П О С Т А Н О В А 26.04.2005 " (витяг)". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

26.04.2005

                             (витяг)

У 2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю Агентство

регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК"

(далі - Агентство) звернулося до Господарського суду Черкаської

області з проханням визнати відкрите акціонерне товариство

"Черкасиобленерго" (далі - ТОВ) банкрутом.

Ухвалою від 14 травня 2004 р. зазначений суд порушив

провадження у справі про банкрутство ТОВ.

Ухвалою цього ж суду від 15 жовтня 2004 р. запроваджено

процедуру санації ТОВ строком на 12 місяців та призначено

керуючого санацією.

Національна акціонерна компанія "Енергетична компанія

України" (далі - НАК) - акціонер ТОВ, що володіє 46% його акцій,

21 жовтня 2004 р. оскаржила ухвалу місцевого господарського суду

від 15 жовтня 2004 р. до Вищого господарського суду України,

вважаючи, що її ухвалено з порушеннями положень ст. 17 Закону від

14 травня 1992 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у

редакції Закону від 30 червня 1999 р. N 784-XIV ( 784-14 ); далі -

Закон N 784-XIV). На обґрунтування скарги НАК послалася на те, що

рішення комітету кредиторів про подання до суду клопотання щодо

затвердження плану санації було прийнято неналежним складом

комітету, оскільки ухвалою від 13 вересня 2004 р.

Господарський

суд Черкаської області зупинив провадження у справі стосовно

кредиторських вимог її дочірнього підприємства "Енергоринок" (далі

- ДП) на суму 283 млн 172 тис. 939 грн, що, можливо, спричинило

обрання комітету кредиторів без участі основного кредитора.

Вищий господарський суд України постановою від 24 листопада

2004 р. ухвалу місцевого суду від 15 жовтня 2004 р. скасував, а

справу передав на новий розгляд господарського суду першої

інстанції. Постанова обґрунтована тим, що місцевий господарський

суд при постановлянні ухвали від 15 жовтня 2004 р. порушив вимоги

Закону N 784-XIV ( 784-14 ) щодо черговості процедур банкрутства у

справі, оскільки не закінчивши процедуру попереднього засідання,

суд перейшов до наступної судової процедури - процедури санації.

Мале приватне підприємство "Рапід" (далі - МПП) подало до

Верховного Суду України касаційну скаргу на зазначену постанову

Вищого господарського суду України, в якій порушено питання про

скасування цієї постанови, мотивуючи це неправильним застосуванням

норм матеріального права та порушенням процесуально-правових норм,

а також виявленням факту різного застосування Вищим господарським

судом України одного й того ж положення закону в аналогічних

справах.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників

сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських

справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга

підлягає задоволенню з таких підстав.

НАК є акціонером ТОВ і володіє 46% його акцій. Водночас вона

не є кредитором ТОВ і, відповідно, не є учасником справи про його

банкрутство.

Зі змісту касаційної скарги, поданої НАК до Вищого

господарського суду України, вбачається, що вона оскаржила ухвалу

Господарського суду Черкаської області від 15 жовтня 2004 р.

інтересах ДП - кредитора ТОВ у справі про банкрутство, а також в

інтересах самого банкрута, акціонером якого вона є і перебуває з

ним в корпоративних відносинах. При цьому жодних посилань на

порушення ухвалою місцевого господарського суду її суб'єктивних

прав чи охоронюваних законом інтересів касаційна скарга, як і

постанова Вищого господарського суду України, не містять.

Відповідно до ст. 1 ГПК ( 1798-12 ) право на звернення до

господарського суду мають підприємства, установи та організації,

що звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених

цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У підпункті 4.4 рішення Конституційного Суду України від

1 грудня 2004 р. N 18-рп/2004 ( v018p710-04 ) у справі N 1-10/2004

за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо

офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного

процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (справа про

охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України дійшов

висновку про те, що акціонер може захищати свої безпосередні права

чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку

їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним

товариством, учасникам якого він є, органами чи іншими акціонерами

цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у

тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів

акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій

сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його

акціонерів, визначається законом.

Відповідно до ст. 150 Конституції України ( 254к/96-ВР )

рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання

на території України і, відповідно, до застосуваннями судами

загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Відповідно до ст. 107 ГПК ( 1798-12 ) право подати касаційну

скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало

законної сили, мають зокрема особи, яких не було залучено до

участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і

обов'язків.

Згідно зі ст. 1 Закону N 784-XIV ( 784-14 ) учасниками

провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний

керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор),

власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а

також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть

участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного

майна України, державний орган з питань банкрутства, представник

органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Акціонери господарського товариства можуть бути учасниками

справи про банкрутство, якщо вони матимуть статус будь-якої із

зазначених осіб.

У НАК такого статусу в розглядуваній справі не було, тому

місцевий господарський суд не мав підстав залучати її до участі у

справі про банкрутство ТОВ.

Таким чином, Вищий господарський суд України порушив і

здійснив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою

особи, яка не мала права її подавати, а тому ухвалена ним

постанова підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 111-17 - 111-20

ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України касаційну скаргу МПП

задовольнив, постанову Вищого господарського суду України від

24 листопада 2004 р. скасував, а ухвалу Господарського суду

Черкаської області від 15 жовтня 2004 р. залишив у силі.

Публікації документа

Вісник Верховного суду України від 02.2006 — 2006 р., № 2, стор. 23

П О С Т А Н О В А 26.04.2005 " (витяг)". Верховний Суд України. 2005

Публікації документа

Верховний Суд України: