання слід розглядати як поточне, якщо воно підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, навіть якщо первісний строк погашення був більше ніж дванадцять місяців та існує договір, укладений після дати балансу і до затвердження фінансової звітності, про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Якщо суб’єкт державного сектору має право та намір відстрочити погашення зобов’язання на період не менше дванадцяти місяців після дати балансу згідно з існуючим кредитним договором, таке зобов’язання слід розглядати як довгострокове, навіть якщо строк його погашення настає раніше.

4. Якщо позичальник на дату звітності або раніше порушує зобов’язання за довгостроковим кредитним договором, внаслідок чого зобов’язання підлягає сплаті за вимогою, зобов’язання класифікується як поточне, навіть якщо позикодавець погодився після дати балансу не вимагати платежу внаслідок порушення. Зобов’язання класифікується як поточне, тому що на дату балансу суб’єкт державного сектору не має безумовного права відстрочити його погашення на період не менше дванадцяти місяців після цієї дати.

Зобов’язання класифікується як довгострокове, якщо на дату балансу існує згода позикодавця надати пільговий період, що закінчується не менше ніж через дванадцять місяців після дати балансу, протягом якого позичальник може виправити порушення та позикодавець не може вимагати негайного платежу.».

3. У тексті положення (стандарту) слова «непередбачені» та «непередбачувані» у всіх відмінках та числах замінити словом «умовні» у відповідних відмінках та числах.