У Х В А Л А 07.10.2005 "Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2002 р. Р., 1984 р. н., несудимого - засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07.10.2005

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 22 лютого 2002 р. Р., 1984 р. н., несудимого - засуджено за

ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) на 2 роки обмеження волі, а на

підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з

випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Цим же вироком засуджено Л., щодо якого подання не вносилося.

За вироком суду Р. визнано винним та засуджено за те, що

19 грудня 2001 р. він у стані алкогольного сп'яніння разом із Л.

(групою осіб) біля Будинку культури у с. Черна Виноградівського

району Закарпатської області грубо порушив громадський порядок з

мотивів явної неповаги до суспільства та безпричинно заподіяв

потерпілому Ф. легкі тілесні ушкодження.

У клопотанні прокурор порушує питання про перегляд вироку

щодо Р. в порядку виключного провадження у зв'язку з неправильним

застосуванням судом кримінального закону при призначенні

засудженому покарання і просить вирок скасувати, а справу закрити

зі звільненням Р. від кримінальної відповідальності на підставі

ст. 7 КПК України ( 1001-05 ).

У поданні, внесеному п'ятьма суддями Верховного Суду України,

ставиться питання про внесення клопотання на судовий розгляд

спільного засідання судових палат та прийняття рішення про зміну

вироку стосовно Р.

і звільнення його від призначеного покарання на

підставі п. 4 ст. 74 КК України ( 2341-14 ) та ст. 7 КПК України

( 1001-05 ).

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку

прокурора, який підтримав клопотання, перевіривши матеріали справи

та обговоривши доводи клопотання, судді судових палат вважають, що

клопотання підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ч. 3 ст. 61 та ч. 1 ст. 98 КК України ( 2341-14 )

покарання у виді обмеження волі не може бути застосоване до

неповнолітніх.

Як убачається з вироку, Р. вчинив злочин і був засуджений у

неповнолітньому віці, однак суд, усупереч вимогам закону,

призначив йому покарання - обмеження волі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 КК України ( 2341-14 )

звільнення від відбування покарання з випробовуванням може бути

застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до

позбавлення волі.

Суд, як видно з вироку, не знайшов підстав для застосування

до Р. покарання - позбавлення волі, яке, за санкцією ч. 2 ст. 296

КК України ( 2341-14 ), є альтернативним обмеженню волі.

З урахуванням зазначених обставин та положень ч. 2 ст. 400-4

КПК України ( 1003-05 ) і роз'яснень, що містяться у п. 18

Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 ( va005700-04 ) від

16 квітня 2004 р. "Про практику застосування судами законодавства

у справах про злочини неповнолітніх", судді Судової палати у

кримінальних справах та Військової судової колегії вважають, що Р.

має бути звільнений від призначеного покарання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 400-4, 400-10

КПК України ( 1003-05 ), Верховний Суд України У Х В А Л И В:

Клопотання заступника Генерального прокурора України

задовольнити частково.

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 22 лютого 2002 р. щодо Р. змінити - звільнити його від

призначеного судом покарання.

Верховний Суд України: