Стаття 245 Синтетична сек'юритизація

1. Установа-оригінатор синтетичної сек'юритизації може обчислювати суми зважених на ризик експозицій та, якщо доцільно, сум очікуваних втрат стосовно базисних експозицій відповідно до статей 251 та 252, якщо виконано будь-яку з наведених нижче умов:

(a) значний кредитний ризик було передано третім сторонам або через забезпечений фінансово кредитний захист, або через не забезпечений фінансово кредитний захист;

(b) установа-оригінатор застосовує вагу ризику 1250% до всіх позицій сек'юритизації, які вона утримує в сек'юритизації, або вираховує такі позиції сек'юритизації з елементів основного капіталу першого рівня відповідно до пункту (k) статті 36(1).

2.

(a) суми зважених на ризик експозицій мезонінних позицій сек'юритизації, які установа-оригінатор утримує в сек'юритизації, не перевищують 50% суми зважених на ризик експозицій усіх мезонінних позицій сек'юритизації, наявних у цій сек'юритизації;

(b) установа-оригінатор не утримує більше 20% від вартості експозиції траншу перших втрат у сек'юритизації, за умови дотримання обох наведених нижче умов:

(i) оригінатор може продемонструвати, що вартість експозиції траншу перших втрат суттєво перевищує обґрунтований оціночний розрахунок очікуваних втрат за базисними експозиціями;

(ii) немає мезонінних позицій сек'юритизації.

Якщо можливе зменшення сум зважених на ризик експозицій, які установа-оригінатор може отримати шляхом сек'юритизації, не може бути обґрунтовано відповідною передачею кредитного ризику третім сторонам, компетентні органи можуть на індивідуальній основі ухвалити рішення щодо того, що значний кредитний ризик не повинен вважатися таким, що його було передано третім сторонам.

3.

(a) установа має належні внутрішні політики та методології для управління ризиками для оцінки передачі ризику;

(b) установа також визнала передачу кредитного ризику третім сторонам у кожному випадку для цілей внутрішнього управління ризиками або внутрішнього розподілу капіталу в установі.

4. Додатково до вимог, визначених у параграфах 1, 2 та 3, повинні бути виконані всі такі умови:

(a) документація щодо операції відображає економічну сутність сек'юритизації;

(b) кредитний захист, за допомогою якого було здійснено передачу кредитного ризику, відповідає статті 249;

(c) документація щодо сек'юритизації не містить положень та умов, що:

(i) встановлюють порогові значення суттєвої значущості, нижче за які кредитний захист вважається таким, який не застосовується у разі настання кредитної події;

(ii) дозволяють припинити захист через погіршення кредитної якості базисних експозицій;

(iii) вимагають від установи-оригінатора зміни склад базисних експозицій для покращення середньої якості пулу; або

(iv) збільшують витрати установи на кредитний захист або дохід, що підлягає сплаті володільцям позицій секюритизації, іншим чином покращують позиції в сек'юритизації у відповідь на погіршення кредитної якості базисного пулу;

(d) кредитний захист підлягає примусовому виконанню у всіх відповідних юрисдикціях;

(e) у відповідних випадках, у документації щодо операції чітко зазначено, що оригінатор або спонсор може купувати або викуповувати позиції сек'юритизації або викуповувати, реструктуризувати або замінювати базисні експозиції за межами своїх договірних зобов'язань, якщо такі домовленості виконуються відповідно до переважних ринкових умов та їх сторони діють у власних інтересах як вільні та незалежні сторони (за принципом витягнутої руки);

(f) якщо існує кол-опціон закриття, такий опціон відповідає усім наведеним нижче умовам:

(i) він може бути здійснений на розсуд установи-оригінатора;

(ii) він може бути використаний лише тоді, коли 10% або менше початкової вартості базисних експозицій залишається неамортизованою;

(iii) він не структурований таким чином, щоб давати змогу уникати розподілу втрат між позиціями, що поліпшують кредитну якість, або іншими позиціями, що їх тримають інвестори у сек'юритизації, а також не повинен бути структурований будь-яким іншим чином, що передбачає поліпшення кредитної якості;

(g) установа-оригінатор отримала висновок від кваліфікованого юрисконсульта, який підтверджує, що сек'юритизація відповідає умовам, визначеним у пункті (c) цього параграфа;

5. Компетентні органи інформують Європейський банківський орган (EBA) про випадки, коли вони вирішили, що можливе зменшення сум зважених на ризик експозицій не було обґрунтовано відповідною передачею кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфа 2, а також про випадки, коли установи вирішили застосовувати параграф 3.

6.

(a) умови передачі істотного кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфів 2, 3 та 4;

(b) тлумачення поняття «відповідна передача кредитного ризику третім сторонам» для цілей оцінки компетентними органами, передбаченої другим підпараграфом параграфа 2 та параграфом 3; та

(c) вимоги щодо оцінки компетентними органами операцій сек'юритизації, щодо яких оригінатор виявляє намір визнати передачу істотного кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфів 2 або 3.

Європейський банківський орган (EBA) звітує про результати свого аналізу перед Комісією до 02 січня 2021 року. Комісія може, взявши до уваги звіт EBA, ухвалити делегований акт відповідно до статті 462, щоб доповнити цей Регламент шляхом подальшого уточнення елементів, перелічених у пунктах (a), (b) та (c) цього параграфа.