П О С Т А Н О В А 07.02.2006 N 6/307 "Розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок"(далі - ДП "Енергоринок") на постанову Вищого господарського суду України від 22.11.2005 року N 6/307, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

07.02.2006 N 6/307

Розглянувши касаційну скаргу державного підприємства

"Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") на постанову Вищого

господарського суду України від 22.11.2005 року N 6/307,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю

"Східенерго" (далі - ТОВ "Східенерго") звернулося в господарський

суд міста Києва з позовом до ДП "Енергоринок" про стягнення

20302072 грн. 41 коп., у тому числі 20295250 грн. 10 коп.

заборгованості за куплену відповідачем у березні 2003 року

електричну енергію та 5004 грн. 31 коп. річних у розмірі 3%,

нарахованих за період з 16 по 21 квітня 2003 року. Під час

розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог у частині

річних, які просив стягнути в сумі 68392 грн. 21 коп. за період з

16 квітня по 26 травня 2003 року. Після збільшення розміру

позовних вимог ціна позову складала 20365460 грн. 31 коп.

Позивач зазначав, що на підставі договору від 01.04.2002 року

N 1034/01 у березні 2003 року ТОВ "Східенерго" продало ДП

"Енергоринок" 1060234604 кВт.год. електроенергії на суму

165434766 грн. 67 коп. (з урахуванням податку на додану вартість),

за яку відповідач розрахувався в сумі 145139516 грн. 57 коп.,

заборгувавши 20295250 грн. 10 коп. Позов мотивувався посиланням на

пункт 4.3 договору, пункт 6.19 Інструкції про порядок використання

коштів оптового ринку електричної енергії України (далі - ІВКОР),

затвердженої Радою Оптового ринку електричної енергії, протокол

N 14 від 27.12.2001 року, та статті 161, 203, 214 Цивільного

кодексу Української РСР ( 1540-06 ).

Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що є оптовим

постачальником електричної енергії та здійснює розрахунки за

куплену електричну енергію у порядку, визначеному статтею 15-1

Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2003 року,

залишеним без змін постановою Київського апеляційного

господарського суду від 01.08.2003 року та постановою Вищого

господарського суду України від 22.11.2005 року N 6/307, позов

задоволено. Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору та

положення ІВКОР, суд зазначив, що на п'ятий день розрахункового

місяця у ДП "Енергоринок" виникає обов'язок щоденно здійснювати

платежі за куплену у позивача електроенергію; остаточним днем

розрахунку є п'ятнадцятий день місяця, наступного за

розрахунковим; з наступного дня сума заборгованості вважається

простроченою. Суд визнав доведеною суму боргу ДП "Енергоринок"

перед позивачем за придбану електроенергію в березні 2003 року.

Суд відхилив заперечення відповідача з тих мотивів, що

передбачений Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР )

порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної

енергії та встановлений Національною комісією регулювання

електроенергетики України алгоритм оптового ринку електричної

енергії не можуть бути підставою для звільнення від

відповідальності за прострочення грошового зобов'язання за

договором.

29 грудня 2005 року колегією суддів Верховного Суду України

за касаційною скаргою ДП "Енергоринок" порушено провадження з

перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського

суду України від 22.11.2005 року N 6/307.

У касаційній скарзі

ставиться питання про скасування всіх судових рішень та передачу

справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів

невідповідності оскарженої постанови рішенням Верховного Суду

України з питань застосування норм матеріального права, виявлення

різного застосування Вищим господарським судом України одного й

того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного

застосування норм матеріального права. На обґрунтування мотивів

касаційної скарги зроблено посилання на постанови Верховного Суду

України від 05.11.2002 року (справа N 3-1153к02) та від

25.11.2003 року (справа N 3-2335к03), постанови Вищого

господарського суду України від 10.02.2004 року у справі N 2/189,

від 18.05.2004 року у справі N 27/7 ( v27_7600-04 ), від

14.09.2004 року у справі N 6/524 ( v_524600-04 ), від

23.11.2004 року у справі N 19/36, від 08.02.2005 року у справі

N 6/220 ( v_220600-05 ), від 07.06.2004 року у справі

N 19/605-42/310, від 08.06.2005 року у справі N 10/306

( v_306600-05 ), від 30.06.2005 року у справі N 6/82, від

13.07.2005 року у справі N 37/200 ( vc200600-05 ), від

27.07.2005 року у справі N 37/184-42/304 ( v37_1600-05 ).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників

відповідача та позивача, розглянувши доводи касаційної скарги,

перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських

справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга

підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції

України ( 254к/96-ВР ) виключно законами України визначаються,

зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем. Таким є

Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.97 року

N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ) з наступними змінами і доповненнями,

який визначає правові, економічні та організаційні засади

діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з

виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії,

забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та

захистом прав споживачів і працівників галузі (преамбула Закону).

Статтею 15 зазначеного Закону ( 575/97-ВР ) передбачено, що

купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях,

потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та

весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної

енергії України; оптовий ринок електричної енергії України

створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та

умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін

(частини 1, 2, 4 статті 15). Такий Договір між членами Оптового

ринку електричної енергії України ( n0001227-96 ) (далі - ДЧОРЕ)

укладено 15 листопада 1996 року.

Статтею 151 Закону України "Про електроенергетику"

( 575/97-ВР ) встановлено порядок проведення розрахунків на

оптовому ринку електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для

проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної

енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники,

що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної

енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та

оптовий постачальник електричної енергії (ним є ДП "Енергоринок")

відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із

спеціальним режимом використання (частина 1 статті 15-1 у

редакції, чинній до внесення змін Законом України від

23.06.2005 року N 2711-IV ( 2711-15 ). За визначенням, яке

міститься у статті 1 зазначеного Закону, поточні рахунки із

спеціальним режимом використання оптового ринку електричної

енергії - це рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що

здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території

та оптове постачання електричної енергії, відкриті в

уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів,

отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з

учасниками оптового ринку електричної енергії. У березні

2003 року, за який ТОВ "Східенерго" пред'явило вимогу про сплату

боргу за продану відповідачу електричну енергію, порядок розподілу

коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання

оптового постачальника електричної енергії визначався, зокрема,

постановою Національної комісії регулювання електроенергетики

України від 10.01.2003 року N 20 ( v0020227-03 ) "Про алгоритм

перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом

використання оптового постачальника електричної енергії" із

змінами.

Судом установлено, що зобов'язальні відносини сторін у даній

справі ґрунтуються на договорі від 01.04.2002 року N 1034/01.

Згідно з цим договором сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ

( n0001227-96 ) (пункт 2.1 статті 2 договору). Статтею 4 договору,

якою визначено порядок розрахунків, передбачено, що платежі за

отриману у ТОВ "Східенерго" електроенергію здійснюються кожного

банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом

використання ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму оптового

ринку електричної енергії України, затвердженого Національною

комісією регулювання електроенергетики України, у строки та в

порядку, визначеному ІВКОР, яка є додатком до ДЧОРЕ.

Як свідчить зміст мотивувальної частини судових рішень, суди

всіх інстанцій констатували, що ДЧОРЕ ( n0001227-96 ) визначає

права, обов'язки та відповідальність його сторін. Проте суди не

аналізували умови ДЧОРЕ, а відтак не з'ясували дійсні права і

обов'язки сторін у даній справі стосовно предмета спору.

Зокрема суди не застосували до правовідносин сторін положення

пункту 8 ДЧОРЕ ( n0001227-96 ), яким до обов'язків розпорядника

коштів оптового ринку електричної енергії віднесено дотримання

ІВКОР згідно з Правилами Оптового ринку електричної енергії

України ( v0921227-03 ), а також установлено, що розпорядник

коштів оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити

за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено ІВКОР. Суди

не звернули уваги на положення пункту 19.3 "в" ДЧОРЕ, за яким

зобов'язання ДП "Енергоринок" стосовно платежу за електричну

енергію, що була закуплена відповідно до цього договору, чітко

обмежуються коштами, наявними в нього згідно з ІВКОР. Аналогічна

умова міститься в пункті 5.5.4 укладеного сторонами договору від

01.04.2002 року N 1034/01, згідно з яким зобов'язання ДП

"Енергоринок" щодо сплати грошових коштів за куплену

електроенергію чітко обмежується наявними на поточному рахунку із

спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" грошовими

коштами, що відповідно до алгоритму оптового ринку електричної

енергії підлягають перерахуванню ТОВ "Східенерго".

За таких обставин висновку щодо наявності підстав для

покладення на ДП "Енергоринок" відповідальності за позовом суд

першої інстанції, з яким погодились суд апеляційної та касаційної

інстанцій, дійшов без з'ясування дійсних правовідносин сторін, їх

прав і обов'язків за законом та договором, а тому цей висновок не

можна визнати обґрунтованим, а рішення суду - законним.

Враховуючи викладене, всі ухвалені у справі судові рішення

підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до

суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно

всебічно і повно розглянути всі обставини справи в їх сукупності

та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у

господарських справах Верховного Суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок"

задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від

22.11.2005 року N 6/307, постанову Київського апеляційного

господарського суду від 01.08.2003 року та рішення господарського

суду міста Києва від 26.05.2003 року скасувати, а справу передати

на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2006 — 2006 р., № 6

Публікації документа

Верховний Суд України: