Стаття 8 Національні компетентні органи та єдиний контактний пункт

1. Кожна держава-член повинна призначити один або декілька національних компетентних органів щодо безпеки мережевих та інформаційних систем («компетентний орган»), що охоплює щонайменше сектори, вказані в додатку II, та послуги, вказані в додатку III.

2. Компетентні органи повинні здійснювати моніторинг застосування цієї Директиви на національному рівні.

3. Кожна держава-член повинна призначити єдиний національний контактний пункт щодо безпеки мережевих та інформаційних систем («єдиний контактний пункт»). Держави-члени можуть покласти цю роль на існуючий орган. Якщо держава-член призначає лише один компетентний орган, то такий компетентний орган також повинен бути єдиним контактним пунктом.

4. Єдиний контактний пункт повинен виконувати функцію зв’язку щоби забезпечувати транскордонну співпрацю органів держав-членів з відповідними органами в інших державах-членах, Групою співпраці, вказаною в статті 11, та мережею CSIRT, вказаною в статті 12.

5. Держави-члени повинні забезпечувати наявність у компетентних органів та єдиних контактних пунктів належних ресурсів для виконання призначених їм завдань у результативний та ефективний спосіб і досягнення таким чином цілей цієї Директиви. Держави-члени повинні забезпечувати результативну, ефективну та безпечну співпрацю призначених представників у Групі співпраці.

6. Компетентні органи та єдиний контактний пункт, якщо доцільно та відповідно до національного законодавства, повинні проводити консультації та співпрацювати з відповідними національними правоохоронними органами та національними органами з питань захисту даних.

7. Кожна держава-член повинна без затримки нотифікувати Комісії призначення компетентного органу та єдиного контактного пункту, їхні завдання та будь-які наступні зміни то до них. Кожна держава-член повинна оприлюднювати своє призначення компетентного органу та єдиного контактного пункту. Комісія повинна публікувати список призначених єдиних контактних пунктів.