Стаття XX Консультації та врегулювання спорів
1. Кожна Сторона доброзичливо розглядає і надає відповідну можливість для проведення консультацій щодо будь-якого протесту, поданого іншою Стороною у зв’язку з будь-якою проблемою, яка негативно позначається на дії цієї Угоди.
2.
Якщо будь-яка Сторона вважає, що будь-яка вигода, яка прямо чи опосередковано отримується нею за цією Угодою, зводиться нанівець або зменшується, чи ускладнюється досягнення будь-якої мети цієї Угоди внаслідок:(а) невиконання іншою Стороною чи Сторонами своїх зобов’язань за цією Угодою; або
(b) застосування іншою Стороною чи Сторонами будь-якого заходу, незалежно від того, чи суперечить він положенням цієї Угоди, чи ні,
така Сторона може, з метою досягнення взаємно прийнятного врегулювання цього питання, вдатися до положень Домовленості про правила та процедури врегулювання спорів (далі - Домовленість про врегулювання спорів).
3. Домовленість про врегулювання спорів застосовується при консультаціях і врегулюванні спорів за цією Угодою з тим винятком, що, незважаючи на пункт 3 статті 22 Домовленості про врегулювання спорів, будь-який спір, який виникає з будь-якої Угоди, вказаної в Додатку 1 до Домовленості про врегулювання спорів, крім цієї Угоди, не тягне за собою призупинення дії поступок чи інших зобов'язань за будь-якою іншою Угодою, вказаною в Додатку 1 до Домовленості про врегулювання спорів.
= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =