П О С Т А Н О В А 06.12.2005 N 5/323 "Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову Вищого господарського суду України від 22.09.2005 року у справі за позовом дочірнього компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз"про стягнення суми, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

06.12.2005 N 5/323

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України" на постанову Вищого господарського суду України

від 22.09.2005 року у справі за позовом дочірнього компанії "Газ

України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до

відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Дніпрогаз" про стягнення суми, В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2003 року дочірня компанія "Газ України"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пред'явила у

суді позов до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню

та газифікації "Дніпрогаз" про стягнення боргу за отриманий

природний газ в сумі 4027585,90 грн., інфляційних збитків в сумі

416733,30 грн., трьох відсотків річних в сумі 307802,32 грн. та

пені в сумі 279932,79 грн.

Позов мотивовано тим, що за укладеним 18 січня 2000 року між

дочірньою компанією "Торговий дім "Газ України" Національної

компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є позивач) та

відкритим акціонерним товариством "Дніпрогаз" договором,

відповідачу було поставлено природний газ, що підтверджено актами

прийому-передачі, однак він за поставлений газ розрахувався

частково.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що ним

дотримано встановлений законодавством порядок розрахунків за

поставлений природний газ.

Справа судами розглядалася неодноразово.

У березні 2005 року позивач зменшив позовні вимоги і просив

стягнути борг за поставлений природний газ в сумі 3001514,15 грн.,

пеню в сумі 279932,79 грн., інфляційні збитки в розмірі

416733,30 грн. та три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в

сумі 307802,32 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від

16 березня 2005 року в позові відмовлено. Визнано недійсним другий

абзац пункту 5.1, пункт 6.2 договору N 10/16-54 від 18 січня

2000 року.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з

необґрунтованості позовних вимог, оскільки спірний борг підлягає

реструктуризації.

Визнаючи договір недійсним в частині з власної ініціативи,

господарський суд виходив з вимог п. 1 ст. 83 ГПК України

( 1798-12 ) та зазначав, що його зміст в певній частині суперечить

чинному законодавству.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 12 травня 2005 року рішення суду першої інстанції

залишено без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня

2005 року, постанова Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 12 травня 2005 року змінена і викладена в

наступній редакції: "Рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 16 березня 2005 року у справі N 5/323 (20/305) в

частині визнання недійсним другого абзацу п. 5.1, п. 6.2 договору

N 10/16-54 від 18.01.2000 скасувати, в решті рішення залишити без

змін".

17 листопада 2005 року колегією суддів Верховного Суду

України за касаційною скаргою дочірньої компанії "Газ України"

Національної компанії "Нафтогаз України" порушено провадження з

перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського

суду України від 22 вересня 2005 року у справі N 5/323 (20/305).

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових

рішень у справі і передачу справи на новий розгляд до суду першої

інстанції з мотивів виявлення різного застосування Вищим

господарським судом України одного й того ж положення закону в

аналогічних справах та невідповідності оскаржуваної постанови

рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм

матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,

обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали

справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду

України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Залишаючи без зміни постанову апеляційної інстанції та

рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови в

позові про стягнення заборгованості за поставлений природний газ,

Вищий господарський суд України виходив з того, що в цій частині

судові рішення ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Як встановлено господарськими судами, 18 січня 2000 року

дочірньою компанією Торговий Дім "Газ України" Національної

компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є позивач) та

відкритим акціонерним товариством "Дніпрогаз" було укладено

договір N 10/16-54 за яким проводилась поставка природного газу.

На виконання договору відповідачу було передано

491898,78 тис.куб.м природного газу на загальну суму

67682306,27 грн., однак відповідач розрахувався за переданий йому

природний газ частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України

( 435-15 ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Посилання судів на те, що відповідач не має права визначати

порядок, розміри та строки розрахунків з позивачем, а борг за

поставлений природний газ підлягав реструктуризації є

необґрунтованим, оскільки це не відповідає постанові Кабінету

Міністрів України та Національного банку України від 13 листопада

1998 року N 1785 ( 1785-98-п ) "Про вдосконалення розрахунків за

спожитий природний газ" та суперечить закону.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики

України від 12.07.2000 року N 759 ( v0759227-00 ) "Про

затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на

розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний

газ", на виконання постанови Кабінету Міністрів України і

Національного банку України від 13 листопада 1998 року N 1785

( 1785-98-п ), було розроблено алгоритм, який визначає

послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при

надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за

поставлений природний газ.

Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором

щодо строків оплати вартості поставленого природного газу, не

припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, в тому

числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу із

споживачів природного газу. Вимоги позивача не стосуються коштів,

що надходили на розподільчий рахунок від споживачів природного

газу і не є власністю відкритого акціонерного товариства по

газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", якими відповідач не має

права розпоряджатися.

Наявність Закону України "Про реструктуризацію заборгованості

з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті

газ та електроенергію" ( 554-15 ) та протоколу N 49 засідання

правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від

8 червня 2004 року не звільняє відповідача від виконання

зобов'язання оплатити поставлений за угодою з позивачем природний

газ.

Наведені вище обставини свідчать, що судами при розгляді

даної справи не було достатньо враховано вимоги законодавства. У

зв'язку з цим судові рішення підлягають скасуванню, а справа -

передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати зазначені вище

обставини та вирішити спір відповідно до вимог чинного

законодавства.

Керуючись статтями 111-11 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України"

Національної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 22 вересня

2005 року у справі N 5/323 (20/305), постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 12 травня 2005 року та

рішення господарського суду Дніпропетровської області від

16 березня 2005 року - скасувати, а справу направити на новий

розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2006 — 2006 р., № 6

Публікації документа

Верховний Суд України: