Розділ II
СТАН ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Використання території України характеризується значними диспропорціями, зокрема:
надзвичайно високим, економічно та екологічно необґрунтованим рівнем господарського (передусім сільськогосподарського) освоєння території;
значними площами та низькою щільністю забудови виробничих територій;
нераціональним розміщенням виробничих та житлових територій;
малою часткою територій природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення;
наявністю значних територій, використання яких законодавчо обмежується та вимагає спеціального охоронного режиму господарювання (територія радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, санітарно-захисні та охоронні зони підприємств промисловості, транспорту та зв'язку, об'єкти природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення, курорти, річки, моря, озера, водосховища та інші водойми, водозабори);
територіальною невідповідністю розміщення водоємних виробництв місцевим водним ресурсам.
Санітарно-епідемічний та екологічний стан території України, рівень природно-техногенної безпеки характеризується:
деформованою структурою господарського комплексу при переважанні виробництв з ресурсозатратними, екологічно небезпечними технологіями та значним зношенням основних фондів;
високим рівнем забруднення навколишнього природного середовища багатьох регіонів, недостатнім розвитком екологічної інфраструктури;
наявністю значних територій, що зазнають постійного впливу небезпечних геологічних процесів.
Внаслідок цього територія України відзначається надмірним техногенним навантаженням на довкілля, високим ступенем його забруднення та природно-техногенної небезпеки.
До недоліків функціонування систем розселення належать:
неузгодженість соціального, економічного, містобудівного та екологічного аспектів розвитку населених пунктів та прилеглих територій;
надмірна концентрація населення і виробництва у великих містах;
уповільнений розвиток більшості середніх і малих міст, селищ та сіл;
ексцентричне територіальне розташування більшості обласних центрів, недостатній розвиток у центрах внутрішньообласних систем розселення (особливо міжрайонних, районних) об'єктів соціально-культурного обслуговування населення прилеглих територій та транспортних зв'язків, що не дає змоги забезпечити створення для кожного громадянина (незалежно від місця його проживання) рівних умов доступності до цих об'єктів;
недостатній рівень розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів.
Основною причиною цих недоліків є відсутність науково обґрунтованої загальнодержавної стратегії ефективного використання території країни.
= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =