<<
>>

"Справа «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11)". Європейський суд з прав людини. 2013

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

Справа «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11)9 квітня 2013 року до рішення було внесено зміни відповідно до правила 81 Регламенту Суду.СТРАСБУРГ9 січня 2013 рокуОСТАТОЧНЕ27/05/2013Офіційний перекладЦе рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.У справі «Олександр Волков проти України»Європейський суд з прав людини (колишня п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:Дін Шпільманн (<…>), Голова,Марк Віллігер (<…>),Боштьян М. Зупанчіч (<…>),Енн Пауер-Форд (<…>),Ганна Юдківська (<…>),Ангеліка Нуссбергер (<…>),Андре Потоцький (<…>), судді,та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції,після обговорення за зачиненими дверима 11 грудня 2012 рокувиносить таке рішення, яке було ухвалено у той день:ПРОЦЕДУРА1. Справа була розпочата за заявою (№ 21722/11), яку 30 березня 2011 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) п. Олександр Федорович Волков (далі - заявник).2. Заявника представляли п. П. Ліч та пані Дж. Гордон - юристи з Європейського центру захисту прав людини в Лондоні (EHRAC, далі - ЄЦЗПЛ). Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пані В. Лутковська та п. Н. Кульчицький з Міністерства юстиції.3. Заявник скаржився на порушення його прав за Конвенцією під час його звільнення з посади судді Верховного Суду України. Зокрема, він стверджував за статтею 6 Конвенції, що: (і) його справа не розглядалася «незалежним та безстороннім судом»; (іі) провадження у Вищій раді юстиції (далі - ВРЮ) було несправедливим у зв’язку з тим, що воно не здійснювалося згідно з процедурою, передбаченою національним законодавством, яке закріплює низку важливих процесуальних гарантій, включаючи строки застосування дисциплінарних стягнень; (ііі) Верховна Рада України (далі - парламент) ухвалила рішення про його звільнення на пленарному засіданні з порушенням правил використання системи електронного голосування; (iv) його справа не розглядалась «судом, встановленим законом»; (v) рішення у його справі постановлялись без здійснення належної оцінки доказів, а важливі доводи, висунуті стороною захисту, не були належним чином розглянуті; (vi) відсутність у Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) достатніх повноважень для розгляду актів, ухвалених ВРЮ, суперечила його «праву на суд»; (vii) не дотримувався принцип рівності сторін. Заявник також скаржився на те, що його звільнення не відповідало статті 8 Конвенції і що у нього не було ефективних засобів юридичного захисту у цьому зв’язку, всупереч статті 13 Конвенції.4. 18 жовтня 2011 року заяву було визнано частково неприйнятною і зазначені скарги були комуніковані Уряду. Також було вирішено розглянути справу в першочерговому порядку (правило 41).5. Заявник та Уряд подали письмові зауваження (підпункт «b» пункту 2 правила 54).6. 12 червня 2012 року у Палаці прав людини у м. Страсбурзі було проведено публічні слухання (пункт 3 правила 59).У засіданні Суду брали участь:(а) від Урядуп. Н. КУЛЬЧИЦЬКИЙ,Уповноважений,п. В. НАСАД,п. М. БЕМ,п. В. ДЕМЧЕНКО,пані Н. СУХОВА,Радники;(b) від заявникап. П. ЛІЧ,Захисник,пані Дж. ГОРДОН,пані О. ПОПОВА,Радники.Заявник також був присутнім на засіданні.Суд заслухав виступи п. Н. Кульчицького, п. П. Ліча та пані Ю. Гордон, а також відповіді п. Н. Кульчицького та п. П. Ліча на поставлені сторонам питання.ФАКТИІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ7. Заявник народився у 1957 році та проживає у м. Києві.A. Події, що передували справі8. У 1983 році заявника було призначено на посаду судді районного суду. На час подій національне законодавство не передбачало складання присяги при призначенні на посаду судді.9. 5 червня 2003 року заявника було обрано на посаду судді Верховного Суду України.10. 2 грудня 2005 року його також було обрано заступником Голови Ради суддів України (органу суддівського самоврядування).11. 30 березня 2007 року заявника було обрано Головою Військової палати Верховного Суду України.12. 26 червня 2007 року З’їзд суддів України вирішив, що інша суддя, пані В.П., більше не може бути членом ВРЮ та вона має бути звільнена з посади. Пані В.П. оскаржила це рішення до судів. Вона також скаржилася з цього питання до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя-1 (далі - парламентський комітет).__________-1 Виправлено 9 квітня 2013 року: додано слова «Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя».... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>
72. Розділ 2 Закону «Розгляд питань про звільнення суддів» у відповідній статті передбачає таке:
73. Глава 4 Закону «Дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів» у відповідній частині передбачає таке:

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Філозофенко проти України» (Заява № 72954/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  2. Справа «Іванко проти України» (Заява № 46850/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  3. Справа «Закутній проти України» (Заява № 17843/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  4. Справа «Поваров проти України» (Заява № 7220/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  5. Справа «Антоненко та інші проти України» (Заяви № 45009/13 та 53 інші - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  6. Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  7. Справа «Стриж проти України» (Заява № 39071/08). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  8. Справа «Мештешуг проти України» (Заява № 52826/18). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  9. Справа «Вагапов проти України» (Заява № 35888/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  10. Справа «Стрюков проти України» (Заява № 78484/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  11. Справа «Дикусаренко проти України» (Заяви № 7218/19 та № 17854/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  12. Справа «Антонюк проти України» (Заява № 48040/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  13. Справа «Брайловська проти України» (Заява № 14031/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  14. Справа «Ільченко проти України» (Заява № 65400/16). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  15. Справа «Распряхін проти України» (Заява № 70878/12). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  16. Справа «Ювченко та інші проти України» (Заяви № 32529/18 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  17. Справа «Романов проти України» (Заява № 76273/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  18. Справа «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  19. Справа «Гончарук та інші проти України» (Заява № 25837/18 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  20. Справа «Гарагуля та Сич проти України» (Заяви № 42361/12 та № 25927/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк