П О С Т А Н О В А 07.06.2005 Справа N 2-1/11330-03 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

07.06.2005 Справа N 2-1/11330-03

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: <...>

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання

Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського

суду України від 14.07.2004 р. у справі за позовом

акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до

товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур", Сімеїзької

селищної ради, треті особи: Республіканський комітет з земельних

ресурсів Автономної Республіки Крим, Республіканський комітет з

охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки

Крим, комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації

м. Ялти про визнання недійсними рішення і договору та за

зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Експрестур" до акціонерно-комерційного банку соціального розпитку

"Укрсоцбанк", третя особа: Сімеїзька селищна рада про визнання

недійсним договору, В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2003 р. акціонерно-комерційний банк соціального

розвитку "Укрсоцбанк" звернувся з позовом до товариства з

обмеженою відповідальністю "Експрестур" та Сімеїзької селищної

ради про визнання недійсними рішення і договору оренди земельної

ділянки з тих мотивів, що рішенням від 11.12.2001 р. за N 19

Сімеїзька селищна рада передала у користування товариству з

обмеженою відповідальністю "Експрестур" земельну ділянку, яка вже

знаходилась у користуванні позивача.

Сімеїзька селищна рада проти позову заперечувала з мотивів

його безпідставності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестур" позов не

визнавало, посилаючись на його необґрунтованість, та пред'явило

зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди від

29.01.99 р. за N 38, укладеного між позивачем та Сімеїзькою

селищною радою, а також просило визнати недійсною реєстрацію права

власності на будинок, який розташований на спірній земельній

ділянці, та усунути перешкоди у користуванні землею.

Республіканський комітет з земельних ресурсів Автономної

Республіки Крим та Республіканський комітет з охорони культурної

спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим підтримали

первісний позов.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від

03-10.11.2003 р. первісний позов задоволено, а у задоволені

зустрічного позову відмовлено з тих підстав, що спірне рішення

Сімеїзької селищної ради прийнято всупереч вимогам чинного на

момент його ухвалення законодавства.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду

від 23.12.2003 р. рішення суду першої інстанції скасовано, у

задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов

задоволено з тих мотивів, що судом першої інстанції при вирішенні

цієї справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від

14.07.2004 р. ( v1133600-04 ) скасовано постанову суду апеляційної

інстанції, а рішення господарського суду Автономної Республіки

Крим залишено без змін.

Ухвалою від 12.05.2005 р. Верховним Судом України за

касаційним поданням Генерального прокурора України порушено

касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського

суду України від 14.07.2004 р.

( v1133600-04 ) з мотивів її

невідповідності нормам матеріального і процесуального права.

Сімеїзька селищна рада, Республіканський комітет з земельних

ресурсів Автономної Республіки Крим, Республіканський комітет з

охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки

Крим та комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації

м. Ялти не використали наданого законом право на участь свого

представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників

товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур" та

акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк",

перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в

процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційне подання

підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову господарського суду апеляційної

інстанції та залишаючи без змін рішення господарського суду

Автономної Республіки Крим, Вищий господарський суд України

погодився з висновками суду першої інстанції про те, що договір

про тимчасове користування земельною ділянкою, який був укладений

між Сімеїзькою селищною радою та акціонерно-комерційним банком

соціального розвитку "Укрсоцбанк", є дійсним на підставі ч. 2

ст. 47 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), за тих обставин, що

акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"

виконано всі умови за цим договором, а Сімеїзька селищна рада

ухиляється від його нотаріального посвідчення, крім того,

вилучення земельної ділянки у акціонерно-комерційного банку

соціального розвитку "Укрсоцбанк" відбулося з порушенням

статей 19, 31, 32 Земельного кодексу України ( 561-12 ), який був

чинний на момент укладення договору.

Проте з такими висновками не можна погодитись.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі"

( 161-14 ) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за

бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Тобто

договір оренди землі не є тим договором, який підлягає

обов'язковому нотаріальному посвідченню. За таких обставин він не

може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 47 Цивільного

кодексу УРСР ( 1540-06 ), оскільки дія зазначеної правової норми

поширюється лише на правовідносини, що випливають з угод,

обов'язковість нотаріальної форми яких встановлена законом.

За таких обставин, у господарських судів першої та касаційної

інстанцій не було підстав для застосування до спірних

правовідносин положення ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР

( 1540-06 ), який був чинним на момент укладення договору.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 )

договір оренди землі набирає чинності після його державної

реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі

визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 р.

за N 2073 ( 2073-98-п ), який при укладенні договору тимчасового

користування земельною ділянкою між Сімеїзькою селищною радою та

акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"

дотриманий не був. Реєстрація угоди в книзі запису договорів на

право користування землею, державної реєстрації договору оренди

землі не замінює.

За таких обставин, висновок господарського суду першої

інстанції, з яким погодився Вищий господарський суд України, про

те, що вилучення земельної ділянки у акціонерно-комерційного банку

соціального розвитку "Укрсоцбанк" та передача її в оренду

користування товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур"

відбулося з порушенням вимог статей 19, 31, 32 Земельного кодексу

України ( 561-12 ), який був чинним на момент укладення договору,

є необґрунтованим, оскільки акціонерно-комерційний банк

соціального розвитку "Укрсоцбанк" не набув прав на спірну земельну

ділянку, позаяк договір тимчасового користування земельною

ділянкою не набрав чинності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші

юридичні особи мають право звертатися до господарського суду

згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за

захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних

законом інтересів. В даному випадку, позивач за первісним позовом

оспорює правомірність рішення та договору оренди землі, укладеного

між Сімеїзькою селищною радого та товариством з обмеженою

відповідальністю "Експрестур" в цілому. Водночас

акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"

посилається на те, що він має право користуватися земельною

ділянкою розміром 0,0533 га. За таких обставин у господарських

судів першої та касаційної інстанцій не було підстав визнавати

оспорювані рішення та договір оренди землі недійсними в цілому.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ),

чинного на момент укладання угоди, за переходом права власності на

будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право

власності або право користування земельного ділянкою без зміни її

цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі, -

відчуження будівлі та споруди. Як встановлено господарськими

судами першої та апеляційної інстанцій, власником літнього будинку

було Ялтинське відділення Держбанку. Проте господарськими судами,

на порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), не

досліджувались і належним чином не оцінювались документи, за якими

право власності на цей будинок перейшло до акціонерно-комерційного

банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", та яким чином при

переході права власності на літній будиночок вирішувалось питання

спірної земельної ділянки і яким чином це питання було вирішено

для попереднього власника та чи був цей будинок зареєстрований на

праві власності в підприємствах бюро технічної інвентаризації

попереднім власником.

Суди також не звернули уваги на те, що згідно з рішенням

Сімеїзької селищної ради за N 24 від 08.10.2002 р. був задоволений

протест прокурора щодо скасування п. 1.4 рішення N 15 від

27.01.99 р. виконкому Сімеїзької селищної ради про укладення

договорів оренди з підприємствами та організаціями, тобто на

момент звернення з позовом акціонерно-комерційного банку

соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання дійсним договору

оренди земельної ділянки, зазначений пункт було скасовано.

Крім того, Вищий господарський суд України не звернув уваги

на те, що за рішенням господарського суду Автономної Республіки

Крим від 19.06.2002 р. у справі за N 2-1/5375-02 Сімеїзька селищна

рада зобов'язувалася видати товариству з обмеженою

відповідальністю "Експрестур" державний акт, який посвідчує право

постійного користування спірною земельною ділянкою для

обслуговування бази відпочинку "Сувенір" та Вищим господарським

судом України залишено без змін постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду від 26.08.2003 р., якою

задоволено позов Сімеїзької селищної ради про зобов'язання

Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної

Республіки Крим видати Ялтинському міському управлінню земельних

ресурсів бланк державного акта на право постійного користування

спірної земельної ділянки. Вказані судові рішення набрали законної

сили та підлягають виконанню.

За таких обставин, рішення господарського суду Автономної

Республіки Крим від 03-10.11.2003 р., постанова Севастопольського

апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р. та постанова

Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р.

( v1133600-04 ) підлягають скасуванню, а справа направленню на

новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід повно встановити всі

обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку та постановити

законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційне подання задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від

14.07.2004 р. у справі N 2-1/11330-03 ( v1133600-04 ), постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від

23.12.2003 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки

Крим від 03-10.11.2003 р. - скасувати, а справу направити на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Вісник господарського судочинства від 2005 — 2005 р., № 5

П О С Т А Н О В А 07.06.2005 Справа N 2-1/11330-03 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2005

Публікації документа

Верховний Суд України: