П О С Т А Н О В А 20.06.2006 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В.П., суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Забудівник"на постанову Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року в справі N 10/176 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Забудівник"про банкрутство, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

20.06.2006

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: головуючого - Барбари В.П., суддів: Гуля В.С.,

Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І.,

Черногуза Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "

Забудівник" на постанову Вищого господарського суду України від

22 березня 2006 року в справі N 10/176 за заявою товариства з

обмеженою відповідальністю "Забудівник" про банкрутство,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду Закарпатської області від

2 липня 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі -

ТОВ) "Забудівник" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну

процедуру.

У жовтні 2004 року ліквідатор ТОВ "Забудівник" звернувся до

суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу

частини будівлі магазину за Адресою 1, укладеного 18 жовтня

2001 року між ТОВ "Забудівник" та Особою 1.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 6 січня

2005 року в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Забудівник"

відмовлено; скасовано заходи по забезпеченню вимог, вжитих ухвалою

суду від 8 листопада 2004 року та знято арешт з майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від

6 жовтня 2005 року ухвалу суду першої інстанції скасовано,

постановлено нове рішення, яким ліквідатору ТОВ "Забудівник"

відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання договору

купівлі-продажу недійсним; скасовано заходи по забезпеченню вимог,

вжитих ухвалою суду від 8 листопада 2004 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 березня

2006 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, ухвалу

суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 25 травня

2006 року за касаційною скаргою ТОВ "Забудівник" порушено

провадження з перегляду в касаційному порядку постанови ВГСУ від

22 березня 2006 року. Касаційна скарга обґрунтовується

невідповідністю оскаржуваної постанови рішенням Верховного Суду

України з питань застосування норм матеріального права та нормам

матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,

обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали

справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду

України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому

задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, ВГСУ виходив

із того, що підстави для визнання недійсними угод боржника

містяться у ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

( 2343-12 ) (далі - Закон про банкрутство), тому положення

зазначеної норми підлягають застосуванню у випадку подання

ліквідатором заяви про визнання угоди недійсною.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що постановою господарського суду

Закарпатської області від 2 липня 2004 року ТОВ "Забудівник"

визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено

ліквідатора.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ( 2343-12 )

ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, між

іншим, щодо подання до господарського суду заяви про визнання

недійсними угод боржника з підстав, передбачених ч.

10 ст. 17

цього Закону.

Частиною 10 ст. 17 Закону про банкрутство ( 2343-12 )

передбачено, що керуючий санацією має право відмовитися від

виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у

справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний договір

виконано сторонами в 2001 році.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов

обґрунтованого висновку про відсутність у ліквідатора правових

підстав для звернення до господарського суду з заявою про визнання

недійсною угоди боржника з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17

Закону про банкрутство ( 2343-12 ).

Разом із тим суд апеляційної інстанції правомірно виходив із

того, що норми ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, посилання на

які, як на підставу для визнання оспорюваного договору недійсним,

зроблено у заяві ліквідатора ТОВ "Забудівник", є спеціальними і

передбачені для застосування судом виключно на стадії санації за

відповідною заявою керуючого санацією.

За таких обставин постанова ВГСУ підлягає скасуванню, а

постанова Львівського апеляційного господарського суду - залишенню

в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ "Забудівник" задовольнити частково.

Постанову ВГСУ від 22 березня 2006 року скасувати, а

постанову Львівського апеляційного господарського суду від

6 жовтня 2005 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Закон і Бізнес від 29.07.2006 — 2006 р., № 30

Публікації документа

Верховний Суд України: