П О С Т А Н О В А 24.01.2006 Справа N 13/212 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення) на постанову Вищого господарського суду України від 1 листопада 2005 року у справі N 13/212 за позовом Відділення до Відкритого акціонерного товариства "Приморське хлібоприймальне підприємство"(далі - Підприємство) про стягнення 4760 грн. 98 коп. штрафних санкцій за не зайняті інвалідами робочі місця у 2004 році, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

24.01.2006 Справа N 13/212

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів (далі - Відділення) на постанову

Вищого господарського суду України від 1 листопада 2005 року у

справі N 13/212 за позовом Відділення до Відкритого акціонерного

товариства "Приморське хлібоприймальне підприємство" (далі -

Підприємство) про стягнення 4760 грн. 98 коп. штрафних санкцій за

не зайняті інвалідами робочі місця у 2004 році,

В С Т А Н О В И Л А:

З позовом у господарський суд Запорізької області Відділення

звернулося 6 травня 2005 року, обґрунтувавши заявлену вимогу тим,

що відповідач, всупереч встановленому порядку, відмовився

самостійно сплатити нараховані йому штрафні санкції за нестворені

робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від

23 червня 2005 року в позові відмовлено.

Оскарженою постановою від 1 листопада 2005 року Вищий

господарський суд України залишив зазначене рішення місцевого

господарського суду без змін, зазначивши при цьому, що за змістом

положень пунктів восьмого та дев'ятого статті 3, пункту четвертого

частини першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104

Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (далі -

КАСУ) до компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де

позивачами є відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відділення просить постанову Вищого господарського суду

України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу невідповідністю

оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України і

міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана

Верховною Радою України, неправильним застосуванням судом норм

матеріального права, а також виявленням факту різного застосування

Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону

в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши

доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова

палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що

касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи касаційну скаргу Відділення на рішення місцевого

господарського суду по суті, Вищий господарський суд України

дійшов помилкового висновку, що касаційний перегляд у даній справі

повинен провадитися саме ним і за правилами Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), позаяк за своїм

правовим змістом цей спір не є господарським і, відповідно, не

підвідомчий господарським судам України.

Пунктом четвертим частини першої статті 17 КАСУ ( 2747-15 )

передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на

спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках,

встановлених законом.

Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна

віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду

повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а

по-друге, - лише у випадках, встановлених законом.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті

сьомому статті 3 КАСУ ( 2747-15 ), згідно з яким - це орган

державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи

службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень.

Як зазначається у статті 8 Закону України "Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), державне

управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів

здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці

та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та

органами місцевого самоврядування.

Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої

влади у сфері праці та соціальної політики згідно з пунктом першим

Положення про Міністерство праці та соціальної політики України

(затверджене Указом Президента України N 1035/2000 ( 1035/2000 )

від 30 серпня 2000 року) є Міністерство праці та соціальної

політики України (далі - Мінпраці).

Відповідно до пункту першого Положення про Фонд соціального

захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів

України N 1434 ( 1434-2002-п ) від 26 вересня 2002 року; далі -

Положення про Фонд) Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим

органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та

підпорядковується йому.

Згідно з пунктом дев'ятим Положення про Фонд ( 1434-2002-п )

для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з

Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення

про Фонд ( 1434-2002-п ) він відповідно до покладених на нього

завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум

штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і

організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для

забезпечення працевлаштування інвалідів.

З наведеного випливає, що Відділення, звертаючись до суду з

позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за

недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для

забезпечення працевлаштування інвалідів, діяло як орган державної

влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і,

відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) саме Фонду соціального

захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за

недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для

забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, згідно з пунктом четвертим частини першої статті 17

КАСУ ( 2747-15 ) спори за зверненням відділень Фонду соціального

захисту інвалідів про стягнення зазначених санкцій підвідомчі

адміністративним судам.

Відтак, Вищий господарський суд України, ухвалюючи постанову

від 1 листопада 2005 року, вийшов за межі своєї компетенції, у

зв'язку з чим оскаржена постанова підлягає скасуванню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова

палата у господарських справах Верховного Суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів задовольнити, постанову Вищого

господарського суду України від 1 листопада 2005 року скасувати, а

справу направити до Вищого господарського суду України для

виконання вимог Прикінцевих та перехідних положень Кодексу

адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Вісник господарського судочинства від 2006 — 2006 р., № 2

Публікації документа

Верховний Суд України: