Стаття 401 Розрахування ефекту від використання методів пом'якшення кредитного ризику

1. Для розрахування вартості експозицій для цілей статті 395(1) установа може використовувати повністю скориговану вартість експозиції (E*), розраховану згідно з главою 4 розділу II частини третьої, з урахуванням пом'якшення кредитного ризику, коригувань на волатильність і будь-якої розбіжності строків погашення, зазначених у вказаній главі.

2.

Як відступ від параграфа 1, установи, які мають дозвіл на використання методів, зазначених у секції 4 глави 4 розділу II частини третьої та секції 6 глави 6 розділу II частини третьої можуть використовувати такі методи для розрахування вартості експозиції для операцій фінансування з цінними паперами.

3. При розрахуванні вартості експозицій для цілей статті 395(1) установи повинні проводити періодичні стрес-тести концентрацій кредитного ризику, у тому числі стосовно вартості реалізації будь-якого прийнятого забезпечення.

Періодичні стрес-тести, зазначені у першому підпараграфі, повинні охоплювати ризики, які виникають внаслідок потенційних змін ринкових умов, що можуть негативно вплинути на достатність власних коштів установи, і ризики, які виникають з реалізації забезпечення у стресових ситуаціях.

Проведені стрес-тести повинні бути достатніми та належними для оцінювання таких ризиків.

Установи повинні включати зазначені нижче елементи до своїх стратегій усунення ризику концентрації:

(a) політики та процедури усунення ризиків, які виникають із розбіжностей строків погашення між експозиціями та будь-яким кредитним захистом для таких експозицій;

(b) політики та процедури, які стосуються ризику концентрації, що виникає внаслідок застосування методів пом'якшення кредитного ризику, зокрема з великих непрямих кредитних експозицій, наприклад, експозицій до одного емітента цінних паперів, прийнятих у якості забезпечення.

4. Якщо установа зменшує експозицію до клієнта з використанням прийнятного методу пом'якшення кредитного ризику згідно зі статтею 399(1), установа, у спосіб, визначений у статті 403, повинна розглядати частину експозиції, на яку була зменшена експозиція до клієнта, як набуту стосовно надавача захисту, а не клієнта;