П О С Т А Н О В А 23.08.2005 N 8/441 "Розглянувши касаційну скаргу Маріупольської митниці на постанову Вищого господарського суду України від 24 травня 2005 року у справі за позовом ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"до Маріупольської митниці, Управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення 116293,24 грн., В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23.08.2005 N 8/441

Розглянувши касаційну скаргу Маріупольської митниці на

постанову Вищого господарського суду України від 24 травня 2005

року у справі за позовом ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"

до Маріупольської митниці, Управління державного казначейства у

Донецькій області про стягнення 116293,24 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2004 року ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"

звернулось до суду з позовом про повернення з Державного бюджету

України суми зайво сплачених митних зборів за перебування

продукції позивача з 14.05.2003 року по 03.07.2003 року під митним

контролем у розмірі 116293,24 грн. В обґрунтування своїх вимог

позивач посилався на те, що у термін перебування під митним

контролем при нарахуванні митних зборів за знаходження вантажу під

митним контролем не включається час від складення протоколу про

порушення митних правил до прийняття остаточного рішення по

справі, якщо у відповідності до такого рішення справу про

порушення митних правил припинено. Рішеннями Приморського

районного суду м. Маріуполя від 03.07.2003 року припинено

провадження у справі про порушення декларантами позивача митних

правил, постанови про накладення на них штрафу за статтею 108

частини 2 Митного кодексу України ( 92-15 ) скасовані.

Управління державного казначейства у Донецькій області проти

позову заперечувало, посилаючись на те, що до нього передбачених

законодавством документів на повернення зайво перерахованої суми

не надходило, тому здійснити повернення відповідач не міг.

Маріупольська митниця проти позову заперечувала, посилаючись

на те, що на момент пред'явлення позивачем до митного оформлення

ВМД ( 574-97-п ) - 13.05.2003 року до нього було застосовано

індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності,

але декларантами позивача зазначена індивідуальна ліцензія до

митниці не була надана, внаслідок чого відносно них складені

протоколи про порушення вимог статті 108 частини 2 Митного кодексу

України ( 92-15 ). Проте наказом МЗЕС України від 13.05.2003 року

N 50/166 ( v_166569-03 ) скасовано спеціальні санкції, застосовані

до ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", тому вже з

14.05.2003 року перешкод для митного оформлення вантажу для

позивача не було. Картка відмови у митному оформленні вантажу

позивачу не видавалась, він не є предметом правопорушення, але

позивач заявив вантаж до оформлення тільки 06.06.2003 року шляхом

заповнення ВМД та нарахування митних зборів. Митниця зазначала, що

законодавством не передбачено звільнення від сплати митних зборів

за знаходження продукції позивача під митним контролем через

неналежне виконання своїх посадових обов'язків працівниками

позивача (декларантами).

Рішенням господарського суду Донецької області від

15.11.2004 року, залишеним без змін постановою Донецького

апеляційного господарського суду від 24.01.2005 року, позов

задоволено. Суди погодились з обґрунтованістю доводів позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від

24.05.2005 року зазначені судові рішення залишені без змін.

21 липня 2005 року Верховним Судом України порушено

провадження за касаційною скаргою Маріупольської митниці, у якій

ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського

суду України від 24.05.2005 року та направлення справи на новий

розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено

посилання на неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов про повернення з Державного бюджету

України суми сплачених митних зборів, суд першої інстанції прийшов

до висновку, з яким погодилися суд апеляційної та касаційної

інстанцій, про те, що сплата митних зборів у сумі 116293,24 грн.

за перебування продукції позивача з 14.05.2003 року по

03.07.2003 року під митним контролем є безпідставною. В

обґрунтування висновку зроблене посилання на те, що у термін

перебування під митним контролем при нарахуванні митних зборів не

повинен був включатися час від складення протоколу про порушення

митних правил декларантами позивача до прийняття остаточного

рішення по справі, оскільки у відповідності до такого рішення

справу про порушення митних правил було припинено.

З законністю та обґрунтованістю такого висновку погодитися не

можна.

Відповідно до статті 76 Митного кодексу України ( 1970-12 )

(від 12.12.91 року), за митне оформлення транспортних засобів (у

тому числі транспортних засобів індивідуального користування),

товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон

України (у тому числі у міжнародних поштових відправленнях та

вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під

митним контролем справляються митні збори.

Розміри митних зборів, передбачених частиною першою цієї

статті, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 2 статті 24 Кодексу ( 1970-12 ), товари та

інші предмети, що переміщуються через митний кордон України,

перебувають під митним контролем під час вивезення за межі

території України з метою вільного використання - з моменту

ввезення товарів та інших предметів у зону митного контролю і

подання необхідних для митного контролю документів на такі товари

та інші предмети і до вивезення їх за межі митної території

України.

Як було встановлено судами, одна частина товару позивача

перебувала в зоні митного контролю з 29 квітня 2003 року, а інша -

з 30 квітня 2003 року до 6 червня 2003 року, коли було закінчене

митне оформлення.

Митні збори за перебування товарів під митним контролем у

сумі 116293,24 грн. нараховані та сплачені позивачем відповідно до

постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 року

N 65 ( 65-97-п ) "Про ставки митних зборів" та Порядку справляння

митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією,

затвердженого наказом Державної митної служби України від

23.06.98 року N 363 ( z0443-98 ). При цьому згідно з пунктом 4

Постанови N 65 митний збір за перебування товару під митним

контролем за перші 15 календарних днів не справлявся, за кожний

наступний календарний день було нараховано 0,05 відсотків від

загальної митної вартості товару.

Висновок судів про безпідставну сплату зборів за перебування

під митним контролем ґрунтується на помилковому тлумаченні

положень підпункту 7.3.3 пункту 7.3 Порядку справляння митних

зборів, які нараховуються за вантажною митною

декларацією ( z0443-98 ).

Згідно з цим підпунктом при нарахуванні зборів за перебування

під митним контролем до строку перебування під митним контролем не

включаються час від складання протоколу про порушення митних

правил до прийняття остаточного рішення у справі (оскарження

рішення в судовому порядку, прийняття рішення Держмитслужби), якщо

згідно з таким рішенням справу про порушення митних правил

припинено.

За змістом даної норми її дія поширюється на випадки, коли

митне оформлення не може бути здійснене до розгляду відповідної

справи судом, зокрема, коли вантаж є предметом порушення митних

правил та вилучається. Дана норма не поширюється на випадок, коли

протоколи за порушення вимог статті 108 Митного кодексу ( 92-15 )

складені стосовно посадових осіб підприємства за ненадання до

митного органу необхідних для митного оформлення документів,

необхідність в яких відпала до розгляду справи судом і коли не

було перешкод для митного оформлення вантажу.

Суди не звернули уваги на те, що позивач не був позбавлений

можливості митного оформлення вантажу з 14.05.2003 року, коли

митниця одержала інформацію про скасування щодо позивача

спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування

зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку з застосуванням якої

митниця вимагала від декларантів індивідуальну ліцензію.

Притягнення посадових осіб позивача до відповідальності за

будь-яких обставин не було перешкодою в митному оформленні,

оскільки товар позивачем був вивезений за межі митної території

України 06.06.2003 року, тобто до розгляду справи судом та

скасування постанов за скаргою декларантів і припинення

провадження у справах про притягнення їх до відповідальності за

частиною 2 статті 108 Митного кодексу ( 92-15 ), що мало місце

3 липня 2003 року.

Порушення судами при вирішенні даного спору норм

матеріального права є підставою для скасування ухвалених у справі

судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду

першої інстанції.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),

Судова палата П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Маріупольської митниці задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від

24.05.2005 року, постанову Донецького апеляційного господарського

суду від 24.01.2005 року та рішення господарського суду Донецької

області від 15.11.2004 року скасувати, а справу направити на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2006 — 2006 р., № 2, стор. 37

Публікації документа

Верховний Суд України: