Стаття 39 Переплати податків, перенесення податкових збитків на минулі періоди та відстрочені податкові активи, що не ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах

1. Такі елементи не підлягають вирахуванню з власних коштів, та до них повинна застосовуватися вага ризику відповідно до глави 2 або 3 розділу II частини третьої, у відповідних випадках:

(a) переплати податків, сплачені установою, за поточний рік;

(b) податкові збитки установи за поточний рік, перенесені на минулі роки, що дають їм право на подання вимоги або заявки щодо їх повернення до центрального уряду, регіонального уряду або місцевого податкового органу.

2.

(a) у випадку, коли установа при формальному затвердженні своєї річної фінансової звітності фіксує втрату, або у випадку ліквідації чи неплатоспроможності установи їх автоматично та в обов'язковому порядку замінюють на податковий кредит;

(b) установа здатна, відповідно до застосовного національного податкового права, компенсувати за рахунок податкового кредиту, зазначеного у пункті (a), будь-яке податкове зобов'язання установи або будь-якої іншої компанії, яка входить до тієї самої консолідації, що й установа, для податкових цілей відповідно до зазначеного права, або будь-якої іншої компанії, яка підлягає нагляду на консолідованій основі, згідно з главою 2 розділу II частини першої;

(c) якщо сума податкових кредитів, зазначених у пункті (b), перевищує обсяг податкових зобов'язань, зазначених у тому ж пункті, будь-яке таке перевищення без затримки заміняється на пряму вимогу до центрального уряду держави-члена, у якій установу засновано.

Якщо виконано умови, викладені у пунктах (a), (b) і (c), установи повинні застосовувати до відстрочених податкових активів вагу ризику 100%.