У Х В А Л А 11.04.2006 "Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах розглянула в судовому засіданні 12 січня 2006 р. у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого А. на вирок апеляційного суду АРК від 15 вересня 2005 р., яким засуджено А. (1972 р.н., неодноразово судимого, останнього разу - 24 лютого 2005 р. за ч. 1 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) на два роки і шість місяців позбавлення волі і звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням на два роки іспитового строку) за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків йому призначено остаточне покарання - 14 років позбавлення волі.". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11.04.2006

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у

кримінальних справах розглянула в судовому засіданні 12 січня

2006 р. у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою

засудженого А. на вирок апеляційного суду АРК від 15 вересня

2005 р., яким засуджено А. (1972 р.н., неодноразово судимого,

останнього разу - 24 лютого 2005 р. за ч. 1 ст. 186 КК України

( 2341-14 ) на два роки і шість місяців позбавлення волі і

звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України

з випробуванням на два роки іспитового строку) за п. 13 ч. 2

ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі, а на підставі

ст. 71 КК України за сукупністю вироків йому призначено остаточне

покарання - 14 років позбавлення волі.

А. визнано винним у тому, що він, будучи судимим за умисне

вбивство, 9 травня 2005 р. у результаті сварки, що виникла під час

застілля, через неприязнь умисно вбив У. Він завдав потерпілому

численні удари ногами в різні частини тіла, наступив йому на шию.

У касаційній скарзі засуджений А. просить змінити вирок:

перекваліфікувати його дії з п. 13 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК

України ( 2341-14 ), оскільки, як стверджує, побив потерпілого,

але не мав наміру вбивати його.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,

засудженого А., який підтримав доводи скарги, прокурора про

залишення касаційної скарги засудженого без задоволення, а вирок

суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши

доводи скарги, колегія суддів встановила таке.

Винуватість А. у вчиненні злочину за обставин, зазначених у

вироку, доведена показаннями самого засудженого, свідка К. та

іншими доказами у справі. Водночас суд безпідставно дійшов

висновку, що завдаючи У. численні удари ногами, А. мав умисел

позбавити його життя.

Приймаючи рішення про зміст і спрямованість умислу

винуватого, суду слід виходити з сукупності всіх обставин

вчиненого злочину, водночас враховувати не тільки саму кількість

завданих винуватим ударів потерпілому, а й використані ним

знаряддя і засоби злочину, його стосунки з потерпілим, які

передували злочину, поведінку під час виконання злочину, причини

припинення злочинних дій.

Визнаючи засудженого винуватим в умисному вбивстві У. під час

сварки і кваліфікуючи ці дії за ч. 2 п. 13 ст. 115 КК України

( 2341-14 ), суд фактично виходив із факту завдання А. численних

ударів ногами в різні частини тіла потерпілого, від чого той і

помер. Водночас суд не врахував, що сам факт завдання потерпілому

численних ударів не свідчить про умисне вбивство. Не враховано і

ставлення засудженого до вчиненого та інші дані, які містяться в

матеріалах справи.

Під час досудового слідства і в судовому засіданні А.

визнавав сам факт побиття ним потерпілого і стверджував, що не мав

умислу на вбивство.

Зазначені твердження засудженого не спростовані і в

матеріалах справи немає даних, які б свідчили про намір А. вчинити

вбивство У.

З огляду на матеріали справи засуджений, потерпілий і свідок

К. у день убивства розпивали алкогольні напої. Застілля вони

влаштували у квартирі останньої з самого ранку. Будучи у

нетверезому стані, з'ясовували між собою стосунки і весь час

сварились.

Надвечір між А. і У. знову виник конфлікт, оскільки К.

поскаржилася на останнього та розповіла, що він її часто б'є.

Захищаючи власницю квартири та маючи намір провчити її кривдника,

А. побив його руками і ногами.

Щодо безпосередньої події злочину, то суд, як убачається з

мотивувальної частини вироку, побудував своє рішення виключно на

показаннях К. на досудовому слідстві. Водночас він проаналізував

їх вибірково. До того ж у судовому засіданні К. безпосередньо не

допитував, і твердження, які мають суттєве значення для справи,

залишив без уваги.

К., у свою чергу, зазначала, що коли А. на її прохання

припинив бити У, він примусив потерпілого піти до ванної кімнати і

вмитись. Коли вони вийшли звідти, А. знову почав бити потерпілого,

проте на її прохання припинив свої дії і залишив квартиру. К.

стверджувала, що після того, як А. пішов, вони з У. знову пили

спиртне. К. пригостила потерпілого, який лежав на підлозі, а також

запропонувала викликати швидку допомогу, але той відмовився.

За таких обставин вчинене А. діяння слід розглядати не як

умисне вбивство У, а як умисне заподіяння тяжких тілесних

ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого. Тому злочинні дії

засудженого слід перекваліфікувати з п. 13 ч. 2 ст. 115 на ч. 2

ст. 121 КК України ( 2341-14 ).

На підставі наведеного та керуючись статтями 394-396 КПК

України ( 1003-05 ), колегія суддів У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу засудженого А. задовольнити. Вирок

апеляційного суду АРК від 15 вересня 2005 р. щодо А. змінити,

перекваліфікувати дії А. з п. 13 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК

України ( 2341-14 ) і вважати його засудженим за цим законом на

10 років позбавлення волі, а за сукупність вироків на підставі

ст. 72 КК України - на 11 років позбавлення волі.

"Судова практика", N 5, 2006 р.

Верховний Суд України: