Стаття 7 Національна стратегія щодо безпеки мережевих та інформаційних систем

1. Кожна держава-член ухвалює національну стратегію щодо безпеки мережевих та інформаційних систем, що визначає стратегічні цілі та доречну політику та регуляторні інструменти з метою досягнення та підтримання високого рівня безпеки мережевих та інформаційних систем та охоплення щонайменше секторів, вказаних у додатку II, та послуг, вказаних у додатку III.

(a) цілі та пріоритети національної стратегії щодо безпеки мережевих та інформаційних систем;

(b) рамки врядування для досягнення цілей та пріоритетів національної стратегії щодо безпеки мережевих та інформаційних систем, у тому числі ролей та зобов’язань урядових органів та інших відповідних діячів;

(c) визначення інструментів, що стосуються підготованості, реагування та відновлення, у тому числі співпраці між публічним та приватним секторами;

(d) зазначення освітніх, навчальних програм, та програм підвищення поінформованості, що стосуються національної стратегії щодо безпеки мережевих та інформаційних систем;

(e) зазначення планів досліджень і розробок, що стосуються національної стратегії щодо безпеки мережевих та інформаційних систем;

(f) план оцінювання ризику для визначення ризиків;

(g) список різних діячів, залучених до реалізації національної стратегії щодо безпеки мережевих та інформаційних систем.

2. Держави-члени можуть вимагати допомоги ENISA у розроблянні національних стратегій щодо безпеки мережевих та інформаційних систем.

3. Держави-члени повинні надсилати Комісії свої національні стратегії щодо безпеки мережевих та інформаційних систем протягом трьох місяців після їх ухвалення. При цьому, держави-члени можуть вилучити елементи стратегії, що стосуються національної безпеки.