Стаття 4 Загальні принципи

1. Держави-члени запроваджують та підтримують національні політики з управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами. Без обмеження положень статті 2(3) на кожну державу-член покладено кінцеву відповідальність за управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами, утвореними на її території.

2.

3. В національних політиках повинні бути враховані всі наведені нижче принципи:

(a) утворення радіоактивних відходів звести до обґрунтовано можливого мінімуму, що стосується як активності, так і обсягу, шляхом використання належних заходів з проектування та практик експлуатації та зняття з експлуатації, в тому числі перероблення з метою повторного використання та повторного використання матеріалів;

(b) зважати на взаємозалежності між всіма етапами в утворенні відпрацьованого палива та радіоактивних відходів і управлінні ними;

(c) управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами повинно бути безпечним, в тому числі у довгостроковій перспективі з використанням пасивних заходів безпеки;

(d) реалізацію заходів здійснювати на основі диференційованого підходу;

(e) витрати на управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами сплачують за рахунок тих, хто утворив ці матеріали;

(f) застосовувати доказовий та документований процес вироблення й ухвалення рішень стосовно всіх етапів управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами.

4. Захоронення радіоактивних відходів здійснюють на території тієї держави-члена, де їх було утворено, за винятком випадків, коли на момент відправлення вантажу набуває чинності угода (яка враховує критерії, запроваджені Комісією відповідно до статті 16(2) Директиви 206/117/Євратом) між зазначеною державою-членом та іншою державою-членом або третьою країною про використання об’єкту із захоронення на території однієї з них.

Перед відправленням вантажу до третьої країни, держава-член, що виступає експортером, повинна поінформувати Комісію про зміст будь-якої такої угоди та вжити всіх розумних заходів, щоб переконатися в тому, що:

(a) країна призначення уклала зі Співтовариством угоду, дія якої розповсюджується на управління відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами, або вона є стороною Об’єднаної конвенції про безпеку управління відпрацьованим паливом та безпеку управління радіоактивними відходами ("Об’єднана конвенція");

(b) країна призначення має програми з управління радіоактивними відходами та їх захоронення, цілі яких мають високий рівень безпеки, еквівалентні до передбачених цією Директивою; та

(c) об’єкт із захоронення в країні призначення має дозвіл на отримання відправлених радіоактивних відходів, перебуває в експлуатації до такого вантажного відправлення, а управління ним здійснюється відповідно до вимог, встановлених в рамках програми управління радіоактивними відходами та їх захоронення на території такої країни призначення.