УГОДА

між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Міністерством внутрішніх справ Словацької Республіки про напрями взаємодії та співробітництва у галузі радіаційної, хімічної, біологічної, ядерної безпеки на кордоні

Адміністрація Державної прикордонної служби України

та

Міністерство внутрішніх справ Словацької Республіки

(далі разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона"),

відповідно до положень Договору між Україною і Словацькою Республікою про режим українсько-словацького державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань від 14 жовтня 1993 року та Статуту Організації Об’єднаних Націй щодо права кожної країни на індивідуальну або колективну самооборону вживаючи всіх необхідних заходів задля підтримки міжнародного миру та безпеки та необхідності боротьби всіма засобами, відповідно до Статуту ООН, із загрозами міжнародному миру та безпеці, спричиненими терористичними актами, а також відповідно до положень резолюцій Ради Безпеки ООН від 28 квітня 2004 року № 1540 (2004) стосовно нерозповсюдження зброї масового знищення та унеможливлення її використання в терористичних цілях

враховуючи необхідність:

- зміцнення міжнародного та двостороннього співробітництва як важливого елементу здійснення заходів із своєчасного реагування на радіаційні, хімічні, біологічні, ядерні (далі - РХБЯ) інциденти та проведення своєчасних і оперативних дій у разі РХБЯ інциденту зі спільним інтересом Сторін та вирішення інших проблемних питань відповідно до їх компетенції у сфері РХБЯ безпеки;

- обміну досвідом і розробки високих професійних стандартів з метою їх впровадження до власної оперативної службової діяльності;

- підвищення ефективності заходів, спрямованих на зменшення ризиків та можливостей розповсюдження зброї масового знищення для її використання в терористичних цілях:

- інтенсифікації співробітництва Сторін у контексті загроз, які становлять РХБЯ інциденти, для стабільності та безпеки своїх держав і сусідніх країн в регіоні,

Сторони домовилися про таке:

Стаття 1

Сторони домовились здійснювати співробітництво у сфері запобігання та протидії незаконному переміщенню зброї масового знищення, забезпечення РХБЯ безпеки на українсько-словацькому державному кордоні, зокрема:

a) обмін інформацією та реалізовувати проєкти, що становлять спільний інтерес;

b) обмін досвідом щодо запобігання та протидії РХБЯ інцидентам відповідно до національного законодавства держав Сторін;

c) надання взаємодопомоги під час реагування на РХБЯ інциденти, негайно діяти під час їх виникнення на українсько-словацькому державному кордоні та вирішувати інші питання відповідно до компетенції у галузі РХБЯ безпеки.

Стаття 2

Обсяг співробітництва, зазначеного у Статті 1, зокрема включає:

a) обмін досвідом і передовими практиками у сфері РХБЯ безпеки;

b) обмін інформацією у сфері РХБЯ безпеки;

c) проведення спільних зустрічей на теми, що становлять спільний інтерес, ініційованих будь-якою із Сторін;

d) проведення семінарів та навчань у спільних проєктах.

Стаття 3

(1) Співробітництво в рамках цієї Угоди здійснюється на підставі запиту про допомогу від однієї Сторони або за ініціативою будь-якої Сторони, якщо ця Сторона припускає, що така допомога становить інтерес для іншої Сторони.

(2) Запити про допомогу надсилаються у письмовій формі.

(3) Запит про допомогу повинен включати:

a) назву запитуючої та запитуваної Сторони;

b) мету та зміст запиту, його обґрунтування й інформацію, необхідну для його виконання, а також перелік можливих обмежень, пов’язаних з використанням інформації, що міститься в запиті;

c) перелік запитань, які підлягають відповіді запитуваною Стороною;

d) бажані часові рамки для надання відповіді на запит.

(4) Сторони виконують запити відповідно до національного законодавства держав сторін. У виконанні запиту про допомогу в рамках цієї Угоди може бути відмовлено повністю або частково, якщо запитуюча Сторона вважає, що виконання запиту може зашкодити національному суверенітету, безпеці, громадському порядку чи іншим суттєвим інтересам її держави або суперечить національному законодавству чи міжнародним зобов'язанням її держави.

(5) Якщо запитувана Сторона не є компетентною для виконання запиту, вона негайно повідомляє про це запитуючу Сторону. Запитувана Сторона може запросити додаткові дані, якщо вона вважає їх необхідними для належного виконання запиту.

(6) У виконанні запиту про допомогу за цією Угодою може бути відмовлено повністю або частково, якщо запитувана Сторона вважає, що виконання запиту може зашкодити національному суверенітету, безпеці, громадському порядку чи іншим суттєвим інтересам її держави або суперечить національному законодавству чи міжнародним зобов'язанням її держави.

(7) У задоволенні запиту про допомогу може бути відмовлено, якщо діяння, у зв'язку з яким направлено запит, не є злочином відповідно до законодавства держави запитуваної Сторони.

(8) Якщо це можливо, запитувана Сторона, перш ніж прийняти рішення про відмову в наданні допомоги відповідно до пунктів 6 або 7 цієї статті, проводить консультації із запитуючою Стороною для розгляду питання про можливість надання допомоги на умовах, які запитувана Сторона вважає необхідними.

(9) Про повну або часткову відмову у виконанні запиту запитуюча Сторона повідомляється у письмовій формі з обґрунтуванням причин.

(10) Відповідно до національного законодавства держав сторін кожна Сторона може передавати інформацію на запит про допомогу компетентному національному органу, якщо є достатні підстави вважати, що це відповідає інтересам цього національного органу і така інформація сприятиме запобіганню, виявленню та завершенню кримінальних розслідувань.

Стаття 4

Захист персональних даних, якими обмінюються Сторони, здійснюється відповідно до національного законодавства держав сторін та їхніх міжнародних зобов’язань.

Стаття 5

(1) З метою виконання цієї Угоди Сторони призначають офіційних контактних осіб.

(2) У разі змін у контактних даних, Сторони зобов’язуються інформувати про такі зміни та надавати актуальну інформацію офіційними каналами.

(3) У разі необхідності співробітництво між Сторонами може бути організовано та здійснюватися шляхом прямих контактів між призначеними представниками кожної Сторони. Сторони призначають таких контактних осіб та письмово повідомляють одна одну про це.

Стаття 6

(1) За потреби, за запитом однієї зі Сторін, можуть організовуватися робочі зустрічі для досягнення взаємної згоди щодо конкретних питань, які становлять спільний інтерес. З метою реалізації цієї Угоди представник компетентних органів Сторін може організовувати зустрічі та консультації для оцінки стану співробітництва, вдосконалення співробітництва та визначення питань і заходів, що становлять взаємний інтерес.

(2) Засідання відбуватимуться по черзі на території Словацької Республіки та на території України.

(3) Час, місце та список учасників, а також порядок денний зустрічей визначаються та надсилаються через контактних осіб, зазначених у Статті 5.

(4) Протокол такої зустрічі складається у двох примірниках та за результатами кожної зустрічі у разі необхідності.

Стаття 7

(1) Зобов’язання, визначені цією Угодою, обмежуються компетенціями Сторін.

(2) Будь-які спори між Сторонами щодо тлумачення та виконання цієї Угоди вирішуються шляхом консультацій та переговорів.

Стаття 8

(1) Ця Угода набирає чинності з дати її підписання обома Сторонами.

(2) Будь-яка Сторона може припинити дію цієї Угоди, письмово повідомивши про це іншу Сторону.

(3) До цієї Угоди можуть бути внесені зміни та доповнення у письмовій формі за взаємною згодою Сторін, при цьому зміни та доповнення становлять невід’ємну частину Угоди.

Вчинено в Міхаловце 11.04.2024 року, у двох примірниках, кожний українською, словацькою та англійською мовами. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні, текст англійською мовою має переважну силу.