ЗАКОН УКРАЇНИ "Про електронні комунікації". 2020

1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення регуляторних зобов’язань на постачальників електронних комунікаційних послуг із значним ринковим впливом на певному роздрібному ринку, визначених відповідно до статті 83 цього Закону, за наявності одночасно таких умов:

1) у результаті проведеного аналізу ринку регуляторний орган встановлює, що певний ринок роздрібних послуг, визначений відповідно до статті 83 цього Закону, не є ефективно конкурентним;

2) регуляторний орган робить висновок, що зобов’язання, накладені відповідно до статей 84-90 цього Закону на відповідних оптових ринках електронних комунікацій, не привели до досягнення завдань, передбачених статтею 4 цього Закону.

2.

Регуляторний орган застосовує відповідно до цієї статті регуляторні зобов’язання з метою недопущення застосування завищених цін (встановлення яких було б неможливе за умови ефективної конкуренції) чи стримування виходу на ринок або обмеження конкуренції шляхом встановлення цін на послуги нижче собівартості, що унеможливлює конкуренцію з боку інших постачальників послуг електронних комунікацій та спрямовано на усунення з ринку інших постачальників послуг та/або надання невиправданих переваг певним кінцевим користувачам або на технічно та/або економічно необґрунтоване (щодо кінцевих користувачів) пакетування послуг електронних комунікацій.

3. Регуляторний орган у встановленому ним порядку з метою захисту інтересів кінцевих користувачів і сприяння ефективній конкуренції та за наявності умов, передбачених частинами першою та другою цієї статті, приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних послуг із значним ринковим впливом на певному роздрібному ринку регуляторних зобов’язань з:

1) встановлення максимальної граничної роздрібної ціни;

2) контролю за індивідуальними тарифами (що визначаються регуляторним органом) на електронні комунікаційні послуги;

3) орієнтування тарифів (цін) на електронні комунікаційні послуги на собівартість;

4) орієнтування тарифів (цін) на електронні комунікаційні послуги на ціни на подібних ринках.

4. Постачальник електронних комунікаційних послуг із значним ринковим впливом, на якого накладені регуляторні зобов’язання відповідно до цієї статті, повинен застосовувати системи обліку витрат відповідно до вимог (формату та методології обліку), що встановлюються регуляторним органом.

Дотримання таких вимог щороку підтверджується аудиторським висновком, який подається до регуляторного органу у встановлені ним терміни.

Регуляторний орган щороку оприлюднює на електронній регуляторній платформі висновок щодо відповідності системи обліку витрат такого постачальника встановленим вимогам.

5.

6. Рішення, передбачені цією статтею, приймаються з проведенням консультацій із заінтересованими сторонами відповідно до статті 22 цього Закону.