Стаття 383 Удосконалений метод

1. Установа, яка має дозвіл на застосування внутрішньої моделі для специфічного ризику боргових інструментів згідно з пунктом (d) статті 363(1), для всіх операцій, для яких вона має дозвіл на застосування методу на основі внутрішніх моделей з метою визначення вартості експозиції для експозиції до кредитного ризику пов'язаного контрагента згідно зі статтею 283, повинна визначати вимоги до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки шляхом моделювання впливу змін кредитних спредів контрагентів на коригування кредитних оцінок усіх контрагентів за відповідними операціями з урахуванням хеджування коригування кредитної оцінки, які є прийнятними згідно зі статтею 386.

Установа повинна використовувати свою внутрішню модель для визначення вимог до власних коштів для покриття специфічного ризику, пов'язаного з обіговими борговими позиціями, і повинна застосовувати довірчий інтервал 99% і період утримання, еквівалентний 10 дням.

Вимоги до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки кожного контрагента повинні розраховуватися відповідно до такої формули:

де:

ti

=

час i-ї переоцінки починаючи з t0=0;

tT

=

найдовший договірний термін погашення з-поміж груп неттінгу з контрагентом;

si

=

кредитний спред контрагента в момент часу ti, який використовується для розрахунку коригування кредитної оцінки контрагента.

LGDMKT

=

втрати у разі дефолту контрагента, які повинні ґрунтуватися на спреді ринкового інструмента контрагента, якщо доступний інструмент контрагента. За відсутності такого інструмента контрагента установа повинна використовувати замінник спреду, що є належним у розрізі рейтингу, галузі та регіону контрагента.

Перший коефіцієнт у межах суми є наближенням характерної для ринку граничної ймовірності дефолту між моментами часу ti-1 та ti;

EEi

=

очікувана експозиція до контрагента в момент часу переоцінки ti, де додаються експозиції різних груп неттінгу для такого контрагента і де найдовший строк погашення кожної групи неттінгу визначається найдовшим договірним строком погашення в межах групи неттінгу. Установа повинна застосувати підхід, визначений у параграфі 3, у випадку маржинальної торгівлі, якщо установа використовує величину очікуваної додатної експозиції, зазначену в пункті (a) або (b) статті 285(1), для маржинальних торговельних операцій;

Di

=

коефіцієнт дисконтування без ризику дефолту в момент часу ti, де D0 = 1.

2. При розрахуванні вимог до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки контрагента установа повинні отримувати всі вхідні дані для внутрішньої моделі специфічного ризику боргових інструментів із таких формул (залежно від випадку):

(a) якщо модель ґрунтується на повному перегляді цін, необхідно безпосередньо використовувати формулу в параграфі 1;

(b) якщо модель ґрунтується на значеннях чутливості кредитного спреду в конкретні моменти часу, установа повинна визначати кожне значення чутливості кредитного спреду (регуляторний CS01) за такою формулою:

Для остаточного періоду часу i=T, відповідна формула має такий вигляд:

(c) якщо модель використовує значення чутливості кредитного спреду для паралельних зсувів кредитних спредів, установа повинна використовувати таку формулу:

(d) якщо модель використовує значення чутливості другого порядку до зсувів кредитних спредів (гамма-спред), коефіцієнти гамма повинні розраховуватися на основі формули, зазначеної у параграфі 1.

3.

(a) припустити константний профіль очікуваної експозиції;

(b) встановити значення очікуваної експозиції на рівні ефективної очікуваної експозиції, розрахованої згідно зі статтею 285(1)(b), для строку погашення, що дорівнює більшому з таких значень:

(i) половина найдовшого строку погашення в межах групи неттінгу;

(ii) умовний середньозважений строк погашення всіх операцій у межах групи неттінгу.

4. Установа, якій дозволено компетентним органом, згідно зі статтею 283, використовувати метод на основі внутрішніх моделей для розрахування вартості експозиції для більшості видів її діяльності, але яка використовує, методи, визначені в секції, 3, секції 4 або секції 5 глави 6 розділу II, для менших портфелів і яка має дозвіл на використання внутрішньої моделі ринкового ризику для специфічного ризику боргових інструментів згідно з пунктом (d) статті 363(1), може, за наявності дозволу компетентних органів, розраховувати вимоги до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки згідно з параграфом 1 для груп неттінгу, до яких не застосовується метод на основі внутрішніх моделей. Компетентні органи надають такий дозвіл, тільки якщо установа використовує методи, визначені в секції 3, секції 4 або секції 5 глави 6 розділу II, для обмеженої кількості менших портфелів.

Для цілей розрахування згідно з попереднім підпараграфом і якщо модель в рамках методу на основі внутрішніх моделей не дає очікуваний профіль експозиції, установа повинна здійснити обидві зазначені нижче дії:

(a) припустити константний профіль очікуваної експозиції;

(b) встановити значення очікуваної експозиції на рівні вартості експозиції, обчисленої згідно з методами, визначеними в секції 3, секції 4 або секції 5 глави 6 розділу II, або згідно з методом на основі внутрішніх моделей для строку погашення, який дорівнює більшому із таких значень:

(i) половина найдовшого строку погашення в межах групи неттінгу;

(ii) умовний середньозважений строк погашення всіх операцій у межах групи неттінгу.

5.

(a) для нестресової вартості під ризиком використовують поточні калібрування параметрів очікуваної експозиції, які визначено в першому підпараграфі статті 292(2);

(b) для стресової вартості під ризиком використовують майбутні профілі очікуваної експозиції до контрагента з використанням стресового калібрування, як визначено у другому підпараграфі статті 292(2). Стресовим періодом для параметрів кредитного спреду є найскладніший однорічний стресовий період у рамках трирічного стресового періоду, що використовується для параметрів експозиції;

(c) до таких розрахунків застосовується трикратний коефіцієнт множення, що використовується для розрахування вимог до власних коштів на основі вартості під ризиком і стресової вартості під ризиком згідно зі статтею 364(1). EBA повинен здійснювати моніторинг послідовності будь-якого здійснення наглядовими органами права розсуду для застосування вищого, ніж трикратний, коефіцієнта множення до вартості під ризиком і стресової вартості під ризиком, які використовуються як вхідні дані для визначення вимоги до капіталу для покриття ризику коригування кредитної оцінки. Компетентні органи, які застосовують вищий, ніж трикратний, коефіцієнт множення, повинні надати EBA письмове обґрунтування;

(d) розрахування повинне здійснюватися принаймні щомісячно, і використовуване значення очікуваної експозиції повинне розраховуватися зі тією самою періодичністю. У випадку періодичності менше ніж щодня для цілей розрахування, визначеного в пунктах (a)(ii) та (b)(ii) статті 364(1) установи повинні використовувати середнє значення за три місяці.

6. Для експозицій до контрагента, для яких затверджена внутрішня модель установи для специфічного ризику боргових інструментів не дає замінника спреду, що є належним у розрізі критеріїв рейтингу, галузі та регіону контрагента, установа повинна використовувати метод, визначений у статті 384, для розрахування вимоги до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки.

7. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб детальніше визначити:

(a) спосіб визначення замінника спреду за допомогою затвердженої внутрішньої моделі установи для специфічного ризику боргових інструментів для цілей визначення si та LGDMKT, зазначених у параграфі 1;

(b) кількість і розмір портфелів, які відповідають критерію обмеженої кількості менших портфелів, зазначеному в параграфі 4.

ЕВА подає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 01 січня 2014 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.