У Х В А Л А 26.02.2004 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2004

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26.02.2004

                             (Витяг)

У липні 2000 р. Р. звернувся до суду з позовом до Акціонерної

страхової компанії "Оранта-Лугань" (далі - АСК), Національної

акціонерної страхової компанії "Оранта" (далі - НАСК) про

стягнення страхової суми з урахуванням індексу інфляції за весь

час прострочення, а також 3% річних із простроченої суми. На

обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з 3 липня 1997 р.

він звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу, йому

встановлено III групу інвалідності та 30% втрати професійної

працездатності; з 10 жовтня 2000 р. йому встановлено II групу

інвалідності. Документи для нарахування страхової суми були надані

АСК 11 грудня 1997 р. Однак із належної страхової суми виплачено

лише 1 тис. 110 грн. та видано довідку про те, що заборгованість з

виплати страхової суми становить 16 тис. 429 грн. Посилаючись на

наведені обставини, Р. просив стягнути з відповідачів страхову

суму з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а

також 3% річних із простроченої суми.

Ленінський районний суд м. Луганська рішенням від 27 жовтня

2000 р. позов задовольнив частково: постановлено стягнути з НАСК

на користь Р. страхову суму в розмірі 16 тис. 429 грн.; у

задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляції за весь час

прострочення виплати страхової суми, а також 3% річних із

простроченої суми відмовлено.

Президія Луганського обласного суду постановою від 14 лютого

2001 р. зазначене рішення скасувала у частині відмови в

задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляції за весь час

прострочення та 3% річних із простроченої суми, справу в цій

частині направила на новий розгляд.

Кам'янобрідський районний суд м. Луганська рішенням від 1

листопада 2001 р. зазначені позовні вимоги задовольнив: постановив

стягнути з НАСК на користь Р. 6 тис. 694 грн. У касаційній скарзі

НАСК просила скасувати це рішення, посилаючись на неправильне

застосування районним судом норм матеріального права.

Проаналізувавши матеріали справи, Судова палата у цивільних

справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга

підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог Р. щодо

стягнення суми інфляції за весь час прострочення виплати страхової

суми, а також 3% річних із простроченої суми, районний суд виходив

з того, що в цьому випадку мало місце грошове зобов'язання,

виконання якого прострочив боржник - НАСК, тому відповідно до ст.

214 ЦК ( 1540-06 ) 1963 р. невиплачена у строк сума підлягає

індексації і на цю суму слід нарахувати 3% річних.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд

неправильно застосував норми матеріального права.

Так, виплата суми, яку просив стягнути позивач, передбачена

Законом від 7 березня 1996 р. N 85/96-ВР ( 85/96-ВР ) "Про

страхування" (далі - Закон N 85/96-ВР). Позивач у цьому випадку не

є кредитором, а відповідач - боржником. Статтею 214 ЦК ( 1540-06 )

1963 р. регулюються правовідносини, які передбачають

відповідальність за порушення зобов'язань, зокрема прострочення

боржника за грошовим зобов'язанням.

Тому застосування цього Закону

є неправильним.

Крім того, згідно зі ст. 2 Закону від 3 липня 1991 р.

N 1282-XII ( 1282-12 ) "Про індексацію грошових доходів населення"

індексації підлягають лише ті виплати, що не мають разового

характеру (зарплати, пенсії, стипендії). Суд не з'ясував, до якої

категорії виплат належать спірні суми, які просив стягнути

позивач, та чи підлягають вони індексації. Суд також не з'ясував,

чи є вина відповідача у несвоєчасній виплаті страхової суми.

Відповідач з цього приводу зазначав, що Міністерство

внутрішніх справ України та Міністерство фінансів України як

виконавчі органи держави є відповідальними перед застрахованими

працівниками органів внутрішніх справ відповідно до п. 1 ч. 1

ст. 20 та ч. 1 ст. 41 Закону N 85/96-ВР ( 85/96-ВР ), тому мали

своєчасно перерахувати на рахунок НАСК належні до сплати

застрахованим особам (до яких належить і позивач) виплати. Цих

виплат держава в особі зазначених органів своєчасно НАСК не

перерахувала.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ),

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

касаційну скаргу НАСК задовольнила, рішення Кам'янобрідського

районного суду м. Луганська від 1 листопада 2001 р. скасувала,

справу направила на новий розгляд.

Публікації документа

Вісник Верховного суду України від 09.2004 — 2004 р., № 9

У Х В А Л А 26.02.2004 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2004

Публікації документа

Верховний Суд України: