Директива; ЄЕС від 29.06.1990 № 90/396/ЄЕС "Директива Ради 90/396/ЄЕС "Про наближення законодавства держав-членів ЄС, щодо установок, що працюють на спалювальному газоподібному паливі "". Інше законодавство України. 1990

Актуальність документа станом на 30.08.2025

завантажити документ, актуальний на поточний час

Директива Ради 90/396/ЄЕС

"Про наближення законодавства держав-членів

стосовно установок для спалення газоподібного палива"

від 29 червня 1990 року

{ Директиву скасовано. Додатково див.
Директиву N 2009 /142/ЄС ( 994_a60 ) від 30.11.2009 }

     РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Враховуючи положення Угоди про створення Європейського

Економічного Співтовариства ( 994_017 ) та, зокрема, її Статті

100a,

     Враховуючи пропозицію Комісії (1),

     У співробітництві з Європейським Парламентом (2),

Враховуючи висновок Комітету з Економічних та Соціальних

питань (3),

_______________

(1) OJ No C 42, 21.2.1989, p. 5 і OJ No C 260, 13.10.1989, p.

(2) OJ No C 158, 26.6.1989, p. 218 та Рішення від 13 червня
1980 р. (ще не опубліковане в Офіційному Журналі).

Беручи до уваги, що держави-члени несуть відповідальність за

забезпечення здоров'я та безпеки їх населення на їхній території

та, якщо доцільне, свійських тварин і товарів відносно небезпеки,

що виникає із застосування установок для спалення газоподібного

палива;

Беручи до уваги, що у деяких державах-членах обов'язкові

положення визначають, зокрема, рівень безпеки, що вимагається від

установок для спалення газоподібного палива, шляхом встановлення

вимог щодо їх конструкції, робочих характеристик та порядку

перевірки; оскільки ці обов'язкові положення не обов'язково

приводять до різних рівнів безпеки у різних державах-членах, але,

через їх невідповідність, заважають торгівлі у Співтоваристві;

Беручи до уваги, що у різних державах-членах діють різні

вимоги щодо типу газу й тиску в лінії його подачі; оскільки ці

вимоги не гармонізовані, тому, що в кожній з держав-членів існує

притаманна саме їй ситуація із енергопостачанням та розподілом

електроенергії;

Беручи до уваги, що пункти 65 і 68 "Білої Книги" про побудову

внутрішнього ринку, ухвалених Радою Європи в червні 1985 р.,

передбачають новий підхід до гармонізації законодавства;

Беручи до уваги, що законодавство Співтовариства передбачає

(шляхом обмеження одного з фундаментальних правил Співтовариства,

а саме: вільного переміщення товарів), що перешкоди переміщенню в

межах Співтовариства, спричинені невідповідністю національного

законодавства щодо продажу товарів, мають прийматись тією мірою,

якою ці перешкоди можуть бути визнаними необхідними для виконання

обов'язкових вимог; оскільки, таким чином, гармонізація

законодавства у даному випадку повинна обмежуватись положеннями,

необхідними для виконання обов'язкових та важливих вимог щодо

безпеки, здоров'я та енергозбереження, які стосуються газових

приладів; оскільки ці вимоги повинні замінити національні

положення з цього питання, через те, що вони є важливими вимогами;

Беручи до уваги, що підтримання або підвищення рівня безпеки,

досягнутого у державах-членах, являє собою одну з важливих цілей

цієї Директиви, а також безпеки, як це визначено важливими

вимогами;

Беручи до уваги, що для забезпечення безпеки установок

(приладів) для спалення газоподібного палива необхідне виконання

важливих вимог щодо безпеки та здоров'я; оскільки збереження

енергії вважається за істотне; оскільки ці вимоги повинні

застосовуватись із розумінням та вираховуванням рівня техніки на

момент побудови;

Беручи до уваги, що ця Директива, таким чином, містить лише

важливі вимоги; оскільки, для сприяння перевірці відповідності

важливим вимогам, необхідно мати гармонізовані стандарти на

Європейському рівні, зокрема, стосовно будівництва, експлуатації

та монтажу установок для спалювання газоподібного палива, таким

чином, щоб товари, які їм відповідають, можна вважати такими, що

задовольняють важливим вимогам; оскільки ці стандарти,

гармонізовані на Європейському рівні, складені приватними

установами і повинні залишатись необов'язковими документами;

оскільки з цією метою Європейський Комітет по стандартизації (ЄКС)

та Європейський Комітет по стандартизації в електротехніці

(Cenelec) визнані компетентними органами для прийняття

гармонізований стандартів відповідно до загальних принципів

співробітництва між Комісією та цими двома органами, підписаних 13

листопада 1984 р.; оскільки, для цілей даної Директиви,

гармонізований стандарт визначається як технічна специфікація

(Європейський стандарт або документ про гармонізацію), прийнятий

одним чи обома зазначеними органами після одержання від Комісії

згідно з процедурою надання інформації в галузі технічних

стандартів та нормативної документації (4), із останніми змінами,

внесеними Директивою 88/182/ЄЕС (5), та зазначеними вище

загальними принципами;

______________

(4) OJ No L 194, 26.3.1978, p.

18.

(5) OJ No L 81, 26.3.1988, p. 75.

Беручи до уваги, що очікуючи прийняття гармонізованих

стандартів у значенні цієї Директиви, необхідно сприяти додержанню

важливих вимог і вільному пересуванню установок для спалення

газоподібного палива, шляхом прийняття, на рівні Співтовариства,

переліку товарів, що відповідають національним стандартам,

відповідність яких важливим вимогам було підтверджено за

результатами виконання процедури перевірки Співтовариства;

Беручи до уваги, що перевірка на відповідність технічним

вимогам є необхідною для забезпечення ефективного захисту для

користувачів і третіх сторін; оскільки існуючі процедури

сертифікації у різних державах-членах є різними; оскільки, щоб

уникнути численних інспекцій, які, по суті, зашкоджують вільному

переміщенню установок (приладів) для спалювання газоподібного

палива, необхідні домовленості між державами-членами про взаємне

визнання процедур сертифікації; оскільки, з метою сприяння

взаємному визнанню процедур сертифікації, необхідно встановити

гармонізовані процедури Співтовариства, а також гармонізувати

критерії призначення органів, відповідальних за виконання цих

процедур;

Беручи до уваги, що відповідальність держав-членів на їхній

території за безпеку, здоров'я та енергозбереження, які

охоплюються важливими вимогами, мають бути визнані в гарантійній

статті, що забезпечує адекватну процедуру Співтовариства;

Беручи до уваги, що суб'єкти, на яких спрямоване будь-яке

рішення, прийняте згідно з цією Директивою, повинні бути

поінформовані про причини того чи іншого рішення та наявні для них

засоби правового захисту;

Беручи до уваги, що 17 вересня 1984 р. Рада прийняла рамкову

Директиву про газові установки (прилади) (84/530/ЄЕС) (6), із

останніми змінами, внесеними Директивою 86/312/ЄЕС (7), та окрему

Директиву про газові водонагрівачі (84/531/ЄЕС) (8), із останніми

змінами, внесеними Директивою 88/665/ЄЕС (9); оскільки ці

Директиви охоплюють ту саму сферу, що і ця Директива, та, в

наслідок чого, мають бути скасовані;

Беручи до уваги, що заходи, спрямовані на поступове

становлення внутрішнього ринку, мають бути вжиті до 31 грудня 1992

р.; оскільки внутрішній ринок складається з території без

внутрішніх кордонів, на якій забезпечується вільне пересування

товарів, людей, послуг і капіталу,

_______________

(6) OJ No L 300, 19.11.1984, p.

95.

(7) OJ No L 196, 18.7.1986, p. 56.

(8) OJ No L 300, 19.11.1984, p. 106.

(9) OJ No L 382, 31.12.1988, p. 42.

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Глава I

Сфера дії, виведення на ринок і вільне переміщення

Стаття 1

     1. Ця Директива застосовується до:

- установок (приладів) для спалення газоподібного палива, які

використовуються для приготування їжі, опалення, підігріву води,

охолодження, освітлення чи миття та мають, відповідно до

застосування, нормальну температуру води не вище 105 град. C (тут

і далі - "установки"). Печі з вентиляційним дуттям та нагрівальні

прибори, обладнані такими печами, також вважаються установками,

- захисних, регулюючих пристроїв і пристроїв контролю та їх

вузлів, інших, ніж печі з вентиляційним дуттям і нагрівальні

прибори, обладнані такими печами, що окремо продаються і

призначені для встановлення в установках для спалення

газоподібного палива або зібрані так, що складають такий пристрій

(тут і далі - "оснащення").

2. Прилади, спеціально сконструйовані для використання у

виробничих процесах на виробничих площах, виключаються зі сфери

дії, визначеної у пункті 1.

3. Для цілей цієї Директиви термін "газоподібне паливо"

означає будь-яке паливо, що перебуває у газоподібному стані при

температурі 15 град. C і тиску 1 бар.

4. Для цілей цієї Директиви установка називається такою, що

"звичайно використовується", якщо вона:

- правильно установлена і проходить регулярне технічне

обслуговування відповідно до інструкцій виробника,

- використовується з нормальними варіаціями в газовій якості

і нормальними коливаннями тиску його подачі, а також

- використовується за призначенням або у розумно

передбачуваний спосіб.

Стаття 2

1. Держави-члени повинні вжити всіх необхідних заходів для

забезпечення того, щоб зазначені у Статті 1 установки могли

розміщуватися на ринку та вводитись в експлуатацію тільки, якщо,

при нормальній експлуатації, вони не піддають ризику безпеку

людей, свійських травин і майна.

2. Держави-члени повинні повідомити про типи газу і

відповідні тиски постачання, що застосовуються на їх території,

інші держави-члени та Комісію до 1 січня 1991 р. Вони також

повинні завчасно повідомляти про всі зміни. Комісія забезпечує

публікацію цієї інформації в Офіційному Журналі Європейського

Співтовариства.

Стаття 3

Зазначені у Статті установки і оснащення повинні відповідати

застосовним до них важливим вимогам, викладеним у Додатку I.

Стаття 4

1. Держави-члени не можуть забороняти, обмежувати чи

перешкоджати розміщенню на ринку та введенню в експлуатацію

установок, які відповідають важливим вимогам цієї Директиви.

2. Держави-члени не можуть забороняти, обмежувати чи

перешкоджати розміщенню на ринку оснащення, про який йдеться у

Статті 1, що має сертифікат, зазначений у Статті 8 (4).

Стаття 5

1. Держави-члени повинні припускати відповідність установок і

оснащення зазначеним у Статті 3 істотним вимогам, якщо вони

відповідають:

a) національним стандартам, що застосовуються до них та

впроваджують гармонізовані стандарти, номери яких були

опубліковані в Офіційному Журналі Європейського Співтовариства.

Держави-члени публікують відповідні номери цих національних

стандартів;

b) національним стандартам, що застосовуються до них,

зазначеним у пункт 2, якщо в цій галузі не існує гармонізованих

стандартів.

2. Держави-члени повинні передати до Комісії тексти своїх

національних стандартів, зазначених у пункті 1 (b), які, на їх

думку, відповідають істотним вимогам, зазначеним у Статті 3.

Комісія направляє ці національні стандарти іншим державам-членам.

Згідно з процедурою, передбаченою у Статті 6 (2), вона інформує

держави-члени про ті національні стандарти, які вважаються

відповідними істотним вимогам, названим у Статті 3.

Стаття 6

1. Якщо одна з держав-членів або Комісія вважає, що

зазначений у Статті 5 (1) стандарт не повністю відповідає істотним

вимогам, названим у Статті 3, Комісія або ця держава-член передає

справу до постійного комітету, створеного згідно з Директивою

83/189/ЄЕС (тут і далі - "комітет"), вказуючи причини. Комітет

надає свої висновки без затримки.

У світлі висновку комітету, Комісія інформує держави-члени

про те, чи потрібно відкликати ці стандарти з публікацій,

зазначених у Статті 5 (1).

2. Після одержання повідомлення, зазначеного у Статті 5 (2),

Комісія повинна проконсультуватись із комітетом. Одержавши останні

висновки, Комісія протягом одного місяця інформує держав-членів

про те, чи діє презумпція відповідності зазначеного(их)

національного(их) стандарту(ів); якщо так, держави-члени

публікують номери таких стандартів. Комісія також публікує їх в

Офіційному Журналі Європейських Співтовариств.

Стаття 7

1. Якщо одна з держав-членів виявляє, що установки, які

нормально експлуатуються та мають знак ЄС, можуть піддавати ризику

безпеку людей, свійських тварин або майна, вона повинна вжити всіх

відповідних заходів для відкликання цих установок з ринку та

заборони або обмеження розміщення їх на ринку.

Держава-член негайно інформує Комісію про будь-який такий

захід, зазначаючи причини прийняття рішення і, зокрема, те, чим

викликана невідповідність:

a) невиконанням істотних вимог, названих у Статті 3, коли

установка не задовольняє зазначеним у Статті 5 (1) стандартам;

     b) неправильним застосуванням стандартів, зазначених у Статті 5 (1);

     c) недоліками самих стандартів, зазначених у Статті 5 (1).

2. Комісія, якнайшвидше, проводить консультації із

зацікавленими сторонами. Якщо, після таких консультацій Комісія

визначить, що названі у пункті 1 заходи є виправданими, вона

негайно інформує про це державу-члена, яка вжила таких заходів, та

інших держав-членів.

Якщо рішення, про яке йдеться у пункті 1, спричинене

недоліками стандартів, Комісія, після проведення консультацій із

зацікавленими сторонами, у двохмісячний термін передає справу

комітету за умови, що держава-член, яка вжила заходів, має намір

продовжувати їх, та розпочинає виконання процедури, про яку

йдеться у Статті 6.

3. Якщо установка, що не задовольняє вимогам, має знак ЄС,

зазначена держава-член вживає відповідних заходів проти

юридичної/фізичної особи, яка прикріпила цей знак, та інформує про

це Комісію та інші держави-члени.

4. Комісія забезпечує, щоб держави-члени одержали інформацію

про хід виконання та результати процедур.

Глава II

Засоби сертифікації відповідності

Стаття 8

1. Засобами сертифікації відповідності установок серійного

виробництва є:

a) перевірка типу ЄС, як визначено у розділі 1 Додатка II, а

також

b) перед розміщенням продукції на ринку, за вибором

виробника:

- декларація ЄС відповідності типу, як визначено у розділі 2

Додатка II, або

- декларація ЄС відповідності типу (гарантія якості

виробництва), як визначено у розділі 3 Додатка II, або

- декларація ЄС відповідності типу (гарантія якості

продукції), як визначено у розділі 4 Додатка II, або

     - засвідчення ЄС, як визначено у розділі 5 Додатка II.

2. У випадку одиничного виробництва установки або виробництва

у малих кількостях виробник може вибрати засвідчення ЄС за єдиним

пристроєм, як визначено у розділі 6 Додатка II.

3. Після виконання процедур, визначених у пунктах 1 (b) і 2,

на установки, що відповідають вимогам, згідно з Статтею 10

прикріплюється знак відповідності ЄС.

4. Процедури, визначені у пункті 1, застосовуються до

оснащення, як визначено у Статті 1, за винятком прикріплення знака

відповідності ЄС, та, якщо доцільно, складання декларації про

відповідність. Сертифікат, що видається, містить декларацію

відповідності оснащення положенням цієї Директиви, яка

застосовується до нього, і зазначає його характеристики, а також

те, як оснащення входить до складу установки або монтується для

забезпечення відповідність установки істотним вимогам, що

застосовуються до змонтованих установок.

     Сертифікат надається разом з оснащенням.

5. Якщо установки також підпадають під дії інших Директив

Співтовариства:

- їх відповідність істотним вимогам цієї Директиви

перевіряється згідно з процедурами, визначеними у пунктах 1 і 2, а

також

- забезпечується їх відповідність істотним вимогам інших

Директив згідно з процедурами, викладеними у цих Директивах.

Прикріплення знаку ЄС, як визначено у пункті 3, засвідчує

виконання положень, встановлених усіма тими Директивами.

6. Записи і кореспонденція, що стосуються засобів

сертифікації відповідності, складаються офіційною мовою(вами)

держави-члена, в якій створено орган, відповідальний за виконання

зазначених процедур, або прийнятною для неї мовою.

Стаття 9

1. Кожна держава-член інформує Комісію та інші держави-члени

про органи (тут і далі - "призначені органи"), відповідальні за

виконання процедур, викладених у Статті 8.

Комісія публікує для інформації в Офіційному Журналі

Європейських Співтовариств список призначених органів з їх

ідентифікаційними символами та забезпечує оновлення цього списку.

2. Держави-члени застосовують критерії, визначені у Додатку

V, для оцінці органів, що призначаються.

Органи, які задовольняють критеріям оцінки, викладеним у

застосовних гармонізованих стандартах, вважаються такими, що

задовольняють критеріям, визначеним у названому Додатку.

3. Держава-член, яка призначила орган, повинна відкликати

його призначення, якщо виявить, що цей орган більше не відповідає

критеріям, встановленим у пункті 2. Вона негайно повідомляє про це

у Комісію та іншим державам-членам.

Глава III

Знак відповідності ЄС

Стаття 10

1. Знак відповідності ЄС та написи, зазначені у Додатку III,

наносяться у наочній, легко зрозумілій та невивідній формі на

установку або на табличку даних, що прикріплюється до неї.

Конструкція таблички даних має бути такою, щоб її не можна було

повторно використовувати.

2. Забороняється нанесення на установки знаків, які можна

сплутати із знаком ЄС.

Стаття 11

Якщо буде виявлено, що знак ЄС було помилково нанесено на

установки, або сертифікація оснащення була помилковою через те,

що:

- установки або оснащення не відповідають установці чи

оснащенню, про які йдеться у сертифікаті перевірки типу ЄС,

- установки або оснащення відповідають установці чи

оснащенню, про які йдеться у сертифікаті перевірки типу ЄС, але не

відповідають істотним вимогам, що застосовуються до них,

- виробник не виконав свої зобов'язання, які визначені у

Додатку II, призначений орган відкликає право на нанесення знаку

ЄС або видачу сертифікату і повідомляє про це іншим призначеним

органам та подає звіт зацікавленим державам-членам.

Глава IV

Заключні положення

Стаття 12

Будь-яке рішення, прийняте відповідно до цієї Директиви, що

передбачає обмеження щодо розміщення на ринку та/або введення в

експлуатацію установки, повинно чітко зазначати причини, на яких

воно грунтується. Про нього необхідно негайно повідомити

зацікавленій стороні, яка, водночас, має одержати інформацію про

засоби правового захисту, наявні у неї згідно з чинним

законодавством відповідної держави-члена, а також часові межі, що

застосовуються до таких засобів правового захисту.

Стаття 13

Цим скасовуються Директиви 84/530/ЄЕС і 84/531/ЄЕС.

Стаття 14

1. До 1 липня 1991 р. Держави-Учасниці повинні прийняти та

опублікувати закони, нормативні документи й адміністративні

правила, необхідні для виконання цієї Директиви. Вони мають

поінформувати про це Комісію.

     Вони застосовують ці положення з 1 січня 1992 р.

2. Однак, частковою відміною Статті 2, держави-члени можуть

протягом періоду до 31 грудня 1995 р. і без шкоди положенням

Статей 30 - 36 Угоди ( 994_017 ) дозволяти розміщення на ринку

та/або введення в експлуатації установок і оснащення, які

відповідають нормативним документам, що були чинними в

державах-членах до 1 січня 1992 р.

3. Держави-члени передають до Комісії тексти положень

національного законодавства, які вони приймають у галузі, що

охоплюється цією Директивою.

Стаття 15

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Здійснено в Люксембурзі, 29 червня 1990 р.

Від імені Ради

Президент М. Сміт

Додаток I

Важливі вимоги
(попередні зауваження)

Зобов'язання, що випливають з важливих (істотних) вимог до

установок, викладених у цьому Додатку, також застосовуються до

оснащення, з яким пов'язані відповідні ризики.

     1. Загальні умови

1.1. Установки повинні бути сконструйовані і побудовані так,

щоб вони працювали безпечно і не являли собою небезпеки для людей,

свійських тварин або майна, за умови нормальної експлуатації,

визначеної у Статті 1 (4) цієї Директиви.

     1.2. При розміщенні на ринку всі установки повинні:

- супроводжуватись технічними інструкціями для тих, хто їх

встановлює,

- супроводжуватись інструкціями по експлуатації та технічному

обслуговуванню, призначеними для користувача,

- мати відповідні попереджувальні позначення, які також мають

наноситись на упаковку.

Інструкції та попереджувальні позначення повинні виконуватись

офіційною мовою або офіційними мовами держав-членів призначення.

1.2.1. Технічні інструкції, призначені для тих, хто їх

встановлює, повинні містити всі інструкції щодо установки,

регулювання та технічного обслуговування, необхідні для

забезпечення правильного виконання цих робіт і безпечної

експлуатації установки. Зокрема, ці інструкції повинні зазначати:

     - тип газу, що застосовується,

     - тиск подачі газу, що застосовується,

     - необхідний потік свіжого повітря,

     - подачу повітря для спалювання,

- запобігання утворенню небезпечних сумішей неспаленого газу

в установках, не обладнаних пристроєм, зазначеним у пункті 3.2.3,

     - умови розсіювання продуктів згоряння,

- для печей з вентиляційним дуттям і нагрівальних приборів,

призначених для обладнання такими печами, - їхні характеристики,

вимоги щодо монтажу з метою сприяння виконанню істотних вимог, що

стосуються змонтованих установок, а також, якщо доцільне, список

комбінацій, рекомендованих виробником.

1.2.2. Інструкції по експлуатації та технічному

обслуговуванню, призначені для користувача, повинні містити всю

інформацію щодо безпечної експлуатації та, зокрема, звертати увагу

користувача на будь-які обмеження у використанні.

1.2.3. Попереджувальні позначення на установці та її упаковці

повинні чітко визначати тип використовуваного газу, тиск його

подачі та будь-які обмеження щодо використання, зокрема, про те,

що установка має розташовуватись лише у місцях з достатньою

вентиляцією.

1.3. Оснащення, яке має складати частину установки, повинне

конструюватись та вироблятись так, щоб воно правильно працювало за

призначенням при його установці згідно з інструкціями по

установці.

Разом з оснащеннями повинні надаватись інструкції по

установці, регулюванню, експлуатації та технічному обслуговуванню.

     2. Матеріали

2.1. Матеріали повинні відповідати призначенню та витримувати

технічні, хімічні та термічні умови, яким вони, як передбачається,

можуть піддаватись.

2.2. Важливі для безпеки властивості матеріалів повинні

гарантуватись виробником або постачальником установки.

     3. Конструкція і виготовлення

     3.1. Загальні положення

3.1.1. Установки повинні виготовлятись так, щоб протягом

нормальної їх експлуатації не було ймовірним виникнення

нестабільності, викривлення, поломки або зносу, що зменшують їх

безпеку.

3.1.2. Конденсат, що утворюється на початку та/або в процесі

експлуатації, не повинен негативно впливати на безпеку установок.

3.1.3. Конструкція і виготовлення установок повинні бути

такими, щоб мінімізувати ризик вибуху у випадку виникнення вогню

зовнішнього походження.

3.1.4. Конструкція установок повинна запобігати прониканню

води та непридатного повітря у газове коло.

3.1.5. Робота установок повинна залишатись безпечною у

випадку нормального коливання у допоміжному джерелі енергії.

3.1.6. Ненормальне коливання чи збій у допоміжному джерелі

енергії або відновлення її постачання не повинні призводити до

небезпечної ситуації.

3.1.7. Конструкція та виготовлення установок повинні

запобігати ризикам електричного походження. У сферах застосування

відповідність цілям безпеки стосовно ризиків, пов'язаних з

електричною енергією, як визначено у Директиві 73/23/ЄЕС

( 994_a83 )(1), рівноцінна виконанню цієї вимоги.

_______________

(1) OJ No L 77, 26.3.1973, p. 29.

3.1.8. Усі частини установки, що перебувають під тиском,

повинні витримувати механічні та термічні навантаження, яким вони

піддаються, без деформацій, що негативно впливають на безпеку.

3.1.9. Конструкція та виготовлення установок повинні бути

такими, щоб відмова захисного, регулюючого пристрою або пристрою

управління не призводила до небезпечної ситуації.

3.1.10. Якщо установка обладнана захисними пристроями та

пристроями управління, функціонування пристроїв управління не

повинно блокувати функціонування захисних пристроїв.

3.1.11. Усі частини установок, які зафіксовані або

відрегульовані на етапі виробництва та які не повинні замінюватись

користувачем чи особою, яка здійснює установку, повинні бути

належним чином захищені.

3.1.12. Важелі та інші пристрої управління та контролю

повинні бути чітко позначені (марковані) та забезпечуватись

відповідними інструкціями для запобігання помилці при поводженні.

Їх конструкція повинна виключати помилкову маніпуляцію.

     3.2. Випуск неспаленого газу

3.2.1. Конструкція установок повинна бути такою, щоб

швидкість витоку газу не була небезпечною.

3.2.2. Конструкція установок повинна бути такою, щоб випуск

газу при запаленні, повторному запаленні та після зникнення

полум'я був обмеженим, та, таким чином, відверталось небезпечне

накопичення неспаленого газу в установці.

3.2.3. Установки, призначені для використання у приміщеннях

та жилих кімнатах, повинні бути обладнані спеціальним пристроєм,

що запобігає небезпечному накопиченню неспаленого газу в таких

приміщеннях і кімнатах.

Установки, не обладнані такими пристроями, повинні

використовуватись лише в зонах із достатньою вентиляцією для

запобігання небезпечному накопиченню неспаленого газу.

Держави-члени можуть визначати на своїй території умови

достатньої вентиляції для розташування таких установок, враховуючи

їх особливості.

Великі кухонні установки та установки, де використовується

газ, що містить токсичні компоненти, повинні бути обладнані

зазначеними пристроями.

     3.3. Запалення

Конструкція установок повинна забезпечувати за нормальної

експлуатації:

     - плавне запалення і повторне запалення,

- забезпечується перехресне освітлення.

     3.4. Горіння

3.4.1. За нормальної експлуатації конструкція установок

повинна забезпечувати стабільність полум'я та відсутність у

продуктах згоряння неприйнятних концентрацій шкідливих для

здоров'я речовин.

3.4.2. Конструкція установок повинна забезпечувати за

нормальної експлуатації відсутність випадкового випуску продуктів

згоряння.

3.4.3. Конструкція установок, з'єднаних з димоходом для

відведення продуктів згоряння, повинна бути такою, щоб за умов

ненормальної тяги у приміщення не випускалися у небезпечній

кількості продукти згоряння.

3.4.4. Нецентралізовані бездимохідні домашні нагрівальні

установки та бездимохідні пристрої швидкого нагрівання води не

повинні спричиняти виникнення у відповідній кімнаті чи приміщенні

концентрацій монооксиду вуглецю, які можуть являти собою загрозу

здоров'ю осіб, які піддаються його дії, враховуючи передбачувану

тривалість такої дії.

     3.5. Раціональневикористання нергії

Конструкція установок повинна забезпечувати раціональне

використання енергії, що відповідає рівню техніки та враховує

аспекти безпеки.

     3.6. Температури

3.6.1. Частини установок, що призначені для розміщення на

близькій відстані від підлоги чи інших поверхонь, не повинні

нагріватись до температур, що являють собою небезпеку для ділянок

навколо них.

3.6.2. Температура поверхонь ручок і важелів установок, які

має застосовувати користувач, повинна бути безпечною для нього.

3.6.3. Температура поверхонь зовнішніх частин установок,

призначених для домашнього застосування, за винятком поверхонь чи

частин, пов'язаних з передачею тепла, у робочому режимі не повинна

бути небезпечною для користувача та, зокрема, дітей, час

реагування яких повинен братись до уваги.

     3.7. Харчові продукти та вода для гігієнічних цілей

Без обмеження правил Співтовариства у цій галузі, матеріали

та компоненти, що застосовуються у виробництві установок, які

можуть контактувати з харчовими продуктами і водою, що

використовується для гігієнічних цілей, не повинні погіршувати їх

якість.

Додаток II

Процедура сертифікації відповідності

     1. Перевірка типу ЄС

1.1. Перевірка типу ЄС - це та частина процедури, коли

призначений орган перевіряє та засвідчує те, що установка, яка

представляє продукцію, що розглядається, відповідає положенням

даної Директиви, що застосовується.

1.2. Заявка на перевірку типу подається виробником або його

уповноваженим представництвом, яке знаходиться у межах

Співтовариства, до одного призначеного органу.

     1.2.1. Заявка повинна містити:

- найменування та адресу виробника і, якщо заявка подається

уповноваженим представництвом, його найменування та адресу,

- письмову декларацію того, що заявку не було подано до

іншого призначеного органу,

     - конструкторську документацію, як описано у Додатку IV.

1.2.2. Виробник повинен надати у розпорядження призначеного

органу установку, яка представляє продукцію, що розглядається (тут

і далі - "тип"). Призначений орган може вимагати надання інших

зразків типу, якщо це необхідне для програми випробувань.

Тип може додатково представляти варіанти продукції за умови,

що ці варіанти не мають характеристик, що відрізняються за типами

ризику.

     1.3. Призначений орган повинен:

1.3.1. перевірити конструкторську документацію та

підтвердити, що тип було виготовлено згідно з конструкторською

документацією, і визначити елементи, які були сконструйовані

відповідно до застосовних положень стандартів, про які йдеться у

Статті 5, та істотних вимог цієї Директиви;

1.3.2. провести або забезпечити проведення відповідних

обстежень та/або випробувань з метою перевірки відповідності

рішень, використаних виробником, істотним вимогам у випадках, коли

стандарти, зазначені у Статті 5, не застосовувались;

1.3.3. провести або забезпечити проведення відповідних

обстежень та/або випробувань з метою перевірки ефективного

застосування стандартів, якщо виробник мав вибір це зробити, таким

чином, гарантуючи відповідність істотним вимогам.

1.4. Якщо тип задовольняє положенням цієї Директиви,

призначений орган повинен видати заявникові сертифікат перевірки

типу ЄС. Сертифікат повинен містити висновки перевірки, умови

(якщо є) його чинності, необхідні дані щодо ідентифікації

ухваленого типу та (якщо потрібний) опис його функціонування. До

сертифікату додаються відповідні технічні елементи, такі як

креслення та діаграми.

1.5. Призначений орган повинен негайно поінформувати інші

призначені органи про видачу сертифікату перевірки типу ЄС та

будь-які доповнення до зазначеного типу, названі у пункті 1.7.

Вони можуть одержати копію сертифікату перевірки типу ЄС та/або

доповнень, а також, на обгрунтовану вимогу можуть одержати копію

Додатків до сертифікату та звітів про проведені перевірки й

випробування.

1.6. Призначений орган, який відмовляє у видачі сертифікату

перевірки типу ЄС чи відкликає його, повинен поінформувати

державу-члена, яка його призначила, та інші призначені органи,

наводячи причини такого рішення.

1.7. Заявник повинен інформувати призначений орган, який

видав сертифікат перевірки типу ЄС, про всі модифікації ухваленого

типу, які можуть вплинути на відповідність істотним вимогам.

Модифікації ухваленого типу повинні додатково ухвалюватись

призначеним органом, який видав сертифікат перевірки типу ЄС, якщо

ці зміни впливають на виконання істотних вимог або на визначені

умови експлуатації установки. Додаткове ухвалення надається у

формі додатка до первісного сертифікату перевірки типу ЄС.

     2. Декларація відповідності типу ЄС

2.1. Декларація відповідності типу ЄС - це та частина

процедури, за допомогою якої виробник декларує, що установки

відповідають типу, зазначеному в сертифікаті перевірки типу ЄС, та

задовольняють істотним вимогам цієї Директиви, що застосовується.

Виробник повинен наносити на кожну установку знак ЄС та складати

письмову декларацію відповідності. Декларація відповідності може

стосуватись однієї чи кількох установок та має зберігатись у

виробника. Знак ЄС повинен супроводжуватись ідентифікаційним

символом призначеного органу, відповідального за проведення

вибіркових перевірок, названих у пункті 2.3.

2.2. Виробник повинен вживати всіх необхідних заходів для

того, щоб виробничий процес, включаючи перевірки та випробовування

готової продукції, забезпечував однорідність продукції та

відповідність установок типу, описаному в сертифікаті перевірки

типу ЄС, та вимогам цієї Директиви, що застосовується до них.

Вибраний виробником призначений орган повинен проводити вибіркові

перевірки установок, як визначено у пункті 2.3.

2.3. Перевірки установок на місці проводяться призначеним

органом у випадковому порядку з інтервалом у один рік чи менше.

Повинна перевірятися достатня кількість установок і проводитися

відповідні випробування, визначені у застосованих стандартах, про

які йдеться у Статті 5, або еквівалентні ним випробування з метою

забезпечення виконання відповідних істотних вимог цієї Директиви.

У кожному конкретному випадку призначений орган визначає, чи

потрібно проводити ці випробування повністю або частково. У разі

відбракування однієї чи кількох установок призначений орган вживає

відповідних заходів для запобігання їх продажу.

3. Декларація відповідності типу ЄС (гарантія якості

виробництва)

3.1. Декларація відповідності типу ЄС (гарантія якості

виробництва) - це процедура, за допомогою якої виробник, який

виконує зобов'язання за пунктом 3.2, декларує, що установки

відповідають типу, зазначеному в сертифікаті перевірки типу ЄС, та

задовольняють застосовним до них істотним вимогам цієї Директиви.

Виробник повинен наносити на кожну установку знак ЄС та складати

письмову декларацію відповідності. Ця декларація відповідності

може стосуватись однієї чи кількох установок та має зберігатись у

виробника. Знак ЄС повинен супроводжуватись ідентифікаційним

символом призначеного органу, відповідального за наглядом за

знаком ЄС.

3.2. Виробник повинен застосовувати систему якості, яка

забезпечує відповідність установок типу, описаному в сертифікаті

перевірки типу ЄС, та застосовним до них істотним вимогам цієї

Директиви. Виробник підпадає під нагляд за знаком ЄС, як це

визначено у пункті 3.4.

     3.3. Система якості

3.3.1. Виробник повинен подати до вибраного ним призначеного

органу заявку на ухвалення його системи якості, пов'язаної з

установками, що розглядаються.

     Заявка повинна містити:

     - документацію системи якості,

- зобов'язання виконувати зобов'язання, пов'язані із

затвердженою системою якості,

- зобов'язання додержуватися затвердженої системи якості для

забезпечення її сталої придатності та ефективності,

- документацію, що стосується ухваленого типу, та копію

сертифікату перевірки типу ЄС.

3.3.2. Усі прийняті виробником елементи, вимоги та положення

повинні документуватись у систематичний та логічний спосіб у формі

заходів, процедур та письмових інструкцій. Документація системи

якості повинна забезпечувати єдине тлумачення програм, планів,

посібників і записів з питань якості. Зокрема, вона повинна

містити адекватний опис:

- цілей якості, організаційної структури, повноважень та

зобов'язань керівництва щодо якості установок,

- виробничих процесів, методів контролю та забезпечення

якості та систематичних заходів, які будуть вживатись,

- перевірок і випробувань, які проводились перед, під час і

після виробництва, та частоти їх проведення,

- способу моніторингу досягнення необхідної якості установок

та ефективності функціонування системи якості.

3.3.3. Призначений орган перевіряє та оцінює систему якості з

метою визначення того, чи задовольняє вона викладеним у пункті

3.3.2 вимогам. Він передбачає виконання зазначених вимог для тих

систем якості, які застосовують відповідний гармонізований

стандарт.

Він інформує про своє рішення виробника та інші призначені

органи. Повідомлення виробникові має містити висновки за

результатами перевірки, найменування й адресу призначеного органу

та обгрунтоване рішення щодо оцінки установок, які розглядались.

3.3.4. Виробник повинен інформувати призначений орган, який

затвердив систему якості, про оновлення системи якості, пов'язані

із змінами навколо неї, наприклад, новими технологіями і

концепціями якості.

Призначений орган повинен перевірити запропоновані

модифікації та прийняти рішення про те, чи задовольняє

модифікована система якості відповідним положенням, або її

необхідно переглянути. Він інформує виробника про своє рішення.

Повідомлення повинне містити висновки за результатами перевірки та

обгрунтоване рішення щодо оцінки.

3.3.5. Призначений орган, що відкликає ухвалення системи

якості, повинен поінформувати інші призначені органи, наводячи

причини свого рішення.

     3.4. Нагляд за знаком ЄС

3.4.1. Мета нагляду за знаком ЄС полягає в забезпеченні

належного виконання виробником зобов'язань, що випливають із

затвердженої системи якості.

3.4.2. Виробник повинен забезпечити призначеному органу

доступ з метою перевірки у місця виробництва, перевірки,

тестування та зберігання та надання усієї необхідної інформації,

зокрема:

     - документації системи якості,

- записів щодо якості, таких як звіти за результатами

перевірок і дані випробувань, даних калібрування, звітів про

перевірку кваліфікації персоналу тощо.

3.4.3. Призначений орган повинен здійснювати перевірку,

принаймні, один раз на два роки для забезпечення додержання та

застосування виробником затвердженої системи якості та надавати

виробникові свій звіт за результатами перевірки.

3.4.4. Крім того, призначений орган може наносити несподівані

візити виробникові. Під час таких візитів призначений орган може

проводити випробування установок чи забезпечувати їх проведення.

Він надає виробникові звіт про перевірку та (якщо мали місце) звіт

про випробування.

3.4.5. За вимогою виробник надає звіт зазначеного органу.

4. Декларація відповідності типу ЄС (гарантія якості

продукції)

4.1. Декларація відповідності типу ЄС (гарантія якості

продукції) - це та частина процедури, за допомогою якої виробник,

який виконує зобов'язання за пунктом 4.2, декларує, що установки

відповідають типу, зазначеному в сертифікаті перевірки типу ЄС, та

задовольняють застосовним до них істотним вимогам цієї Директиви.

Виробник повинен наносити на кожну установку знак ЄС та складати

письмову декларацію відповідності. Ця декларація відповідності

може стосуватися однієї чи кількох установок та має зберігатись у

виробника. Знак ЄС повинен супроводжуватись ідентифікаційним

символом призначеного органу, відповідального за нагляд за знаком

ЄС.

4.2. Виробник застосовує затверджену систему якості при

кінцевій перевірці установок та випробуваннях, зазначених у пункті

4.3, та підпадає під нагляд за знаком ЄС, як визначено у пункті

4.4.

     4.3. Система якості

4.3.1. Відповідно до цієї процедури виробник повинен подати

до вибраного ним призначеного органу заявку на ухвалення його

системи якості для відповідних установок.

     Заявка повинна містити:

     - документацію системи якості,

- зобов'язання виконувати зобов'язання, пов'язані із

затвердженою системою якості,

- зобов'язання додержуватися затвердженої системи якості для

забезпечення її сталої придатності та ефективності,

- документацію, що стосується ухваленого типу, та копію

сертифікату перевірки типу ЄС.

4.3.2. У рамках системи якості повинна перевірятись кожна

установка і проводитися відповідні випробування, що визначені у

застосовних стандартах, про які йдеться у Статті 5, або

еквівалентні ним випробування з метою перевірки виконання

відповідних істотних вимог цієї Директиви.

Усі прийняті виробником елементи, вимоги та положення повинні

документуватись у систематичний та логічний спосіб у формі

заходів, процедур та письмових інструкцій. Документація системи

якості повинна забезпечувати єдине тлумачення програм, планів,

посібників і записів з питань якості.

Зокрема, документація системи якості повинна містити

адекватний опис:

- цілей якості, організаційної структури, повноважень і

зобов'язань керівництва щодо якості установок,

- перевірок і випробувань, що мають проводитись після

виробництва,

     - метод перевірки ефективності дії системи якості.

4.3.3. Призначений орган перевіряє та оцінює систему якості з

метою визначення того, чи задовольняє вона викладеним у пункті

4.3.2 вимогам. Він передбачає виконання зазначених вимог для тих

систем якості, які застосовують відповідний гармонізований

стандарт. Він інформує про своє рішення виробника та інші

призначені органи. Повідомлення виробникові має містити висновки

за результатами перевірки, найменування й адресу призначеного

органу та обгрунтоване рішення щодо оцінки установок, які

розглядались.

4.3.4. Виробник повинен інформувати призначений орган, який

затвердив систему якості, про будь-які адаптації, які стали

необхідними для системи якості, наприклад, через нові технології

та концепції якості.

Призначений орган повинен перевірити запропоновані зміни та

прийняти рішення про те, чи задовольняє змінена система якості

відповідним положенням, або її необхідно переглянути. Він інформує

виробника про своє рішення. Повідомлення повинне містити висновки

за результатами перевірки та обгрунтоване рішення щодо оцінки.

4.3.5. Призначений орган, що відкликає ухвалення системи

якості, повинен поінформувати інші призначені органи, наводячи

причини свого рішення.

     4.4. Нагляд за знаком ЄС

4.4.1. Мета нагляду за знаком ЄС полягає в забезпеченні

належного виконання виробником зобов'язань, що випливають із

затвердженої системи якості.

4.4.2. Виробник повинен забезпечити призначеному органу

доступ з метою перевірки у місця перевірки, тестування та

зберігання, а також надання усієї необхідної інформації, зокрема:

     - документації системи якості,

- записів щодо якості, таких як звіти за результатами

перевірок і дані випробувань, дані калібрування, звітів про

перевірку кваліфікації персоналу тощо.

4.4.3. Призначений орган повинен здійснювати перевірку,

принаймні, один раз у два роки для забезпечення додержання та

застосування виробником затвердженої системи якості та надавати

виробникові свій звіт за результатами перевірки.

4.4.4. Крім того, призначений орган може наносити несподівані

візити виробникові. Під час таких візитів призначений орган може

проводити випробування установок чи забезпечувати їх проведення.

Він надає виробникові звіт про перевірку і (якщо мали місце) звіт

про випробування.

4.4.5. За вимогою виробник надає звіт призначеного органу.

     5. Засвідчення ЄС

5.1. Засвідчення ЄС - це та частина процедури, за допомогою

якої призначений орган перевіряє та засвідчує те, що установки

відповідають типу, описаному в сертифікаті перевірки типу ЄС, та

задовольняють застосовним до них істотним вимогам цієї Директиви.

5.2. За вибором виробника засвідчення ЄС може проводитись

шляхом перевірки та випробовування кожної установки, як зазначено

у пункті 5.3, або шляхом перевірки та випробовування установок на

статистичній основі, як зазначено у пункті 5.4.

5.3. Засвідчення шляхом перевірки та випробування кожної

установки

5.3.1. Повинна перевірятись кожна установка та проводитися

відповідні випробування, визначені у релевантних стандартах, про

які йдеться у Статті 5, або еквівалентні ним випробування з метою

забезпечення виконання відповідних істотних вимог цієї Директиви.

5.3.2. Призначений орган повинен нанести на кожну ухвалену

установку знак ЄС та скласти письмову декларацію відповідності.

Сертифікат може стосуватись однієї чи кількох установок та має

зберігатись у виробника. Знак ЄС повинен супроводжуватись

ідентифікаційним символом призначеного органу.

     5.4. Вибіркове засвідчення

5.4.1. Виробник передає свої установки у формі однорідних

партій та вживає усіх необхідних заходів для забезпечення

виробництва однорідних партій товарів.

5.4.2. Якщо треба, виробник може наносити знак ЄС на кожну

установку під час виробничого процесу. Знак ЄС повинен

супроводжуватися ідентифікаційним символом призначеного органу,

відповідального за вибіркове засвідчення.

5.4.3. Установки піддаються статистичному контролю за

ознаками. Вони повинні групуватися в тотожні партії, що

складаються з пристроїв однієї моделі, які виготовляються за

однакових умов. Перевірка партії здійснюються через випадково

встановлені інтервали. Установки, що являють собою зразок (пробу),

перевіряються кожна індивідуально, а також проводяться відповідні

випробування, визначені у застосовному стандарті(ах), про які

йдеться у Статті 5, або еквівалентні ним випробування з метою

визначення того, чи можна прийняти партію, або її потрібно

забракувати.

     Використовується вибірковий план за такими характеристиками:

- стандартний рівень якості відповідає 95% ймовірності

прийняття з процентом невідповідності між 0,5 та 1,5%,

- гранична якість відповідає 5% ймовірності прийняття з

процентом невідповідності між 5 та 10%.

5.4.4. Якщо партія приймається, призначений орган складає

письмовий сертифікат відповідності, який зберігається у виробника.

Усі установки партії можуть розміщуватися на ринку за винятком тих

з вибірки, які були визнані невідповідними.

Якщо партію забраковано, компетентний призначений орган

вживає відповідних заходів для запобігання розміщенню її на ринку.

У разі частого бракування партій призначений орган може припинити

вибіркове засвідчення.

     6. Засвідчення ЄС поблочно

6.1. Засвідчення ЄС по блокам (агрегатам, вузлам) - це

процедура, за допомогою якої призначений орган перевіряє та

засвідчує те, що установка відповідає застосовним до неї вимогам

цієї Директиви. Призначений орган повинен нанести на таку

установку знак ЄС та скласти письмову декларацію відповідності.

     Сертифікат зберігається у виробника.

6.2. Призначеному органу надається конструкторська

документація, про яку йдеться у Додатку IV.

6.3. Установка має бути перевірена та проведено відповідні

випробування з урахуванням конструкторської документації з метою

забезпечення відповідності установки істотним вимогам цієї

Директиви.

Якщо призначений орган вважає за необхідне, перевірки та

випробування можуть проводитись після монтажу установки.

Додаток III

Знак ЄС та написи

1. Знак ЄС складається зі зображеного нижче символу ЄС, двох

цифр, які позначають рік нанесення знаку, та ідентифікаційного

символу призначеного органу, який здійснював вибіркові перевірки,

нагляд ЄС або засвідчення ЄС.

2. На установку або її табличку з даними наноситься знак ЄС

разом з такими написами:

     - найменування або ідентифікаційний символ виробника,

     - торгове найменування установки,

     - тип електроживлення, якщо застосовується,

     - категорія установки.

Відповідно до природи установки може додаватись інформація,

необхідна для її монтажу.

Додаток IV

Конструкторська документація

Конструкторська документація повинна містити названу нижче

інформацію, якщо вона вимагається призначеним органом для оцінки:

     - загальний опис установки,

- концептуальні проекти та виробничі креслення та схеми

компонентів, вузлів, мереж тощо,

- описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначеного

вище, включаючи функціонування установки,

- список стандартів, про які йдеться у Статті 5, які

застосовуються повністю або частково, та описи використаних рішень

для виконання істотних вимог у випадках, коли стандарти, викладені

у Статті 5, не застосовувались,

     - звіти про випробування,

     - посібники з установки та експлуатації.

Якщо необхідно, конструкторська документація повинна включати

такі елементи:

- атестації, які стосуються обладнання, що входить до складу

установки,

- атестації та сертифікати, які стосуються способів

виробництва та/або перевірки та/або моніторингу установки,

- інші документи, що дозволяють призначеному органу зробити

більш досконалу оцінку.

Додаток V

Мінімальні критерії для оцінки призначеними органами

Призначені органи, названі державами-членами, повинні

задовольняти таким мінімальним умовам:

     - наявність персоналу та необхідних засобів та обладнання,

     - технічна компетентність та професійна чесність персоналу,

- незалежність керівництва та технічного персоналу при

проведенні випробувань, підготуванні звітів, видачі сертифікатів

та здійсненні нагляду, передбачених у цій Директиві, від усіх кіл,

груп або осіб, які прямо чи ні мають відношення до галузі цих

установок,

     - збереження персоналом професійної таємниці,

- наявність страхування громадської відповідальності, якщо

тільки цей вид відповідальності не страхується Державою відповідно

до національного законодавства.

Виконання умов, наведених у перших двох пунктах, має

періодично перевірятись компетентними органами держав-членів або

органами, призначеними державами-членами.

     Офіційний журнал L 196, 26/07/1990 p. 0015 - 0029

     Фінське спеціальне видання ...: Глава 13 Том 19 стор. 0228

Шведське спеціальне видання ...: Глава 13 Том 19 стор. 0228

Переклад здійснено Центром порівняльного права при

Міністерстві юстиції України.

Інше законодавство України: