П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.03.2006 N 12/237 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2006 N 12/237

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: <...>

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Української державної інноваційної компанії на постанову Вищого

господарського суду України від 21 грудня 2005 року у справі за

позовом прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська в

інтересах держави в особі Української державної інноваційної

компанії до закритого акціонерного товариства комерційного банку

"Кредит-Дніпро" про стягнення суми, В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2001 року прокурор Бабушкінського району

м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду

Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі

Української державної інноваційної компанії в особі

Дніпропетровського регіонального відділення Української державної

інноваційної компанії до закритого акціонерного товариства

комерційного банку "Кредит-Дніпро" про стягнення 306000 грн.

основного боргу та 9883,80 грн. пені за договором поручительства

від 13 січня 2000 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивач на підставі укладеного з

товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний комплекс

"Гастроентерологія" інноваційного договору N 96-08 від 20 червня

1996 року та договору поручительства, укладеного між позивачем та

відповідачем, N 96-08 від 25 червня 1996 року перерахував

інноваційну позичку товариству з обмеженою відповідальністю

"Медичний комплекс "Гастроентерологія" в сумі 306000 грн., який

позичальник у встановлений строк не повернув, а поручитель вимогу

виконати зобов'язання по договору відмовився.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від

23 жовтня 2001 року позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що договір поруки не передбачає його

невиконання в разі будь-яких обставин, а при настанні

форс-мажорних обставин інноваційний договір припиняється, якщо

такі обставини продовжується більше 6 місяців.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від

24 квітня 2003 року за результатами перегляду справи за

нововиявленими обставинами рішення від 23 жовтня 2001 року

скасовано та в позові відмовлено. Додатковим рішенням від

21 травня 2003 року стягнуто з позивача отримані кошти в поворот

виконання рішення від 23 жовтня 2001 року.

Рішення мотивовано тим, що рішенням господарського суду

Дніпропетровської області у справі N 18/10 за позовом товариства з

обмеженою відповідальністю "Медичний комплекс "Гастроентерологія"

до Дніпропетровського регіонального відділення Української

державної інноваційної компанії про зміну умов договору,

продовжено строк дії інноваційного договору N 96-08 від 20 червня

1996 року на час форс-мажорних обставин та визнано невиконання

інноваційного договору наслідком обставин непереборної сили, які

сторони не могли передбачити та запобігти розумними мірами.

Постановою від 31 жовтня 2005 року Дніпропетровський

апеляційний господарський суд рішення від 24 квітня 2003 року та

додаткове рішення від 21 травня 2003 року залишив без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 грудня

2005 року постанова Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 31 жовтня 2005 року залишена без змін з тих підстав, що

строк дії інноваційного договору продовжено рішенням

господарського суду від 18 лютого 2002 року у справі N 18/10 на

час дії обставин, які суд визнав форс-мажорними з 21 серпня

2000 року.

Такі обставини, встановлені рішенням суду у вказаній

справі, є нововиявленими і є суттєвими для перегляду рішення за

нововиявленими обставинами в порядку статті 112 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

16 лютого 2006 року колегією суддів Верховного Суду України

за касаційною скаргою Української державної інноваційної компанії

порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови

Вищого господарського суду України від 21 грудня 2005 року у

справі N 12/237.

Касаційна скарга обґрунтована різним застосування Вищим

господарським судом України одного й того ж положення закону в

аналогічних справах та невідповідністю оскаржуваної постанови

рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм

матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін і

прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши

матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому

задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 112

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 )

господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення,

яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають

істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від

24 квітня 2003 року, з яким погодилися господарські суди

апеляційної та касаційної інстанцій вимогам вказаної статті не

відповідає.

Як вказано у пункті 5 постанови Пленумом Верховного Суду

України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими

обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що

набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за N 1

( v0001700-81 ) не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто

такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення

обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала

участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які

могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального

закону.

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення

президії Вищого господарського суду України від 21 травня

2002 року за N 04-5/563 ( v_563600-02 ) "Про деякі питання

практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими

обставинами" відповідно до якого виникнення нових або зміна

обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни

або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Відповідно до пункту 1.3 цього ж Роз'яснення ( v_563600-02 )

не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на

підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі

подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за

правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ), господарський суд має прийняти ухвалу про

залишення судового рішення без змін.

Задовольняючи заяву закритого акціонерного товариства

комерційного банку "Кредит-Дніпро" про перегляд рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня

2001 року за нововиявленими обставинами господарський суд першої

інстанції зазначеного вище не врахував, а суди апеляційної та

касаційної інстанції на це уваги не звернули.

В якості нововиявлених обставин заявник послався на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого

2002 року, яким обставини припинення платежів банком

"Слов'янський" визнані обставинами непереборної сили, які привели

до невиконання інноваційного договору. Однак, вказані обставини

були предметом дослідження господарського суду Дніпропетровської

області при постановлені рішення від 23 жовтня 2001 року та не

були прийняті в якості заперечень відповідача з тих підстав, що

договором поруки не передбачена залежність виконання зобов'язань

від будь-яких умов.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду

України від 21 грудня 2005 року, постанова Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року, рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня

2003 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 травня

2003 року підлягають скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня

2001 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата,

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 21 грудня

2005 року у справі N 12/237, постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року, рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня

2003 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 травня 2003

року - скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від

23 жовтня 2001 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.03.2006 N 12/237 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2006

Верховний Суд України: