П О С Т А Н О В А 17.05.2005 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

17.05.2005

                             (Витяг)

У липні 2004 р. товариство з обмеженою відповідальність

"Спецпром" (далі - ТОВ) звернулося до Господарського суду

Дніпропетровської області із заявою, в якій просило визнати

банкрутом відкрите акціонерне товариство "Дніпроважпапірмаш"

(далі - ВАТ).

Заявник послався на наявність безспірної заборгованості за

поставлену боржнику згідно договору поставки від 23 жовтня 2001 р.

продукцію на суму 159 тис. 2 грн, що становило більше

300 мінімальних заробітних плат, і вимоги не були задоволені

протягом трьох місяців, що згідно із ч. 3 ст. 6 Закону від

14 травня 1992 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

(у редакції Закону від 30 червня 1999 р. N 784-XIV ( 784-14 );

далі Закон N 784-XIV) є підставою для порушення справи про

банкрутство.

Боржник вимоги кредитора визнав і просив надати відстрочку

для проведення розрахунків з кредитором.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від

2 вересня 2004 р. визначив розмір безспірних вимог ТОВ до ВАТ у

сумі 159 тис. 2 грн та призначив розпорядником майна арбітражного

керуючого Б.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 2 листопада 2004 р. ухвалу Господарського суду

Дніпропетровської області від 2 вересня 2004 р. скасовано та

припинено провадження у справі.

Вищий господарський суд України постановою від 15 лютого

2005 р. скасував постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 2 листопада 2004 р. та залишив без зміни

ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 2 вересня

2004 р.

21 квітня 2005 р. Верховний Суд України за касаційною скаргою

ВАТ порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого

господарського суду України від 15 лютого 2005 р. Скарга

мотивована різним застосуванням Вищим господарським судом України

одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,

обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали

справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду

України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову Дніпропетровського апеляційного суду та

залишаючи без зміни ухвалу Господарського суду Дніпропетровської

області, Вищий господарський суд України зазначив, що

господарський суд правильно на підставі статей 6, 7 Закону

N 784-XIV ( 784-14 ) порушив провадження у справі про банкрутство

боржника і визнав розмір безспірних вимог кредитора.

Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.

Згідно зі статтями 6, 7 Закону N 784-XIV ( 784-14 ) за заявою

боржника або кредитора справа про банкрутство порушується

господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів)

до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів

заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох

місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не

передбачено цим Законом.

Господарські суди встановили, що боржник має заборгованість

перед єдиним кредитором у сумі 159 тис. 2 грн за договором

поставки від 23 жовтня 2001 р.

Листом від 1 червня 2004 р. боржник визнав претензію від

21 травня 2004 р. у повному обсязі.

Відповідно до прийнятого Закону від 10 січня 2002 р.

N 2922-III ( 2922-14 ) "Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України у зв'язку з прийняттям Закону "Про банки і

банківську діяльність", ч. 5 ст. 8 ГПК ( 1798-12 ) підприємства та

організації, чиї права і законні інтереси порушено, мають право

через 20 днів після отримання відповіді про визнання претензії, в

якій не повідомляється про перерахування вказаної суми, звернутися

для примусового стягнення заборгованості до виконавчої служби в

порядку, встановленому Законом від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV

( 606-14 ) "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV).

До заяви про порушення виконавчого провадження додається відповідь

боржника, а якщо в ній не зазначені розмір визнаної суми, то

додається також копія претензії.

Згідно із п. 18 ст. 3 Закону N 606-XIV ( 606-14 ) (у редакції

Закону від 18 листопада 2003 р. N 1255-IV ( 1255-15 ), чинної з

1 січня 2004 р.) визнана у встановленому порядку претензія

підлягає виконанню Державною виконавчою службою.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що у

разі визнання претензії боржником і несплати боргу, кредитор

зобов'язаний звернутися для примусового стягнення заборгованості

до Державної виконавчої служби і до заяви про відкриття

виконавчого провадження додати відповідь боржника, а якщо в ній не

зазначено розмір визначеної суми, то додати і копію претензії.

Відповідно до ст. 8 ГПК ( 1798-12 ) і ст. 3 Закону N 606-XIV

( 606-14 ) 27 липня 2004 р. кредитор звернувся із заявою про

примусове виконання відгуку на претензію до відділу державної

виконавчої служби Амур-Нижньодніпровського районного управління

юстиції м. Дніпропетровська, який постановою від 27 липня 2004 р.

відмовив у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що

претензія не входить до переліку виконавчих документів,

передбачених ст. 181 зазначеного Закону і направив акцептовану

боржником платіжну вимогу-доручення від 27 липня 2004 р. на суму

159 тис. 2 грн до банку, яку 28 липня 2004 р. повернуто кредитору

без виконання через відсутність коштів на рахунку боржника.

Господарський суд не звернув увагу, що кредитор 30 липня

2004 р. звернувся до господарського суду із заявою про визнання

боржника банкрутом, тобто з порушенням трьохмісячного терміну,

протягом якого не задоволені боржником вимоги кредитора,

передбаченого ст. 6 Закону N 784-XIV ( 784-14 ), а тому

апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність

правових підстав для порушення провадження у справі щодо

банкрутства боржника, правильно скасував ухвалу господарського

суду від 2 листопада 2007 р. і припинив провадження у справі.

За таких обставин та керуючись статтями 111-17 - 111-19 ГПК

( 1798-12 ), Верховний Суд України постановив: касаційну скаргу

ВАТ задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від

15 лютого 2005 р. скасувати, а постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 2 листопада 2004 р. залишити

в силі.

Публікації документа

Вісник Верховного суду України від 2006 — 2006 р., № 4, стор. 18

П О С Т А Н О В А 17.05.2005 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2005

Публікації документа

Верховний Суд України: