Стаття 190 Контроль кредитних ризиків

1. Відділ контролю кредитних ризиків повинен бути незалежним від персоналу та управлінських функцій, відповідальних за створення або поновлення експозицій, і звітувати безпосередньо вищому керівництву.

2. Сфери відповідальності відділу або відділів контролю кредитних ризиків повинні включати:

(a) тестування і моніторинг класів і пулів;

(b) генерування і аналіз підсумкових звітів щодо рейтингових систем установи;

(c) процедури імплементації для перевірки послідовного застосування визначень класів і пулів за департаментами і географічними регіонами;

(d) перегляд і документування будь-яких змін до процесу визначення рейтингів, зокрема, причин внесення змін до них;

(e) перегляд рейтингових критеріїв для оцінки їх здатності прогнозувати ризики. Зміни до процесу визначення рейтингів, критеріїв або індивідуальних рейтингових параметрів повинні підлягати документуванню і зберіганню;

(f) активна участь у створенні дизайну або виборі, імплементації і валідації моделей, що використовуються у процесі визначення рейтингів;

(g) нагляд і керівництво моделями, що використовуються у процесі визначення рейтингів;

(h) поточний перегляд і зміни до моделей, які використовуються у процесі визначення рейтингів.

3. Установи, які застосовують пули даних відповідно до статті 179(2), можуть здійснювати аутсорсинг таких завдань:

(a) виробництво інформації щодо тестування і моніторингу класів або пулів;

(b) генерування підсумкових звітів щодо рейтингових систем установи;

(c) виробництво інформації, яка є важливою для перегляду рейтингових критеріїв для оцінки їх здатності прогнозувати ризики;

(d) документування змін у процесі визначення рейтингів, критеріїв або індивідуальних рейтингових параметрів;

(e) виробництво інформації, яка є важливою для поточного перегляду та внесення змін до моделей, що використовуються у процесі визначення рейтингів.

4. Установи, які застосовують параграф 3, повинні забезпечити доступ компетентних органів до усієї відповідної інформації третьої сторони, яка є необхідною для оцінки відповідності вимогам, та забезпечити для компетентних органів можливість здійснювати перевірки на місці такою самою мірою, як і для перевірок у межах установи.