Стаття 291 Ризик втрати напрямку

1. Для цілей цієї статті:

(a) «загальний ризик втрати напрямку» виникає, коли ймовірність дефолту контрагентів додатно корелює із факторами загального ринкового ризику;

(b) «специфічний ризик втрати напрямку» виникає, коли майбутня експозиція до конкретного контрагента додатно корелює з ймовірністю дефолту контрагента у зв'язку з характером операцій із таким контрагентом.

2. Установа повинна належним чином враховувати експозиції, які спричиняють значний ступінь специфічного та загального ризику втрати напрямку.

3. З метою виявлення загального ризику втрати напрямку установа повинна розробити стрес-тестування та аналіз сценаріїв для стрес-тестування факторів ризику, які негативно впливають на кредитоспроможність контрагента. Таке тестування повинне враховувати ймовірність настання серйозних потрясінь у разі зміни співвідношення між факторами ризику. Установа повинна здійснювати моніторинг загального ризику втрати напрямку за продуктом, за регіоном, за сектором або за іншими категоріями, які мають значення для діяльності.

4. Установа повинна підтримувати процедури виявлення, моніторингу та контролю специфічного ризику втрати напрямку для кожної юридичної особи починаючи з моменту укладення операції та протягом усього строку дії операції.

5. Установа повинна розраховувати вимоги до власних коштів для покриття кредитного ризику контрагента для операцій, де був виявлений специфічний ризик втрати напрямку і де існує правовий зв'язок між контрагентом і емітентом базисних інструментів позабіржового дериватива або базисних інструментів операцій, зазначених у пунктах (b), (c) і (d) статті 273(2), згідно з такими принципами:

(a) інструменти, за якими яких існує специфічний ризик втрати напрямку, не повинні входити до тієї самої групи неттінгу, що й інші операції з контрагентом, і кожен із них повинен вважатися окремою групою неттінгу;

(b) у межах будь-якої такої окремої групи неттінгу для однойменних кредитних дефолтних свопів вартість експозиції дорівнює повним очікуваним втратам залишкової справедливої вартості базисних інструментів на основі припущення, що емітент базисних інструментів перебуває у стані ліквідації;

(c) втрати у разі дефолту для установи, що використовує підхід, визначений у главі 3, повинні становити 100% для таких операцій свопу;

(d) для установи, що використовує підхід, визначений у главі 2, застосовна вага ризику повинна відповідати аналогічному показнику для незабезпеченої операції;

(e) для всіх інших операцій, які стосуються одного референтного суб'єкта в будь-якій такій окремій групі неттінгу розрахування вартості експозиції повинне здійснюватися із припущенням існування ризику раптового дефолту таких базисних зобов'язань, якщо емітент має правовий зв'язок із контрагентом. Для операцій, які стосуються референтного кошика суб'єктів або індексу, ризик раптового дефолту відповідних базисних зобов'язань, якщо емітент має правовий зв'язок із контрагентом, застосовується, якщо він істотний;

(f) в обсязі, у якому використовуються наявні розрахунки ринкового ризику для визначення вимог до власних коштів для покриття додаткового ризику дефолту та міграції, як визначено в секції 4 глави 5 розділу IV, що вже включають припущення втрат у разі дефолту, втрати у разі дефолту у використовуваній формулі повинні дорівнювати 100%.

6.