П О С Т А Н О В А 05.04.2005 "Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест"(далі - Банк) на постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 р. у справі за позовом ПП "Агріс-Центр"(далі - Підприємство) до Банку про стягнення 478998 грн. 06 коп. доходів, отриманих від безпідставно одержаного майна, В С Т А Н О В И В:". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

П О С Т А Н О В А

05.04.2005

Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ВАТ

"Акціонерний банк "Приватінвест" (далі - Банк) на постанову Вищого

господарського суду України від 18 січня 2005 р. у справі за

позовом ПП "Агріс-Центр" (далі - Підприємство) до Банку про

стягнення 478998 грн. 06 коп. доходів, отриманих від безпідставно

одержаного майна, В С Т А Н О В И В:

З позовом у господарський суд Чернігівської області

Підприємство звернулося 26 травня 2004 р., мотивувавши заявлену

позовну вимогу положеннями статті 469 ЦК та статті 214 ЦК України

( 1540-06 ), відповідно до яких особа, яка набула майно або

зберігала його у себе без достатньої правової підстави,

зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла

одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла

дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової

підстави. На обґрунтування позову Підприємство вказувало, що:

протягом листопада - грудня 2001 р. воно помилково перерахувало

Банку 840578 грн. 34 коп.; про помилковість перерахування Банк був

повідомлений листом від 7 грудня 2001 р., але добровільно не

повернув одержані без достатніх підстав кошти; рішенням

господарського суду Чернігівської області від 29 січня 2003 р. у

справі N 8/77-62 задоволено позов про стягнення з Банку на користь

Підприємства 840578 грн.

34 коп. безпідставно одержаних коштів. В

основу визначення можливого доходу Банку від користування коштами

Підприємства взято середньостатистичні відсоткові ставки за

банківськими кредитами, які надавалися суб'єктам господарювання в

Чернігівській області за період з грудня 2001 р. (дата

повідомлення Банку про помилковість перерахування коштів) до

березня 2004 р. (дата виконання рішення суду у справі N 8/77-62).

Банк позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що:

вимогу щодо повернення помилково перерахованих коштів до Банку

позивач не направляв; факт відсутності правових підстав для

зарахування перерахованих позивачем коштів встановлено нічим іншим

як рішенням господарського суду Чернігівської області від

29 січня 2003 р., яке набрало законної сили з 11 березня 2003 р.;

зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів

виникають в силу закону, а тому до нього, як до грошового

зобов'язання, мають бути застосовані вимоги статті 214 ЦК

( 1540-06 ), яка передбачає лише нарахування процентів в розмірі

3% річних; в період з 23 жовтня 2003 р. до 28 січня 2004 р.

грошові кошти в сумі 884464 грн. 70 коп. знаходилися на

накопичувальному рахунку в НБУ, як арештовані, а тому вони не

могли надаватися в кредит і на них не можуть нараховуватися

відсотки.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від

26 липня 2004 р. позов задоволено частково в сумі 379513 грн.

95 коп., а в решті позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що

відсотки за своєю правовою природою є платою за користуванням

грошовими коштами, а тому отримані Банком відсотки за кредитами є

його доходом. Період, в якому мало місце користування коштами,

одержаних без достатніх підстав, суд визначив з 1 січня 2002 р.

(дата отримання Банком позовної заяви Підприємства про повернення

помилково перерахованих у справі N 8/77-62 коштів) до

16 жовтня 2003 р. (дата накладення виконавчою службою арешту на

зазначені кошти).

Постановою від 6 жовтня 2004 р. Київський апеляційний

господарський суд зазначене судове рішення залишив без змін.

Зазначена апеляційна постанова залишена без змін і оскарженою

постановою Вищого господарського суду України.

Банк просить постанову Вищого господарського суду України

скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням

судами норм матеріального права, а також невідповідністю

оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України та Вищого

господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника

відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських

справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга

підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду і,

відповідно, - в силі рішення суду першої інстанції, Вищий

господарський суд України виходив з того, що факт безпідставного

одержання Банком коштів від Підприємства встановлено рішенням

господарського суду Чернігівської області у справі N 8/77-62, а

тому відповідно до частини четвертої статті 469 ЦК ( 1540-06 )

Банк зобов'язаний відшкодувати Підприємству всі доходи, які він

повинен був мати з безпідставно одержаних коштів в разі

використання їх для кредитування.

Зазначене положення статті 469 ЦК ( 1540-06 ) передбачає

додаткову (основна передбачена частиною першою вказаної статті)

відповідальність особи, яка безпідставно одержала майно, і може

застосовуватися судом при доведеності всіх умов цивільно-правової

відповідальності:, а саме: наявність шкоди для позивача;

протиправність поведінки відповідача; безпосередній причинний

зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина сторін.

Проте під час розгляду справи і вирішення спору по суті суди

всіх інстанцій питання наявності умов цивільно-правової

відповідальності Банку не з'ясовували.

Відтак ухвалені у справі судові рішення і постанови не можуть

вважатися законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню,

а справа - передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої

інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно

встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної

оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки

сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати

процесуально-правові норми і норми матеріального права, що

регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і

обґрунтоване рішення.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20

ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест"

задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від

18 січня 2005 р., постанову Київського апеляційного господарського

суду України від 6 жовтня 2004 р. та рішення господарського суду

Чернігівської області від 26 липня 2004 р. скасувати, а справу

передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Верховний Суд України: