П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.10.2006 N 10/569пн "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого: Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О., розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Інгаз"на постанову Вищого господарського суду України від 19 липня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"до дочірнього підприємства "Інгаз"та відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про припинення правовідносин по стягненню грошових коштів на підставі наказу господарського суду Луганської області від 11 квітня 2001 року N 6/97, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2006 N 10/569пн

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: головуючого: Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П.,

Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Потильчака О.І.,

Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О., розглянувши касаційну скаргу

Дочірнього підприємства "Інгаз" на постанову Вищого господарського

суду України від 19 липня 2006 року у справі за позовом відкритого

акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до

дочірнього підприємства "Інгаз" та відділу державної виконавчої

служби Алчевського міського управління юстиції про припинення

правовідносин по стягненню грошових коштів на підставі наказу

господарського суду Луганської області від 11 квітня 2001 року

N 6/97, В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2005 року ВАТ "Алчевський металургійний комбінат"

(далі - ВАТ) звернулось до ДП "Інгаз" (далі - Інгаз) та ВДВС

Алчевського міського управління юстиції Луганської області

(далі - ВДВС) про припинення правовідносин по стягненню грошових

коштів на підставі наказу господарського суду Луганської області

від 11 квітня 2001 року N 6/97.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 23 січня 2004 року

господарським судом Луганської області порушено провадження у

справі про банкрутство ВАТ "Алчевський металургійний комбінат". У

встановлений законом строк ДП "Інгаз" не звернулось до суду із

заявою про визнання його грошових вимог, а тому заборгованість

позивача перед ДП "Інгаз" вважається погашеною згідно частини 2

статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі -

Закон 2343).

Відповідач 1 проти позову заперечував, посилаючись на

безпідставність позовних вимог. Другий відповідач відзив на позов

не надав, і в судове засідання не з'явився.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13 жовтня

2005 року у позові відмовлено, посилаючись на те, що згідно

Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статті 115 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) судові рішення є

обов'язковими до виконання на всій території України, порядок їх

виконання визначено Законом України "Про виконавче провадження"

( 606-14 ) (далі - Закон N 606-XIV), яким не передбачено

припинення виконавчого провадження з підстав, вказаних у статті 14

Закону ( 2343-12 ).

Постановою Луганського апеляційного господарського суду

України від 18 квітня 2006 року, залишеною без змін постановою

Вищого господарського суду України від 19 липня 2006 року

скасовано рішення суду першої інстанції та частково задоволено

позов. Припинено правовідносини між ВАТ та ДП "Інгаз" по стягненню

грошових коштів на підставі наказу господарського суду Луганської

області від 11 квітня 2001 року N 6/97. В іншій частині

провадження у справі припинено. Суди виходили з того, що наявність

судового рішення про стягнення грошових коштів не звільняє

кредитора від обов'язку заявити грошові вимоги до боржника у

порядку, встановленому статтею 14 Закону ( 2343-12 ).

7 вересня 2006 року Верховним Судом України за касаційною

скаргою ДП "Інгаз" порушено касаційне провадження з перегляду

постанови Вищого господарського суду України від 19 липня

2006 року. Скарга мотивується неправильним застосуванням норм

матеріального та процесуального права, різним застосуванням Вищим

господарським судом України одного й того ж положення закону в

аналогічних справах та невідповідністю постанови Конституції

України ( 254к/96-ВР ).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,

обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали

справи Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає

задоволенню.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції,

Вищий господарський суд України ґрунтував свою постанову тим, що

вимоги відповідача 1 до позивача виникли до порушення

господарським судом справи про банкрутство ВАТ і відповідно до

статті 14 Закону ( 2343-12 ) відповідач повинен був у місячний

строк з дня опублікування оголошення про банкрутство подати до

суду письмову заяву з вимогами до боржника. Наявність судового

рішення та наказу господарського суду не звільняє кредитора від

обов'язку звернення до суду з заявою про визнання його вимог до

боржника.

Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних

підстав.

Рішенням арбітражного суду Луганської області від

30 листопада 2000 року, що набрало законної сили, у справі N 6/97

з ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" стягнуто на користь

ДП "Інгаз" заборгованість в розмірі 109860,35 грн.

На його

виконання видано наказ N 6/97.

Постановою ВДВС Алчевського міського управління юстиції від

15 червня 2001 року відкрито виконавче провадження з виконання

наказу N 6/97 Арбітражного суду Луганської області.

23 січня 2004 року ухвалою господарського суду Луганської

області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ та

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та

статті 115 Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій

території України і виконуються в порядку, визначеному законом

України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Касаційний суд не звернув увагу, що у випадку порушення

господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника

виконавче провадження з виконання рішення суду підлягає

обов'язковому зупиненню на підставі пункту 8 статті 34 Закону

N 606-XIV ( 606-14 ), оскільки протягом дії мораторію на

задоволення вимог кредиторів, відповідно до пункту 4 статті 12

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) забороняється стягнення на

підставі виконавчих документів та інших документів, за якими

здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Статтями 34, 37, 40, 40-1 Закону N 606-XIV ( 606-14 ) не

передбачено повернення виконавчого документу чи припинення

виконання рішення суду з підстав, вказаних у статті 14 Закону

N 2343 ( 2343-12 ). Помилковим є посилання суду і на статті 598 ЦК

України ( 435-15 ), яка передбачає підстави припинення виконання

зобов'язань, а не підстави припинення чи закінчення виконавчого

провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 37 Закону N 606-XIV ( 606-14 )

виконавче провадження закінчується передачею Державною виконавчою

службою виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі

ліквідації боржника - юридичної особи, або арбітражному керуючому

у разі визнання боржника банкрутом.

Неправильно застосувавши норми матеріального права суди

апеляційної і касаційної інстанцій прийшли до помилкового висновку

щодо скасування законного і обґрунтованого рішення господарського

суду.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції

України ( 254к/96-ВР ) не вважає необхідним направити справу на

новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б

положенням статті 125 Конституції України і статтями 2, 39 Закону

України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) в частині визначення

статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити

законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно

недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої

інстанції. В зв'язку з цим наведений в статті 111-18

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) перелік

наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого

господарського суду України не вважається правовою перешкодою для

прийняття зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-19 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата

П О С Т А Н О В И Л А:

касаційну скаргу ДП "Інгаз" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 липня

2006 року та постанову Луганського апеляційного господарського

суду від 18 квітня 2006 року скасувати.

Рішення господарського суду Луганської області від 13 жовтня

2005 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2007 — 2007 р., № 3, стор. 54

Публікації документа

Верховний Суд України: