ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 

                     26.12.2005  N 3.2.-2005 

                                      Голові Вищого господарського 
                                      суду України Д.М.Притиці 
 

     Матеріали господарських справ  свідчать  про  неоднозначність 
судової  практики  щодо застосування господарськими судами України 
положень  процесуального   законодавства   стосовно   розмежування 
компетенції     між     спеціалізованими    адміністративними    і 
господарськими  судами.  З  метою  забезпечення  єдності   судової 
практики слід враховувати наступне. 

     Аналіз нині   діючої   редакції   Кодексу   адміністративного 
судочинства України ( 2747-15 ) (далі - КАС України)  не  дозволяє 
сформулювати загальне правило, відповідно до якого відбуватиметься 
розмежування компетенції між адміністративними  та  господарськими 
судами.   До   вирішення  цієї  проблеми  на  законодавчому  рівні 
пропонується   при   визначенні   критеріїв   поділу   спорів   на 
адміністративні та господарські врахувати таке: 

     1. Визначення  поняття  "справа  адміністративної юрисдикції" 
наведено у статті 3 КАС України ( 2747-15 ),  під якою розуміється 
переданий  на  вирішення  адміністративного суду публічно-правовий 
спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні 
управлінські  функції  на  основі  законодавства,  в тому числі на 
виконання делегованих повноважень.

     Тобто, справою    адміністративної   юрисдикції   може   бути 
переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між 
двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх 
прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б 
один  суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою 
іншого (інших) суб'єктів,  а ці  суб'єкти  відповідно  зобов'язані 
виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

     У випадку,  якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, 
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у 
спірних правовідносинах не здійснює  вказані  владні  управлінські 
функції щодо іншого суб'єкта,  який є учасником спору,  такий спір 
не має встановлених нормами КАС України ( 2747-15 )  ознак  справи 
адміністративної    юрисдикції,    і,   відповідно,   не   повинен 
вирішуватись адміністративним судом.

     Стаття 17  КАС  України  (  2747-15  )  встановлює  категорії 
спорів,  на які поширюється  компетенція  адміністративних  судів, 
щодо  вирішення  адміністративних справ.
  З господарськими спорами 
можуть пересікатись категорії спорів,  визначені в пунктах 1, 3, 4 
вказаної статті, а саме:

     а) спори  осіб  із   суб'єктом   владних   повноважень   щодо 
оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;

     б) спори  між  суб'єктами  владних  повноважень   з   приводу 
реалізації їхньої компетенції у сфері управління,  а також спори з 
приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

     в) спори   за   зверненням  суб'єкта  владних  повноважень  у 
випадках, встановлених законом.

     У всіх  наведених  категоріях  спорів передбачено,  що хоча б 
однією  із  сторін  такого  спору  повинен  бути  суб'єкт  владних 
повноважень. 

     2. Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 
КАС України (  2747-15  )  -  це  органи  державної  влади,  орган 
місцевого самоврядування,  їхні посадові чи службові особи,  інший 
суб'єкт при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на 
основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих 
повноважень.

     Отже, необхідною   та   єдиною   ознакою   суб'єкта   владних 
повноважень  є  здійснення  цим  суб'єктом  владних  управлінських 
функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме 
у тих правовідносинах, у яких виник спір.

     У випадку,  якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, 
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у 
спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських 
функцій (щодо іншого суб'єкта,  який є учасником спору),  то такий 
суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій",  та 
не має встановлених нормами КАС України  (  2747-15  )  необхідних 
ознак суб'єкта владних повноважень.

     Виходячи з вищезазначеного критерію,  можна виокремити  певні 
категорії справ,  розгляд яких відповідно до статей 1,  4,  17 КАС 
України ( 2747-15 ) має здійснюватись у порядку  адміністративного 
судочинства:

     а) спори  осіб  із   суб'єктом   владних   повноважень   щодо 
оскарження його рішень,  дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт 
своїми владними рішеннями чи діями  зобов'язує  цих  осіб  вчиняти 
певні   дії,   утримуватись   від вчинення   певних   дій,   нести 
відповідальність.
  При  цьому  особи  згідно   з нормами   чинного 
законодавства  України  зобов'язані виконувати такі владні рішення 
чи вимоги суб'єкта владних повноважень;

     б) спори   між   суб'єктами  владних  повноважень  з  приводу 
реалізації їхньої компетенції у сфері управління,  а також спори з 
приводу укладання та виконання адміністративних договорів. 

     3. Стаття   3   КАС  України  (  2747-15  )  адміністративний 
договір - це дво- або багатостороння угода,  зміст якої  складають 
права та обов'язки сторін,  що випливають із владних управлінських 
функцій суб'єкта владних повноважень,  який  є  однією  із  сторін 
угоди.

     Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної  влади,  органи 
місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б 
і  на  реалізацію  своїх  повноважень,  вільно  укладають  договір 
відповідно до норм ЦК України ( 435-15 ), під час укладання такого 
договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг  прав 
і обов'язків за договором,  можуть відмовитись від його укладання, 
то такий договір  може  бути  цивільним  (господарським),  але  не 
адміністративним,   оскільки  в  змісті  цього  договору  відсутні 
відносини  влади  і  підпорядкування,  що  є   обов'язковими   для 
адміністративного  договору,  а  кожний  суб'єкт  такого  договору 
виступає як рівний один до одного. 

     4. Частиною 2 статті 4 КАС України ( 2747-15  )  встановлено, 
що    юрисдикція адміністративних   судів   поширюється   на   всі 
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений 
інший порядок судового вирішення.

     Закони України можуть передбачати вирішення певних  категорій 
публічно-правових  спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, 
стаття 60 Закону  України  "Про  захист  економічної  конкуренції" 
( 2210-14 ) встановлює,  що заявник, відповідач, третя особа мають 
право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету  України 
до  господарського  суду  у  двомісячний  строк  з  дня  одержання 
рішення).
 

     Необхідно звернути    увагу,    що    пріоритет    визначення 
підвідомчості справ адміністративної  юрисдикції  належить  Вищому 
адміністративному   суду  України,  який  відповідно  до  положень 
частини 3 статті 125 Конституції України ( 254к/96-ВР  )  є  вищим 
судовим органом для спеціалізованих адміністративних судів.

     У зв'язку з викладеним,  запропонований  проект  рекомендацій 
президії Вищого господарського суду України є неприйнятним. 

     Прошу даний  інформаційний  методичний лист довести до відома 
апеляційних та місцевих господарських судів. 

 Голова Судової палати 
 у господарських справах Верховного 
 Суду України                                          І.Б.Шицький