У Х В А Л А 02.08.2006 "Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Григор'євої Л.І., суддів: Гуменюка В.І., Данчука В.Г., Косенка В.Й., Костенка А.В., розглянувши справу за позовом Особи 1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-торговельна фірма (далі - ТОВ "ЮТФ "Ю."), 3-я особа - Особа 2, про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ТОВ "ЮТФ "Ю."на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2005 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.03.2006, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02.08.2006

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі: головуючого - Григор'євої Л.І., суддів:

Гуменюка В.І., Данчука В.Г., Косенка В.Й., Костенка А.В.,

розглянувши справу за позовом Особи 1 до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Юридично-торговельна фірма (далі - ТОВ "ЮТФ

"Ю."), 3-я особа - Особа 2, про відшкодування майнової та

моральної шкоди за касаційною скаргою ТОВ "ЮТФ "Ю." на рішення

Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2005 та ухвалу

апеляційного суду м. Києва від 24.03.2006, В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2005 року Особа 1 звернувся з позовом до ТОВ "ЮТФ

"Ю.", 3-я особа - Особа 2, про відшкодування майнової та моральної

шкоди. Свої вимоги обгрунтовував тим, що в лютому 2002 року, після

того, як відносно нього було порушено кримінальну справу за ч. 2

ст. 364 КК України ( 2341-14 ), він звернувся для захисту своїх

прав до захисника і 29 березня 2004 року видав на ім'я адвоката -

Особи 2 доручення. В позовній заяві зазначав, що письмового

договору про надання йому адвокатських послуг між ним та адвокатом

укладено не було, однак ним перераховано для надання юридичних

послуг 80000 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "ЮТФ "Ю.", але

ніяких послуг від цього товариства не отримував угод не укладав.

Вважає, що було істотно порушено та неналежно виконано

договір між ним і адвокатом Особою 2, таким чином йому завдано

майнової шкоди, а також моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від

22.12.2005 позов Особи 1 задоволено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24.03.2006 рішення

суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ТОВ "ЮТФ "Ю." просить скасувати рішення

Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2005 та ухвалу

апеляційного суду м. Києва від 24.03.2006, ухваливши нове рішення

про відмову в позові Особи 1. В обґрунтування касаційної скарги

посилається на грубе порушення судом норм процесуального права,

невідповідність висновків суду обставинам справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних

підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що

Особою 1 на ім'я Особи 2 було видане доручення від 29.03.2004 про

надання юридичних послуг за відкритою проти Особи 1 кримінальною

справою. Даним дорученням позивач уповноважив Особу 2 від свого

імені вести цивільні, кримінальні, адміністративні справи в усіх

судових установах; бути присутнім при проведенні слідчих дій, які

проводяться з позивачем, в тому числі в разі допиту його в якості

свідка, та виконувати інші дії, пов'язані з цим дорученням.

Кошти в сумі 80000 гривень було перераховано Особою 1 на

рахунок ТОВ "ЮТФ "Ю.", де працював адвокат Особа 2, що

підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера, із

зазначенням оплачуваної послуги: N* на суму 3000,00 грн.; N** на

суму 17000,00 грн.; N*** на суму 10000,00 грн.; N**** на суму

20000,00 грн.; N***** на суму 18000,00 грн.; N****** на суму

12000,00 грн.

Безпосередньо між Особою 1 та ТОВ "ЮТФ "Ю.", куди Особа 1

перерахував гроші в сумі 80000 грн., договору про надання

юридичних послуг укладено не було.

Задовольняючи позовні вимоги Особи 1 в частині стягнення на

його користь з відповідача 80000 грн., суд 1-ї інстанції посилався

на те, що в силу ст.

1212 ЦК ( 435-15 ) кошти в сумі 80000 грн.

ТОВ "ЮТФ "Ю." набуло і зберігало у себе за рахунок позивача без

достатньої правової підстави, і зобов'язане повернути їх Особі 1.

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду з наступних

підстав.

Встановлено, що угоди на надання юридичних послуг із

відповідачем він не укладав, не визначав строки перерахування

коштів, а також не уточнив, у яку суму будуть обходитись ті чи

інші послуги адвоката.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

Київської області по скарзі позивача від 08.06.2005 про

притягнення адвоката Особи 3 до дисциплінарної відповідальності за

порушення ним ст.ст. 4, 12 Закону "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) та

ст.ст. 15, 16, 17, 18, 20, 33 Правил адвокатської етики

( n0001699-99 ) і застосування до нього дисциплінарного стягнення

у вигляді попередження було скасоване рішенням Вищої

кваліфікаційної комісії адвокатури N* по причині пропущення

Особою 1 строків подання скарги на дії адвоката. Але в самому

рішенні Вища кваліфікаційна комісія погоджується з доводами

кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області

щодо неналежного оформлення угоди між клієнтом і адвокатом.

Судом встановлено, в період з 29 березня 2004 року по червень

2004 року адвокат Особа 2 не цікавився справами свого клієнта,

порушував ст.ст. 4, 7, 15 Закону "Про адвокатуру" ( 2887-12 ),

ст.ст. 6, 7, 10, 11, 15, 16, 17, 20, 31, 32, 33 Правил

адвокатської етики ( n0001699-99 ) та за весь час своєї роботи по

наданню послуг Особі 1 тільки один раз їздив до прокуратури,

зробив один запит до Генеральної прокуратури і один раз

переговорив з працівниками міліції.

У свою чергу позивачем відповідно до ст. 46 КПК України

( 1001-05 ) було дотримано всю процедуру відмови від послуг

захисника, про що свідчить постанова слідчого від 04.09.2004.

Після цього в усіх судових інстанціях позивач сам представляв свої

інтереси.

Проте з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

погодитись не можна, оскільки їх зроблено без повного дослідження

обставин справи, вияснення прав і обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 214 ЦПК ( 1618-15 ) під час ухвалення

рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими

обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони

підтверджуються; які правовідносини сторін випливають зі

встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до

цих правовідносин.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 1212 ЦК ( 435-15 ),

не врахував, що застосовувати цю загальну норму слід у контексті

глави 83 ЦК разом з іншими нормами.

На ці недоліки рішення суду першої інстанції не звернула

уваги апеляційна інстанція і в порушення вимог ст.ст. 303, 309 ЦПК

( 1618-15 ) залишила його без зміни.

Рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення

моральної шкоди також підлягає скасуванню з таких підстав.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні

громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що

призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним

своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,

інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від

31.03.95 N 4 ( v0004700-95 ) (з наступними змінами) "Про судову

практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"

розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно

від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру

немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має

право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд

повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Із характеру правовідносин, що виникли між сторонами по

справі, не випливає обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, коли ухвалені рішення прийняті з

порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело

до неправильного вирішення справи, вони не можуть залишатися в

силі, а підлягають скасуванню з направленням справи на новий

розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК ( 1618-15 ), колегія

суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ "ЮТФ "Ю." задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від

22.12.2005, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.03.2006

скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для

розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Закон і Бізнес від 30.09.2006 — 2006 р., № 39

Публікації документа

Верховний Суд України: