(3) Стаття 37 Договору про Євратом вимагає від держав-членів надавати Комісії загальні дані щодо будь-якого плану захоронення радіоактивних відходів.

(4) Директива Ради 96/29/Євратом (-3) запроваджує базові стандарти безпеки для охорони здоров’я працівників та широких верств населення від небезпеки, що виникає внаслідок іонізуючого випромінювання.

(5) Як визнано Судом Європейського Союзу в його прецедентному праві, положення глави 3 Договору про Євратом щодо здоров’я та безпеки формують єдине ціле, що надає Комісії досить широкі повноваження для захисту населення та довкілля від ризиків радіаційного забруднення (-4).

(6) Рішенням Ради 87/600/Євратом від 14 грудня 1987 року про порядок Співтовариства для оперативного обміну інформацією в разі радіаційної аварії (-5) встановлено рамки для нотифікації та надання інформації, які повинні використовувати держави-члени для захисту широких верств населення у випадку радіаційної аварії. Директивою Ради 89/618/Євратом від 27 листопада 1989 року про інформування широких верств населення про заходи з охорони здоров’я, що мають застосовуватись, та про кроки, які належить здійснити у випадку радіаційної аварії (-6), держави-члени зобов’язані інформувати широкі верстви населення у випадку радіаційної аварії.

(7) Директива Ради 2003/122/Євратом (-7) передбачає контроль за високорадіоактивними закритими джерелами та покинутими джерелами, в тому числі вилученими з використання джерелами. Відповідно до Об’єднаної конвенції про безпеку управління відпрацьованим паливом та про безпеку управління радіоактивними відходами ("Об’єднана конвенція"), Кодексу поведінки Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) про забезпечення безпеки і збереження радіоактивних джерел, а також нинішньої промислової практики, вилучені з використання закриті джерела можуть бути використані повторно, утилізовані або захоронені.

(8) Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 року про управління відходами видобувної промисловості (-8) охоплює управління відходами видобувної промисловості, що можуть бути радіоактивними, але за винятком властивих для радіоактивності аспектів, що їх врегульовано за Договором про Євратом.

(9) Директива Ради 2006/117/Євратом (-9) запроваджує систему Європейського Співтовариства з атомної енергії ("Співтовариство") з нагляду і контролю за транскордонними відправленнями вантажів радіоактивних відходів та відпрацьованого палива. Цю Директиву було доповнено Рекомендацією Комісії 2008/956/Євратом від 4 грудня 2008 року про критерії для експорту радіоактивних відходів та використаного палива до третіх країн (-10).

(10) Директива Ради 2009/71/Євратом від 25 червня 2009 року про встановлення рамок Співтовариства для ядерної безпеки ядерних установок (-11) зобов’язує держави-члени встановити і підтримувати національні рамки для ядерної безпеки. Хоча зазначена Директива стосується головним чином ядерної безпеки ядерних установок, в ній вказано, що також важливо забезпечити безпечне управління відпрацьованим паливом і радіоактивними відходами, зокрема на об’єктах зі зберігання та захоронення. Таким чином, зазначені об’єкти, які одночасно належать до сфери застосування Директиви 2009/71/Євратом та цієї Директиви, не повинні підлягати диспропорційним та непотрібним зобов’язанням, зокрема що стосується звітування.

(11) Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/35/ЄС від 26 травня 2003 року про участь громадськості в процесах розробки певних планів і програм, пов’язаних з довкіллям (-12), застосовується до певних планів і програм, які регулює Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/42/ЄС від 27 червня 2001 року про оцінювання впливу на довкілля певних планів і програм (-13).

(12) Рекомендація Комісії 2006/851/Євратом від 24 жовтня 2006 року про управління фінансовими ресурсами, призначеними для зняття з експлуатації ядерних установок, а також виведення відпрацьованого палива та радіоактивних відходів (-14) стосується головним чином наявності достатнього фінансування, його фінансової безпеки та його прозорості, щоб забезпечити використання фондів виключно для передбачених цілей.

(13) За спеціальними умовами вступу до Європейського Союзу Литви, Словаччини та Болгарії, на території яких певні атомні електростанції підлягали достроковому закриттю, Співтовариство взяло участь в мобілізації фінансових ресурсів та надає, за виконання певних умов, фінансову підтримку різним проектам із зняття з експлуатації, в тому числі управлінню радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом.

(14) Об’єднана Конвенція, укладена під егідою МАГАТЕ, є інструментом заохочення, мета якого полягає у досягненні та підтриманні високого рівня безпеки у всьому світі в сфері управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами завдяки посиленню національних заходів та міжнародної співпраці.

(15) Деякі держави-члени вже взяли участь та мають намір продовжувати участь у програмі під егідою США та Росії "Глобальна ініціатива щодо зменшення загрози" шляхом перевезення відпрацьованого палива дослідницьких реакторів до Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації.

(16) У 2006 році МАГАТЕ під патронатом Співтовариства, Організації економічного співробітництва та розвитку/Агенції з ядерної енергії та інших міжнародних організацій оновила структуру стандартів та опублікувала Фундаментальні принципи безпеки.

(17) На пропозицію Ради створити на рівні ЄС Групу високого рівня, як записано в її Висновках від 8 травня 2007 року про ядерну безпеку та безпечне управління відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами, була заснована Група європейських регуляторів ядерної безпеки (ENSREG) на підставі Рішення Комісії 2007/530/Євратом від 17 липня 2007 року про створення Європейської групи високого рівня з ядерної безпеки та управління відходами (-15) для сприяння реалізації цілей Співтовариства в сфері управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами. Висновки та рекомендації ENSREG були відображені в Резолюції Ради від 16 грудня 2008 року про управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами, а також у Висновках Ради від 10 листопада 2009 року про звіт Групи європейських регуляторів ядерної безпеки.

(18) Європейський Парламент 10 травня 2007 року ухвалив Резолюцію "Оцінка Євратому - 50 років європейської політики у сфері ядерної енергетики", якою він закликає до гармонізації стандартів управління радіоактивними відходами та пропонує Комісії переглянути відповідні проекти її законодавчої пропозиції та подати нову пропозицію щодо директиви про управління радіоактивними відходами.

(19) Хоча кожна держава-член залишає за собою право визначати співвідношення джерел енергії, всі держави-члени утворюють радіоактивні відходи в процесі виробництва енергії або в рамках ведення промислової, сільськогосподарської, медичної чи дослідницької діяльності або у зв’язку з виведенням з експлуатації ядерних установок або у випадках відновлення чи втручання.

(20) В результаті експлуатації ядерних реакторів утворюється відпрацьоване паливо. Кожна держава-член може вільно визначати свою політику паливного циклу. Відпрацьоване паливо можна розглядати як цінний ресурс, придатний для перероблення, або як радіоактивні відходи, призначені для прямого захоронення.

(21) Радіоактивні відходи, в тому числі відпрацьоване паливо, що розглядається як відходи, потребують утримання та ізоляції від людей і біосфери на тривалий строк. Їхній специфічний характер, зокрема те, що вони містять радіонукліди, вимагає заходів для охорони здоров’я людини та довкілля від небезпек, що виникають внаслідок іонізуючого випромінювання, в тому числі захоронення у відповідних об’єктах, що будуть місцем кінцевого розміщення. Зберігання радіоактивних відходів, в тому числі довгострокове зберігання, є тимчасовим рішенням, а не альтернативою для захоронення.

(22) Національна система класифікації радіоактивних відходів повинна підтримувати такі механізми з повним врахуванням специфіки типів та властивостей радіоактивних відходів.

(23) Типовою концепцією захоронення для низькоактивних та середньоактивних радіоактивних відходів є приповерхневе захоронення. На технічному рівні широкого визнання набула думка, що наразі глибоке геологічне захоронення становить найбезпечніший та найбільш сталий варіант кінцевого етапу управління високоактивними відходами та відпрацьованим паливом, що розглядається як відходи. Держави-члени, зберігаючи відповідальність за свої відповідні політики в сфері управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами низької, середньої та високої активності, повинні включити планування та впровадження варіантів захоронення в свої національні політики. Оскільки розроблення та впровадження об’єктів із захоронення розтягнеться на десятиліття, в численних програмах визнано необхідність залишатись гнучкими та адаптивними, наприклад для врахування нових знань про умови майданчиків або можливу еволюцію системи захоронення. Діяльність, що здійснюється в рамках Технологічної платформи геологічного захоронення радіоактивних відходів (IGD-TP), може в цьому відношенні полегшити доступ до експертних знань та технології. У цьому зв’язку, зворотність та можливість вилучення можуть бути використані як експлуатаційні та проектні критерії для скеровування технічної розробки системи захоронення. Проте такі критерії не повинні стати альтернативою для добре організованого об’єкту із захоронення, закриття якого є об’єктивно обґрунтованим. Оскільки управління радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом базується на сучасних наукових і технічних знаннях, необхідний компроміс.

(24) Уникати будь-якого необґрунтованого тягаря для майбутніх поколінь, пов’язаного з відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами, враховуючи будь-які радіоактивні відходи, які очікуються внаслідок зняття з експлуатації існуючих ядерних установок, повинно бути етичним зобов’язанням кожної держави-члена. Шляхом імплементації цієї Директиви держави-члени продемонструють, що вони вжили обґрунтованих заходів, щоб забезпечити досягнення цієї мети.

(25) Кінцева відповідальність держав-членів за управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами є фундаментальним принципом, підтвердженим в Об’єднаній конвенції. Цей принцип національної відповідальності, як і принцип первинної відповідальності ліцензіата за безпеку управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами під наглядом його компетентного регуляторного органу, необхідно посилити, а роль і незалежність компетентного регуляторного органу необхідно підкріпити цією Директивою.

(26) Зрозуміло, що використання радіоактивних джерел компетентним регуляторним органом з метою виконання його регуляторних завдань не впливає на його незалежність.

(27) Держави-члени повинні забезпечити належне фінансування для управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами.

(28) Держави-члени повинні запровадити національні програми для забезпечення транспозиції політичних рішень в чіткі положення для своєчасного впровадження всіх кроків з управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами, від утворення до захоронення. Необхідно забезпечити можливість представлення таких національних програм у формі єдиного довідкового документа або пакету документів.

(29) При цьому зрозуміло, що національні механізми для управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами застосовуватимуться за допомогою певної форми законодавчого, регуляторного або організаційного інструмента, вибір якої належить до компетенції держав-членів.

(30) Різні кроки з управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами тісно пов’язані між собою. Рішення, ухвалені в рамках певного етапу, можуть впливати на подальший етап. Отже, необхідно враховувати такі взаємозв’язки під час підготовки національних програм.

(31) В управлінні відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами важливу роль відіграє прозорість. Прозорість повинна бути забезпечена шляхом дієвого інформування населення та надання можливості всім відповідним стейкхолдерам, в тому числі органам місцевого самоврядування та громадськості, брати участь у процесі вироблення й ухвалення рішень відповідно до національних та міжнародних зобов’язань.

(32) Співробітництво між державами-членами та на міжнародному рівні могло б полегшити та прискорити процес вироблення й ухвалення рішень шляхом надання доступу до експертних знань та технологій.

(33) Деякі держави-члени вважають, що спільне користування об’єктами управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами, в тому числі об’єктами із захоронення, є потенційно вигідним, безпечним та результативним за витратами варіантом, якщо базується на угоді між заінтересованими державами-членами.

(34) Документація процесу вироблення рішень в частині питань безпеки повинна бути сумірною до рівнів ризику (диференційований підхід) та становити базу для рішень, пов’язаних з управлінням відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами. Це повинно дозволити ідентифікувати зони невизначеності, на яких належить зосередити увагу під час оцінювання безпеки. Рішення щодо безпеки повинні спиратись на результати оцінювання безпеки, а також на інформацію щодо збалансованості та надійності зазначеного оцінювання та зроблених в його межах припущень. Таким чином, процес вироблення рішень повинен ґрунтуватись на сукупності аргументів та доказів, які мають на меті продемонструвати, що досягнуто необхідного рівня безпеки для об’єкту або діяльності, пов’язаної з управлінням відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами. У конкретному випадку об’єкта із захоронення документація повинна покращити розуміння тих аспектів, які впливають на безпеку системи захоронення, враховуючи природні (геологічні) та штучні бар’єри, а також очікуваний у перспективі розвиток системи захоронення.

(35) Держава-член, яка не має відпрацьованого палива, не передбачає його мати у найближчому майбутньому, не має або не передбачає діяльності, пов’язаної з відпрацьованим паливом, перебуватиме під непропорційним та непотрібним зобов’язанням, якщо їй доведеться здійснювати транспозицію та імплементацію положень цієї Директиви стосовно відпрацьованого палива. Таким чином, такі держави-члени необхідно звільнити, допоки ними не ухвалено рішення про розвиток будь-якої діяльності, пов’язаної з ядерним паливом, від зобов’язання здійснювати транспозицію та імплементацію положень цієї Директиви, що стосуються відпрацьованого палива.

(36) Договір між урядом Республіки Словенія та урядом Республіки Хорватія про врегулювання статусу та інших правових відносин, що стосуються інвестування, експлуатації та зняття з експлуатації атомної електростанції , регулює спільне володіння атомною електростанцією. Згаданим Договором передбачено розподіл відповідальності за управління радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом, а також за їхнє захоронення. Таким чином, щоб не перешкоджати повній імплементації згаданого двостороннього Договору, необхідно передбачити звільнення від певних положень цієї Директиви.

(37) Визнаючи, що радіологічні та нерадіологічні загрози, пов’язані з відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами, повинні бути враховані в національних рамках, ця Директива не охоплює нерадіологічні загрози, що належать до сфери застосування Договору про функціонування Європейського Союзу.

(38) Підтримка та подальший розвиток компетенцій і навичок з управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами як суттєва складова забезпечення високого рівня безпеки повинна базуватися на вивченні досвіду експлуатації.

(39) Наукові дослідження та технологічний розвиток, підтримувані технічним співробітництвом між учасниками, можуть відкрити нові горизонти для підвищення безпеки управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами, а також сприяти зниженню рівня ризику радіаційної токсичності високоактивних відходів.

(40) Взаємне оцінювання може слугувати відмінним засобом зміцнення впевненості та довіри до управління радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом в Європейському Союзі з метою напрацювання досвіду та обміну досвідом, а також забезпечення високих стандартів,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ: