Стаття 211 Формування резервів за фінансовими зобов’язаннями
1. Стосовно бюджетних гарантій та фінансової допомоги третім країнам базовий акт установлює норму резервування як відсоток суми дозволеного фінансового зобов’язання. Ця сума не включає внески, зазначені у статті 208(2).
Базовий акт повинен передбачати проведення перегляду норми резервування принаймні щотри роки.
2.
Установлення норми резервування здійснюється відповідно до принципу обачності, на підставі якісного та кількісного оцінювання Комісією фінансових ризиків, що виникають у зв’язку з бюджетною гарантією або фінансовою допомогою третій країні, при цьому активи та прибутки не повинні переоцінюватись, а зобов’язання та збитки не повинні недооцінюватись.Якщо інше не зазначене в базовому акті, що встановлює бюджетну гарантію чи фінансову допомогу третій країні, норма резервування ґрунтується на загальному резервуванні, заздалегідь необхідному для покриття чистих очікуваних втрат, і, крім того, для формування достатнього буфера безпеки. Без обмеження повноважень Європейського Парламенту і Ради, загальне резервування формується протягом строку, передбаченого у відповідному фінансовому звіті, згідно зі статтею 35.
3. За фінансовим інструментом резерв формується, у відповідних випадках, для забезпечення можливості здійснення майбутніх платежів, пов’язаних із бюджетним зобов’язанням такого фінансового інструмента.
4. Резервування здійснюється за рахунок таких ресурсів:
(a) внески з бюджету, при повному дотриманні регламенту, що встановлює багаторічні фінансові рамки, та після вивчення можливостей для перерозподілу;
(b) доходи від інвестування ресурсів, що зберігаються в спільному резервному фонді;
(c) суми, стягнені з боржників, що не виконали своїх зобов’язань, відповідно до процедури стягнення, встановленої гарантією або кредитним договором;
(d) доходи та будь-які інші платежі, отримані Союзом відповідно до гарантії або кредитного договору;
(e) у відповідних випадках, грошові внески держав-членів і третіх осіб згідно зі статтею 208(2).
Тільки ресурси, зазначені в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа цього параграфа, враховуються для розрахунку резервів, що формуються відповідно до норми резервування, зазначеної в параграфі 1.
5. Резерви використовуються для оплати:
(a) вимог за бюджетною гарантією;
(b) платіжних зобов’язань, що пов’язані з бюджетним зобов’язанням за фінансовим інструментом;
(c) фінансових зобов’язань, що виникають унаслідок запозичення коштів відповідно до статті 220(1);
(d) у відповідних випадках, інших витрат, пов’язаних із виконанням фінансових інструментів, бюджетних гарантій та фінансової допомоги третім країнам.
6.
Якщо резерви за бюджетною гарантією перевищують суму резервів, що формуються відповідно до норми резервування, зазначеної в параграфі 1 цієї статті, то ресурси, зазначені в пунктах (b), (c) та (d) першого підпараграфа параграфа 4 цієї статті, що пов’язані з цією гарантією, використовуються в межах прийнятного строку, передбаченого в базовому акті, однак не більше строку формування резервів і без обмеження статті 213(4), для відновлення бюджетної гарантії до її первісної суми.7. Комісія негайно інформує Європейський Парламент і Раду і може запропонувати відповідні заходи з поповнення резервів або збільшення норми резервування, якщо:
(a) унаслідок пред’явлення вимог за бюджетною гарантією рівень резервів за цією бюджетною гарантією стає меншим від 50 % норми резервування, зазначеної в параграфі 1, і знову, коли він знижується до рівня менше 30 % такої норми резервування, або якщо згідно з оцінкою ризиків Комісією він може стати нижчим за будь-який із цих відсотків протягом року;
(b) країна, що отримує фінансову допомогу від Союзу, не сплачує платіж при настанні його строку.
= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =