Стаття 20 Спільні рішення щодо пруденційних вимог

1. Компетентні органи повинні співпрацювати у форматі тісних консультацій:

(a) у випадку заяв на отримання дозволів, зазначених у статті 143(1), статті 151(4) та (9), статті 283, статті 312(2) та статті 363 відповідно, поданих материнською установою ЄС та її дочірніми компаніями, або спільно дочірніми компаніями материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу, для ухвалення рішення про надання чи ненадання запитуваного дозволу або визначення умов та вимог, якщо необхідно, на яких такий дозвіл може бути надано;

(b) для цілей визначення того, чи дотримано критеріїв для спеціального внутрішньогрупового підходу, як зазначено у статті 422(9) та статті 425(5), доповнених регуляторними технічними стандартами Європейського банківського органу (EBA), зазначеними у статті 422(10) та статті 425(6).

Заяви подають тільки до органу, що здійснює консолідований нагляд.

Заяви, зазначені у статті 312(2), повинні включати опис методології, що використовується для розподілення капіталу на операційні ризики між різними суб'єктами групи.

2. Компетентні органи повинні робити усе можливе в межах своїх повноважень для досягнення протягом шести місяців спільного рішення стосовно:

(a) заяви, зазначеної у пункті (a) параграфа 1;

(b) оцінювання критеріїв та визначення спеціального підходу, зазначеного у пункті (b) параграфа 1.

Таке спільне рішення оформлюється у вигляді документа з наведенням повністю обґрунтованого рішення, яке компетентний орган, зазначений у параграфі 1, повинен надати заявнику.

3.

(a) з дати отримання органом, що здійснює консолідований нагляд, повної заяви, зазначеної у пункті (a) параграфа 1. Орган, що здійснює консолідований нагляд, пересилає повну заяву іншим компетентним органам без затримки:

(b) з дати отримання компетентними органами звіту, підготовленого органом, що здійснює консолідований нагляд, у якому буде проаналізовано внутрішньогрупові зобов'язання.

4. У разі відсутності спільного рішення між компетентними органами протягом шести місяців, орган, що здійснює консолідований нагляд, ухвалює власне рішення стосовно пункту (a) параграфа 1. Рішення органу, що здійснює консолідований нагляд, не обмежує повноважень компетентних органів згідно зі статтею 105 Директиви 2013/36/ЄС.

Рішення оформлюється у вигляді документа з наведенням повністю обґрунтованого рішення, та воно повинне враховувати думки та застереження інших компетентних органів, висловлені протягом цього шестимісячного періоду.

Орган, що здійснює консолідований нагляд, надає рішення надається материнській установі ЄС, материнській фінансовій холдинговій компанії ЄС або материнській фінансовій холдинговій компанії ЄС змішаного типу та іншим компетентним органам.

Якщо наприкінці шестимісячного періоду будь-який з відповідних компетентних органів передав питання до Європейського банківського органу (EBA) відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен відстрочити своє рішення стосовно пункту (a) параграфа 1 цієї статті та зачекати, поки Європейський банківський орган (EBA) ухвалить рішення згідно зі статтею 19(3) цього Регламенту, та повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення ЕВА. Шестимісячний період вважається періодом досягнення згоди у розумінні зазначеного Регламенту.

5. У разі відсутності спільного рішення між компетентними органами протягом шести місяців, компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду за дочірньою компанією, на індивідуальній основі ухвалює власне рішення стосовно пункту (b) параграфа 1.

Рішення оформлюється у вигляді документа з наведенням повністю обґрунтованого рішення, та воно повинне враховувати думки та застереження інших компетентних органів, висловлені протягом цього шестимісячного періоду.

Рішення надається органу, що здійснює консолідований нагляд, який інформує про нього материнську установу ЄС, материнську фінансову холдингову компанію ЄС або материнську фінансову холдингову компанію ЄС змішаного типу.

Якщо наприкінці шестимісячного періоду орган, що здійснює консолідований нагляд, передав питання до Європейського банківського органу (EBA) відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду за дочірньою компанією, на індивідуальній основі повинен відстрочити своє рішення стосовно пункту (b) параграфа 1 цієї статті та зачекати, поки Європейський банківський орган (EBA) ухвалить рішення згідно зі статтею 19(3) цього Регламенту, та повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення ЕВА. Шестимісячний період вважається періодом досягнення згоди у розумінні зазначеного Регламенту. EBA ухвалює рішення протягом одного місяця. Питання не передається до EBA після закінчення шестимісячного періоду або після досягнення спільного рішення.

6. Якщо материнська установа ЄС та її дочірні компанії, дочірні компанії материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу використовують підхід вдосконаленого вимірювання, зазначений у статті 312(2), або підхід на основі внутрішніх рейтингів, зазначений у статті 143, на уніфікованій основі, компетентні органи повинні дозволити, щоб визначення досягнення кваліфікаційних критеріїв, передбачених у статтях 321 та 322 або у секції 6 глави 3 розділу II частини третьої відповідно, відбувалося шляхом розгляду материнської компанії та дочірніх компаній в сукупності, у спосіб, який відповідає структурі групи та її системами, процесами та методиками управління ризиками.

7.

8. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення процесу спільного ухвалення рішень, зазначеного у пункті (a) статті 1, стосовно застосування дозволів, згаданих у статті 143(1), статті 151(4) та (9), статті 283, статті 312(2), та статті 363, з метою спрощення процесу ухвалення рішень.

EBA подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.