У К А З 
                   ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР 

( Указ втратив чинність на підставі Закону СРСР 
  N 2015-I ( v2015400-91 ) від 07.03.91, ВВР, 1991, N 12, ст. 325 ) 

              Про оренду і орендні відносини в СРСР 

     ( Відомості Верховної Ради СРСР, 1989, N 15, ст. 105 ) 

( Указ затверджено Законом СРСР 
  N 304-I ( v0304400-89 ) від 31.07.89, ВВР, 1989, N 9, ст. 202 ) 

( Із змінами, внесеними згідно із Законом СРСР 
  N 304-I ( v0304400-89 ) від 31.07.89, ВВР, 1989, N 9, ст. 202 ) 

( Указ втратив чинність, крім статті 18 на підставі Постанови 
                                                      ВР СРСР 
  N 811-I ( v0811400-89 ) від 23.11.89, ВВР, 1989, N 25, ст. 482 ) 
 

     У системі заходів щодо вдосконалення  виробничих  відносин  і 
глибокого  якісного  оновлення  продуктивних  сил  дедалі більшого 
значення набуває оренда як нова прогресивна форма  соціалістичного 
господарювання.   З   метою  розвитку  орендного  руху  в  країні, 
підвищення  ефективності  промислового  і   сільськогосподарського 
виробництва,  будівництва,  інших  галузей народного господарства, 
створення  додаткових  умов  для  зростання  добробуту  радянських 
людей,  охорони прав орендарів, посилення їхньої заінтересованості 
і відповідальності в досягненні високих кінцевих результатів праці 
Президія Верховної Ради СРСР  п о с т а н о в л я є: 

     1.
  Встановити,  що  в  оренду,  тобто  в  строкове і оплатне 
господарське користування, можуть передаватись: 

     а) земля, інші природні об'єкти; 

     б) майно державного,  кооперативного або іншого  громадського 
підприємства (організації),   структурної  одиниці  об'єднання  як 
сукупність   їхніх   основних  фондів,  оборотних  засобів,  інших 
матеріальних цінностей і фінансових ресурсів; 

     в) майно цехів,  відділень,  дільниць,  ферм,  бригад,  інших 
внутрішніх   підрозділів   державних,   кооперативних   та   інших 
громадських підприємств (організацій); 

     г) окремі    будинки,    господарські    будівлі,    споруди, 
сільськогосподарська техніка,  устаткування,  транспортні  засоби, 
робоча і продуктивна худоба та інші матеріальні цінності. 

     Оренда   землі   та   іншого  майна  може  застосовуватись  у 
сільськогосподарському  виробництві,  промисловості,  будівництві, 
на транспорті та в інших галузях народного господарства. 

     2.  Орендодавцями  можуть  бути державні органи, уповноважені 
на   те   Радою  Міністрів  СРСР,  Радами  Міністрів  союзних  або 
автономних  республік, виконавчі комітети відповідних Рад народних 
депутатів,  радгоспи,  колгоспи,  інші  державні,  кооперативні та 
інші   громадські   підприємства   (організації)  і  громадяни,  у 
віданні,  володінні,  користуванні  і  розпорядженні (оперативному 
управлінні)   або   у   власності   яких   перебуває   майно,  яке 
орендується.  У  випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і 
союзних  республік,  орендодавцями  природних ресурсів можуть бути 
також їх первинні користувачі. 

     Орендарями можуть бути радгоспи,  колгоспи та інші  державні, 
кооперативні й інші громадські підприємства (організації),  в тому 
числі організації орендарів,  колективи їх  підрозділів,  а  також 
громадянин  або група громадян.
  Організація орендарів створюється 
на строго добровільних засадах і  користується  правами  юридичної 
особи.  Членами  зазначеної  організації можуть бути як працівники 
державного підприємства,  на базі якого створено  цю  організацію, 
так і інші громадяни, які досягли 16-річного віку. 
 

     3. Майно,  передане в оренду, лишається власністю держави або 
орендодавця.  Продукція, вироблена орендарями - кооперативними або 
іншими громадськими підприємствами (організаціями) і  громадянами, 
є  їхньою  власністю.  У  разі  проведеного  орендарем  за рахунок 
власних коштів і з  дозволу  орендодавця  поліпшення  орендованого 
майна  (реконструкція  будівлі  або  споруди,  заміна устаткування 
тощо) або будівництва на орендованій  ділянці  будівель  і  споруд 
орендар   має   право   після   припинення   договору   оренди  на 
відшкодування зроблених з цією метою необхідних витрат. 

     Вартість   поліпшень,   проведених   орендарем   без  дозволу 
орендодавця  і  не  віддільних  без  шкоди для орендованого майна, 
відшкодуванню не підлягає. 

     При оренді майна підприємства в цілому орендар має  право  на 
відшкодування  витрат,  зроблених  ним  на поліпшення орендованого 
майна,  незалежно від дозволу орендодавця на таке поліпшення, якщо 
інше не передбачено законом або договором. 

     У договорі оренди,  в якому як орендар виступає колгосп, інша 
кооперативна чи інша громадська організація або  громадянин,  може 
бути передбачено, що: 

     будинки   і   споруди,   зведені   орендарем  на  орендованій 
земельній  ділянці за рахунок власних або позичених коштів, є його 
власністю; 

     орендоване   майно,  за  винятком  об'єктів,  які  становлять 
виключну   власність   держави,   після   закінчення   визначеного 
договором  строку  переходить  у  власність  орендаря за умови, що 
вартість  цього  майна  повністю  покривається виплаченою орендною 
платою.
 При  цьому  у  власність  громадянина  може перейти майно, 
необхідне  для  ведення  особистого  підсобного  господарства   та 
індивідуальної трудової діяльності. 

     При ліквідації  організації орендарів майно,  яке залишається 
після закінчення  розрахунків  з  членами  організації,  виконання 
зобов'язань   перед   бюджетом,  банками  та  іншими  кредиторами, 
передається орендодавцеві. 

     4.  Особам, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю 
в   сільському  господарстві  (селянським  господарством),  можуть 
надаватися  в  оренду земельні ділянки, розмір яких встановлюється 
в  порядку,  що  визначається  законодавством союзних республік, з 
урахуванням   можливості  їх  обробітку  особистою  працею  членів 
селянського господарства. 

     5.   Селянські   господарства   при   провадженні  виробничої 
діяльності  можуть  вступати  в коопераційні зв'язки з колгоспами, 
радгоспами   та   іншими   державними,   кооперативними  й  іншими 
громадськими   організаціями,   створювати  збуто-постачальницькі, 
переробні, ремонтні, будівельні та інші кооперативи. 

     З   метою   підвищення   ефективності   своєї   діяльності  і 
забезпечення   захисту   законних   прав  та  інтересів  селянські 
господарства можуть на строго добровільних засадах об'єднуватись у 
територіальні спілки. 

     6.   Члени   організації   орендарів,   а  також  особи,  які 
займаються   індивідуальною   трудовою   діяльністю  в  сільському 
господарстві    (члени    селянських    господарств),   підлягають 
соціальному  страхуванню  і  соціальному  забезпеченню  нарівні  з 
робітниками  і  службовцями.  Організації  орендарів  і  селянські 
господарства вносять  у  державний  фонд  соціального  страхування 
відрахування від   своїх   доходів   у   порядку    і    розмірах, 
встановлюваних  Радою Міністрів СРСР.  Період роботи в організації 
орендарів  або  в   селянському   господарстві,   протягом   якого 
сплачувалися страхові внески, включається до трудового стажу. 

     7.  Питання  про  надання  землі  у внутрігосподарську оренду 
вирішується    радгоспом,    колгоспом    або    іншим   первинним 
землекористувачем.   Необгрунтовану   відмову   в   наданні  землі 
радгоспом,    колгоспом    або   іншим   землекористувачем   своїм 
працівникам (членам  колгоспу)  може  бути  оскаржено у виконавчий 
комітет районної (міської) Ради народних депутатів. 

     Виконавчі комітети районних (міських) Рад народних  депутатів 
мають   право   вилучати   в   радгоспів,   колгоспів   та   інших 
сільськогосподарських підприємств  і  організацій  землі,  які  не 
використовуються   або  використовуються  нераціонально,  з  метою 
створення фонду для передачі землі в оренду. 

     8. Основним   документом,    який    регламентує    відносини 
орендодавця  з  орендарем,  є  договір оренди.  Він укладається на 
засадах добровільності і  повної  рівноправності  сторін.  Договір 
може укладатися на конкурсній основі. 

     У договорі   оренди   передбачаються:  обов'язок  орендодавця 
надати  орендареві  майно  у  стані,  який  відповідав  би  умовам 
договору, на певний строк, обов'язок орендаря користуватися майном 
відповідно  до  умов  договору  і  призначення   майна   з   метою 
виробництва   продукції   (робіт,   послуг)  і  одержання  доходів 
(прибутку),  підтримувати майно у справному стані, вносити орендну 
плату  і повернути майно після припинення договору орендодавцеві в 
тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням зношення або в 
стані,  обумовленому договором, за винятком випадків, передбачених 
частиною четвертою статті 3 цього Указу. 

     До договору оренди можуть включатися й  інші  умови,  в  тому 
числі    обов'язки    орендодавця    щодо   матеріально-технічного 
забезпечення,  сприяння   розвиткові   виробництва,   впровадження 
науково-технічних  досягнень  і  передових технологій,  технічного 
переозброєння   виробництва,   соціального    розвитку,    подання 
інформаційної,   консультативної   та   іншої  допомоги,  сприяння 
підготовці  кадрів,  створення  необхідних  умов  для  ефективного 
використання  орендованого  майна  і  підтримання його в належному 
технічному стані,  а  також  умови  про  майнову  відповідальність 
орендодавця й орендаря. 

     Здавання  орендарем одержаного за договором майна в суборенду 
допускається тільки за згодою орендодавця. 

     Переведення орендованих сільськогосподарських угідь з  одного 
виду   в   інший  можливе  лише  з  додержанням  вимог  земельного 
законодавства. 

     Орендар   має   право   використовувати  для  власних  потреб 
загальнопоширені  корисні копалини, торф і водні об'єкти, які є на 
ордендованій   земельній   ділянці,   якщо   інше  не  передбачено 
договором оренди. 

     При внутрігосподарській  оренді  (орендному підряді) оренднар 
бере на себе обов'язок виробити і  реалізувати  орендодавцеві  або 
іншим  підприємствам  продукцію  згідно  з договором.  Орендар має 
право розпоряджатися  за  своїм  розсудом  продукцією,  виробленою 
понад обсяг, зазначений у договорі. 

     Умови договору   орендного   підряду  визначаються  сторонами 
відповідно до законодавства про працю робітників і  службовців,  а 
також   законодавства,   яке   регулює  трудові  відносини  членів 
колгоспів, інших кооперативів та інших громадських організацій. 

     9. Зміна умов або розірвання договору оренди може мати  місце 
за згодою сторін. 

     За заявою  однієї  з  сторін договір оренди може бути змінено 
або розірвано судом або арбітражем. 

     При внутрігосподарській оренді  (орендному  підряді)  питання 
про  зміну  або  розірвання  договору  вирішується радою трудового 
колективу  підприємства  (загальними  зборами  членів   колгоспу). 
Рішення  ради  трудового  колективу підприємства (загальних зборів 
членів колгоспу) може бути оскаржено у виконавчий комітет районної 
(міської) Ради народних депутатів. 

     Орендодавець може вимагати зміни або розірвання договору: 

     якщо  орендар  користується  майном не відповідно до договору 
або призначення майна; 

     якщо орендар умисно або з необережності погіршує стан майна; 

     якщо  орендар  не  вносить  орендну  плату  протягом  строку, 
обумовленого договором; 

     якщо  орендар не проводить капітального ремонту або оновлення 
майна в тих випадках, коли за законом або за договором капітальний 
ремонт або оновлення майна є обов'язком орендаря; 

     при погіршенні  з  вини  орендаря  земельних угідь,  зниженні 
родючості грунтів,  виключенні протягом тривалого часу орендованих 
земель з обороту. 

     Орендар має право вимагати зміни або розірвання договору: 

     якщо  орендодавець  не  проводить  капітального  ремонту  або 
оновлення майна, що є його обов'язком; 

     якщо майно  через  обставини,  за  які орендар не відповідає, 
опиниться в стані, непридатному для використання; 

     якщо частина   орендованого   майна   виявиться   зайвою  для 
здійснення мети, передбаченої договором. 

     Орендар-громадянин має  також  право   вимагати   зміни   або 
розірвання  договору  у випадках досягнення ним пенсійного віку чи 
настання непрацездатності. 

     Законодавством  Союзу  РСР  і  союзних  республік можуть бути 
передбачені  й  інші  випадки зміни або розірвання договору оренди 
за заявою однієї з сторін. 

     Ліквідація  або реорганізація державного органу, підприємства 
чи  організації-орендодавця або зміна власника на об'єкт оренди не 
є підставою для зміни умов або припинення договору оренди. 

     10.  Строки  оренди  визначаються договором. При цьому оренда 
землі,  будинків,  споруд  і  майна  підприємств  в цілому повинна 
мати,  як  правило,  довгостроковий характер - від 5 до 50 років і 
на  більш  тривалий  строк.  З урахуванням характеру майна і цілей 
оренди договір може бути короткостроковим - до 5 років. 

     Після  закінчення  строку  договору  орендар,  який  належним 
чином  виконує  взяті на себе за договором обов'язки, має право на 
поновлення договору. 

     При відсутності заяви однієї з сторін про припинення договору 
після  закінчення  строку  він  вважається  продовженим  на той же 
строк, який був передбачений договором. 

     При  припиненні  договору  з орендарем-громадянином переважне 
право  на  укладення  договору  оренди мають члени його сім'ї, які 
разом з ним проживали і працювали. 

     У разі смерті орендаря права орендаря переходять до одного із 
спадкоємців, які проживали і працювали з ним до його смерті. 

     При  припиненні  договору  оренди  орендар і члени його сім'ї 
зберігають  право власності на жилий будинок та інше майно і право 
користування присадибною ділянкою. 

     11.  Орендна  плата  може  встановлюватися  за все майно, яке 
орендується,  в  сукупності  або  окремо по кожному об'єкту майна, 
яке  орендується,  в  натуральній,  грошовій  і  змішаній  формах. 
Розмір орендної  плати  і   порядок   її   внесення   визначаються 
договором. 

     При  здаванні  землі  та інших природних об'єктів в оренду їх 
первинним  користувачем  орендна  плата  надходить орендодавцеві в 
частині,  яка  покриває його витрати по утриманню і поліпшенню цих 
об'єктів,   а  також  виробничої  інфраструктури,  необхідної  для 
задоволення потреб орендаря. 

     Решта   орендної   плати   направляється   в  доход  районної 
(міської), районної в місті Ради народних депутатів. 

     Поряд  з орендною платою орендар (крім колективів підрозділів 
підприємств)  сплачує  податки  (платежі  в  бюджет) відповідно до 
законодавства Союзу РСР і союзних республік. 

     Доходи,  одержані  орендарями  в  результаті  здійснення ними 
заходів   для  підвищення  родючості  землі,  а  також  поліпшення 
виробничих   об'єктів   та  іншого  майна,  не  тягнуть  за  собою 
збільшення орендної плати. 

     Розміри орендної  плати можуть змінюватися за згодою сторін у 
строки,  передбачені договором,  але не частіше,  ніж один раз  на 
п'ять років.  Їх може бути переглянуто достроково на вимогу однієї 
з  сторін     лише  у  випадках  введення   в   експлуатацію   або 
модернізації  основних  фондів  за  рахунок державного бюджету або 
коштів орендодавця,  перегляду встановлюваних  у  централізованому 
порядку   цін   і   тарифів  та  в  інших  випадках,  передбачених 
законодавством. 

     Орендар має право вимагати  відповідного  зменшення  орендної 
плати,  якщо  через  обставини,  за  які він не відповідає,  умови 
господарювання,  передбачені  договором,  або  стан   майна,   яке 
орендується, істотно погіршилися. 

     12.  Орендар  самостійно визначає напрями своєї господарської 
діяльності  і розпоряджається виробленою ним продукцією (роботами, 
послугами)    та   одержаним   доходом   відповідно   до   чинного 
законодавства   і   договору   оренди.   Втручання  орендодавця  у 
використання  орендованого майна, господарську діяльність орендаря 
не допускається. 

     13.  За  невиконання  або  неналежне  виконання обов'язків за 
договором  оренди  сторони  несуть  відповідальність,  встановлену 
законодавством і договором. 

     Орендар    звільнюється    повністю    або    частково    від 
відповідальності  за  невиконання обов'язків за договором, якщо їх 
не  виконано  в  результаті  стихійного  лиха та інших обставин, в 
настанні яких він не винен. 

     14. Орендареві  забезпечується  захист  його  права на майно, 
одержане за договором оренди,  нарівні  з  захистом,  встановленим 
цивільним   законодавством   щодо   права   власності.   Він  може 
витребувати  майно,  яке  орендується,  з  будь-якого  незаконного 
володіння,   вимагати  усунення  перешкод  у  використанні  майна, 
відшкодування збитків,  заподіяних майну всіма особами,  включаючи 
орендодавця. 

     У  разі  повного  або  часткового  вилучення  для державних і 
громадських   потреб   переданих   в   оренду   земельних  ділянок 
виконавчий  комітет  відповідної  місцевої Ради народних депутатів 
зобов'язаний  забезпечити надання орендареві рівноцінної земельної 
ділянки в  іншому  місці.  Вилучення земельної ділянки провадиться 
тільки після відшкодування підприємством  або  організацією,  якій 
відведено земельну ділянку,  збитків орендаря, в тому числі шляхом 
будівництва жилих і виробничих приміщень замість вилучених. 

     15.  Спори,  що  виникають  при  виконанні  договору  оренди, 
розглядаються судом або арбітражем відповідно до їх компетенції. 

     Спори,   що   виникають   у  зв'язку  з  виконанням  договору 
внунтрігосподарської   оренди   (орендного  підряду),  вирішуються 
радою  трудового колективу підприємства (загальними зборами членів 
колгоспу),  а  у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і 
союзних республік, - судом. 

     Рішення  ради  трудового  колективу  підприємства  (загальних 
зборів  членів  колгоспу) може бути оскаржено у виконавчий комітет 
районної (міської) Ради народних депутатів. 

     16.  Виходячи  з  цього  Указу,  Рада Міністрів СРСР визначає 
економічні  й  організаційні  основи  орендних  відносин в СРСР, а 
також особливості цих відносин при окремих видах оренди. 

     17. Відповідно  до  цього  Указу та інших актів законодавства 
Союзу РСР  законодавство   союзних   республік   регулює   орендні 
відносини як   передбачені   союзним   законодавством,  так  і  не 
передбачені ним. 

     18. Викласти статтю 25 Закону СРСР "Про державне підприємство 
(об'єднання)" ( v7284400-87 ) в такій редакції: 

     "Стаття 25. Особливості застосування цього Закону 

     Особливості  застосування  цього  Закону  в  окремих  галузях 
народного    господарства   і   до   окремих   видів   підприємств 
визначаються Радою Міністрів СРСР. 

     Ради Міністрів СРСР має також право запроваджувати нові форми 
господарського розрахунку підприємств та організацій і розширювати 
їхні права порівняно з межами, встановленими цим Законом". 

     19.   Раді  Міністрів  СРСР,  виходячи  з  цього  Указу  і  з 
урахуванням  досвіду розвитку орендного руху в країні, підготувати 
проект  Закону СРСР про оренду і орендні відносини в СРСР і подати 
його до 1 листопада 1989 року у Верховну Раду СРСР. ( Стаття 19 із 
змінами,  внесеними згідно із Законом СРСР N 304-I ( v0304400-89 ) 
від 31.07.89 ) 
 

           Голова 
 Президії Верховної Ради СРСР                           М.ГОРБАЧОВ 

           Секретар 
 Президії Верховної Ради СРСР                       Т.МЕНТЕШАШВІЛІ 

 Москва, Кремль. 7 квітня 1989 року 
                 N 10277-XI