Стаття 325q Фактори валютного ризику

1. Факторами валютного дельта-ризику, які повинні застосовуватися установами до інструментів, чутливих до іноземної валюти, є спотові обмінні курси між валютою інструмента та звітною валютою установи або базовою валютою установи, якщо установа використовує базову валюту відповідно до параграфа 7.

2. Факторами валютного вега-ризику, які повинні застосовуватися установами до опціонів з базисними активами, які є чутливими до валюти, є значення очікуваної волатильності обмінних курсів між валютними парами, зазначеними в параграфі 1. Такі значення очікуваної волатильності обмінних курсів повинні бути співвіднесені з такими строками погашення відповідно до строків погашення відповідних опціонів, які підпадають під дію вимог до власних коштів: 0,5 року, 1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років.

3. Фактори валютного ризику кривизни, які повинні застосовуватися установами до інструментів з базисними активами, чутливими до іноземної валюти, повинні бути факторами валютного дельта-ризику, зазначеними у параграфі 1.

4. Установи не зобов'язані здійснювати розмежування між внутрішньою та закордонною валютою для всіх факторів валютного дельта-, вега-ризику та валютного ризику кривизни.

5. Якщо обмінний курс, який є базисним активом інструмента і, що підпадає під дію вимог до власних коштів для покриття ризиків кривизни не стосується ні звітної валюти установи, ні базисної валюти установи, установа може поділити на 1,5 відповідні компоненти , визначені в параграфі 2 статті 325g, для яких xk є фактором валютного ризику між однією з двох валют базисних активів і звітною валютою установи або базовою валютою установи, залежно від випадку.

6.

7. Як відступ від параграфів 1 та 3, установи може замінити, з дозволу компетентного органу, свою звітну валюту іншою валютою (далі - базова валюта) в усіх спотових обмінних курсах для вираження факторів валютного дельта-ризику та валютного ризику кривизни в разі виконання всіх таких умов:

(a) установа використовує тільки одну базову валюту;

(b) установа застосовує базову валюту послідовно до всіх позицій торгового портфеля та неторгового портфеля;

(c) установа довела компетентному органу, що:

(i) використання вибраної базової валюти забезпечує належне представлення ризику позицій установи, які піддаються валютним ризикам;

(ii) вибір базової валюти узгоджується зі способом внутрішнього управління такими валютними ризиками з боку установи;

(iii) вибір базової валюти не продиктований передусім бажанням знизити вимоги до власних коштів установи;

(d) установа враховує трансляційний ризик перерахунку між звітною валютою та базовою валютою.

Установа, якій дозволено використовувати базову валюту, як визначено в першому підпараграфі, повинна конвертувати отримані вимоги до власних коштів для покриття валютного ризику у звітну валюту з використанням чинного спотового обмінного курсу між базовою валютою та звітною валютою.

Підсекція 2 Визначення чутливості