Стаття 513 Макропруденційні правила

1. До 30 червня 2022 року та кожні п'ять років потому Комісія повинна, після консультацій з ESRB та EBA, перевірити, чи макропруденційні правила, які містяться в цьому Регламенті та в Директиві 2013/36/ЄС, є достатніми для пом'якшення системних ризиків у секторах, регіонах і державах-членах, включно з оцінюванням того:

(a) чи наявні макропруденційні інструменти в цьому Регламенті та в Директиві 2013/36/ЄС є ефективними, дієвими та прозорими;

(b) чи сфера охоплення та можливі рівні дублювання між різними макропруденційними інструментами, спрямованими на подібні ризики, у цьому Регламенті та в Директиві 2013/36/ЄС, є належними та, якщо доцільно, із пропозицією щодо нових макропруденційних правил;

(c) яким чином узгоджені на міжнародному рівні стандарти для системних установ взаємодіють з положеннями цього Регламенту та Директиви 2013/36/ЄС, та, якщо доцільно, із пропозицією щодо нових макропруденційних правил з урахуванням таких узгоджених на міжнародному рівні стандартів;

(d) чи доцільно додати до макропруденційних інструментів, передбачених у цьому Регламенті та в Директиві 2013/36/ЄС, інші типи інструментів, як-от інструменти на основі позичальника, щоб доповнити інструменти на основі капіталу і щоб забезпечити можливість гармонізованого використання інструментів на внутрішньому ринку, з урахуванням того, чи гармонізовані означення таких інструментів і надання відповідних даних на рівні Союзу є передумовою для впровадження таких інструментів;

(e) чи слід поширювати вимогу до буфера коефіцієнта левериджу, як зазначено у статті 92(1a), на системно важливі установи, інші ніж глобальні системно важливі установи, чи її калібрування повинне відрізнятися від калібрування для глобальних системно важливих установ і чи її калібрування повинне залежати від рівня системної важливості установи;

(f) чи слід перетворити поточну добровільну взаємність макропруденційних заходів на обов'язкову взаємність і чи є чинні рамки ESRB щодо добровільної взаємності належною основою для цього;

(g) як відповідні органи Союзу та національні макропруденційні органи можуть бути укомплектовані інструментами для вирішення нових системних ризиків, що виникають експозицій впливу кредитних установ до небанківського сектора, зокрема, з ринків деривативів і операцій фінансування з цінними паперами, сектора управління активами та сектора страхування.

2. До 31 грудня 2022 року та кожні п'ять років потому Комісія повинна, на основі консультацій з ESRB та EBA, звітувати перед Європейським Парламентом і Радою про результати оцінювання, зазначеного в параграфі 1, та, у відповідних випадках, надати законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді.