Стаття 172 Віднесення експозицій

1. Для експозицій корпоративних суб'єктів, установ та центральних урядів і центральних банків, та для експозицій власного капіталу, якщо установа використовує підхід PD/LGD, визначений у статті 155(3), віднесення експозицій здійснюється відповідно до таких критеріїв:

(a) кожного боржника повинно бути віднесено до класу боржника в рамках процесу схвалення кредиту;

(b) для тих експозицій, щодо яких установа отримала дозвіл від компетентного органу на використання власних оціночних розрахунків LGD і коефіцієнтів конверсії відповідно до статті 143, кожна експозиція повинна також бути віднесена до класу інструменту в рамках процесу схвалення кредиту;

(c) установи, які використовують методи, визначені у статті 153(5), для застосування величин ваги ризику для спеціалізованих позикових експозицій, повинні відносити такі експозиції до класу відповідно до статті 170(2);

(d) кожна окрема юридична особа, щодо якої установа має експозицію, повинна оцінюватися окремо.

(e) окремі експозиції того самого боржника повинні відноситися до того самого класу боржника, незважаючи на будь-які відмінності у характері кожної окремої операції. Однак до випадків, коли дозволено відносити окремі експозиції того самого боржника до різних класів, застосовуються такі аспекти:

(i) трансферний ризик країни, залежно від того, деноміновано експозицію у локальній чи іноземній валюті;

(ii) правила щодо гарантій, пов'язаних із експозицією, що можуть відображатися у коригуванні віднесення до класу боржника;

(iii) законодавчі положення щодо захисту споживачів, банківської таємниці або з інших питань забороняють обмін даними клієнтів.

2. Для роздрібних експозицій, кожну експозицію повинно бути віднесено до класу або пулу в рамках процесу схвалення кредиту.

3. Для віднесень до класу або пулу установи повинні задокументувати ситуації, у яких людське судження може обходити вхідні або вихідні показники процесу віднесення, та визначити персонал, відповідальний за схвалення таких випадків обходу. Установи повинні документувати такі випадки обходу та занотовувати персонал, відповідальний за них. Установи повинні аналізувати ефективність експозицій, у процесі віднесення яких мав місце випадок обходу. Цей аналіз повинен включати оцінку ефективності експозицій, рейтинг яких було визначено в обхід процедур і правил певною особою, яка представляє весь відповідальний персонал.