У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.04.2006 "Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії під головуванням Першого заступника Голови Верховного Суду України Пилипчука П.П., за участю заступника Генерального прокурора України Кудрявцева В.В., засуджених Ляховича М.П., Карпюка М.А., захисників Мамалиги А.В., Янка М.О. і Ніколенка Є.О. розглянув у судовому засіданні у м. Києві 7 квітня 2006 р. кримінальну справу за клопотаннями заступника Генерального прокурора України та захисника Мамалиги А.В., внесеними на розгляд за поданням п'яти суддів Верховного Суду України, про перегляд у порядку виключного провадження судових рішень щодо Ляховича М.П. та інших.". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2006

Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у

кримінальних справах та Військової судової колегії під

головуванням Першого заступника Голови Верховного Суду України

Пилипчука П.П., за участю заступника Генерального прокурора

України Кудрявцева В.В., засуджених Ляховича М.П., Карпюка М.А.,

захисників Мамалиги А.В., Янка М.О. і Ніколенка Є.О. розглянув у

судовому засіданні у м. Києві 7 квітня 2006 р. кримінальну справу

за клопотаннями заступника Генерального прокурора України та

захисника Мамалиги А.В., внесеними на розгляд за поданням п'яти

суддів Верховного Суду України, про перегляд у порядку виключного

провадження судових рішень щодо Ляховича М.П. та інших.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25 грудня

2002 р. засуджено:

     Ляховича Миколу Петровича (15 березня  1976  р.н.)  за  ч.  1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на п'ять років позбавлення волі;

Мазура Ігоря Петровича (18 березня 1973 р.н.), несудимого

відповідно до ст. 55 КК 1960 р. ( 2001-05 ) за ч. 1 ст. 71 КК

1960 р. - на чотири роки позбавлення волі;

     Зайченка Руслана  Петровича  (3  жовтня  1963  р.н.) за ч.  1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на чотири роки позбавлення волі;

Карпюка Миколу Андроновича (21 травня 1964 р.н.) за ч.

ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на чотири роки шість місяців

позбавлення волі;

Андрусенка Дениса Анатолійовича (2 травня 1981 р.н.) за ч. 1

ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на два роки позбавлення волі; на

підставі ст. 75 КК 2001 р. ( 2341-14 ) його звільнено від

відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік

і відповідно до ст. 76 КК 2001 р. зобов'язано не виїжджати за межі

України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або

навчання, а також періодично з'являтися для реєстрації в

зазначений орган;

Бойка Олега Миколайовича (6 лютого 1967 р.н.) за ч. 1 ст. 71

КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на три роки шість місяців позбавлення

волі;

     Бурячка Олега Анатолійовича (6 червня  1979  р.н.)  за  ч.  1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на три роки позбавлення волі;

Гальчика Сергія Володимировича (31 березня 1982 р.н.) за ч. 1

ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на чотири роки позбавлення волі;

Горощука Володимира Віталійовича (8 березня 1977 р.н.) за

ч. 1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на три роки шість місяців

позбавлення волі;

Кайдановича Сергія Йосиповича (17 жовтня 1982 р.н.) за ч. 1

ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на два роки позбавлення волі; на

підставі ст.

75 КК 2001 р. ( 2341-14 ) його звільнено від

відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік

і відповідно до ст. 76 КК 2001 р. зобов'язано не виїжджати за межі

України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та

повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або

навчання;

     Косенка Андрія  Васильовича  (22  лютого  1980 р.н.) за ч.  1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на два роки позбавлення волі;

Литвиненка Павла Миколайовича (5 липня 1979 р.н.) за ч. 1

ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на два роки позбавлення волі; на

підставі ст. 75 КК 2001 р. ( 2341-14 ) його звільнено від

відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки

і відповідно до ст. 76 КК 2001 р. зобов'язано не виїжджати за межі

України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або

навчання, а також періодично з'являтися для реєстрації в

зазначений орган;

Ляховича Григорія Петровича (30 вересня 1982 р.н.) за ч. 1

ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на два роки позбавлення волі; на

підставі ст. 75 КК 2001 р. ( 2341-14 ) його звільнено від

відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки

і відповідно до ст. 76 КК 2001 р. зобов'язано не виїжджати за межі

України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або

навчання, а також періодично з'являтися для реєстрації в

зазначений орган;

Мирончука Владислава Вікторовича (27 січня 1971 р.н.) за ч.

ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на три роки позбавлення волі, за

ч. 1 ст. 263 КК 2001 р. ( 2341-14 ) - на два роки позбавлення

волі; на підставі ст. 42 КК 1960 р. за сукупністю злочинів йому

остаточно визначено чотири роки позбавлення волі;

Назара Василя Володимировича (3 лютого 1967 р.н.), судимого

10 червня 1999 р. Жовківським районним судом за ч. 2 ст. 229-1 КК

1960 р. ( 2002-05 ) із застосуванням ст. 44 КК 1960 р.

( 2001-05 ) - на один рік позбавлення волі з конфіскацією майна,

за ч. 1 ст. 71 КК 1960 р. - на два роки три місяці позбавлення

волі;

Павлюка Володимира Георгійовича (27 березня 1949 р.н.),

несудимого відповідно до ст. 55 КК 1960 р. ( 2001-05 ), за ч. 1

ст. 71 КК 1960 р. - на два роки позбавлення волі;

Самофалова Станіслава Олександровича (2 серпня 1962 р.н.),

несудимого відповідно до ст. 55 КК 1960 р. ( 2001-05 ), за ч. 1

ст. 71 КК 1960 р. - на два роки позбавлення волі;

Селегу Олега Володимировича (20 лютого 1971 р.н.) за ч. 1

ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) - на два роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2003 р.

вирок змінено: постановлено виключити з мотивувальної частини

вироку щодо всіх засуджених рішення суду про кваліфікуючі ознаки

ч. 1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (організація масових

безпорядків і участь у них) - "підпали", вчинення цих дій "із

застосуванням зброї", "знищення майна", а також вказівку суду про

обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину

загальнонебезпечним способом;

виключено з вироку рішення суду щодо засуджених Мазура І.П.,

Ляховича М.П., Карпюка М.А. та Зайченка Р.П. про організацію ними

пошкодження належного АТП-13029 автобуса "Ікарус-280" не

встановленими слідством активними учасниками масових безпорядків;

пом'якшено покарання за ч. 1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ):

     Ляховичу М.П. - до чотирьох років позбавлення волі;

     Мазуру І.П. - до трьох років позбавлення волі;

     Зайченку Р.П. - до трьох років двох місяців позбавлення волі;

     Карпюку М.А. - до трьох років шести місяців позбавлення волі;

     Бойку О.М. - до трьох років позбавлення волі;

     Бурячку О.А. - до двох років шести місяців позбавлення волі;

     Гальчику С.В. - до трьох років позбавлення волі;

     Горощуку В.В. - до трьох років позбавлення волі;

Назару В.В. - до двох років двох місяців п'яти днів

позбавлення волі;

     Мирончуку В.В. - до двох років позбавлення волі;

постановлено вважати Мирончука В.В. засудженим за сукупністю

злочинів, передбачених ч. 1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ) та ч. 1

ст. 263 КК 2001 р. ( 2341-14 ), на два роки шість місяців

позбавлення волі;

визнано вважати розмір стягнення судових витрат на користь

КНДІ по 612 грн з кожного засудженого;

виключено з вироку суду рішення про стягнення з

Мирончука В.В. і Назара В.В. солідарно 178 грн 4 коп. судових

витрат і постановлено стягнути зазначену суму із засудженого

Назара В.В.

Рішення щодо стягнення із засуджених 1 тис. 157 грн 21 коп.

на користь АТП-13029 скасовано і цивільний позов залишено без

розгляду. У решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України від 4 березня 2004 р. вирок Голосіївського

районного суду м. Києва від 25 грудня 2002 р. та ухвалу

Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2003 р. щодо Карпюка М.А.

змінено та пом'якшено йому покарання за ч. 1 ст. 71 КК 1960 р.

( 2001-05 ) до двох років шести місяців позбавлення волі. У решті

вирок районного та ухвалу апеляційного судів щодо Карпюка М.А. та

в цілому щодо Ляховича Г.П., Бурячка О.А., Гальчика С.В.,

Мазура І.П., Назара В.В., Зайченка Р.П., Литвиненка П.М.,

Косенка А.В. та Ляховича М.П. залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених до вироку апеляційним судом,

Ляхович М.П., Мазур І.П., Зайченко Р.П., Карпюк М.А., Бойко О.М.,

Андрусенко Д.А., Бурячок О.А., Гальчик С.В., Горощук В.В.,

Кайданович С.Й., Косенко А.В., Литвиненко П.М., Ляхович Г.П.,

Павлюк В.Г., Назар В.В., Селега О.В., Самофалов С.О. та

Мирончук В.В. визнані винними в тому, що вони вчинили масові

безпорядки, які супроводжувалися погромами, опором представникам

влади із застосуванням предметів, що використовувалися як зброя, а

Мирончук В.В., крім того, незаконно придбав та зберігав

вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухову речовину.

Злочинні дії вчинено за таких обставин.

Протягом 7-8 березня 2001 р. Ляхович М.П., Мазур І.П.,

Зайченко Р.П., Карпюк М.А. та особа, щодо якої кримінальну справу

виділено в окреме провадження, - лідери політичної партії

Українська Національна Асамблея (далі - УНА) та керівники

незареєстрованої організації Українська незалежна солідарна

організація (далі - УНСО) організували прибуття до м. Києва членів

та прихильників УНА-УНСО з регіонів України, забезпечивши

фінансування їх проїзду до столиці.

Увечері 8 березня 2001 р. до м. Києва прибули Косенко А.В. та

Андрусенко Д.А., а вранці наступного дня - Гальчик С.В.,

Горощук В.В., Назар В.В., Литвиненко П.М., Самофалов С.О.,

Павлюк В.Г. та Мирончук В.В.

9 березня 2001 р. приблизно о 8-й годині особа, щодо якої

кримінальну справу виділено в окреме провадження, а також лідери

місцевих осередків УНА-УНСО Ляхович М.П., Мазур І.П. та

Зайченко Р.П. на перехресті вул. Володимирської та бульв. Тараса

Шевченка в м. Києві навмисно, з метою організації масових

безпорядків під час покладання квітів до пам'ятника Т.Г.Шевченку

вищими посадовими особами держави, вишикували колону членів та

прихильників названих організацій і спрямували її на шеренгу

працівників міліції, які забезпечували охорону правопорядку,

віддавши наказ членам УНА-УНСО силою прорвати "цей кордон",

обіцяючи винагороду за насильство над працівниками міліції.

Закликаючи до вчинення опору представникам влади, вони теж взяли

активну участь у фізичному зіткненні із працівниками міліції та

зміщенні тимчасової захисної огорожі, що відокремлювала учасників

масових безпорядків від міліціонерів. Зокрема, Ляхович М.П.

закликав натовп: "Шикуйся в колону по шість!", "За кожен трофей

буде нагорода!", "Слава нації - смерть ворогам!", "Зрадників - на

палю!", "УНСО - до штурму! УНА - до влади!", "За трофеями -

вперед!".

Унаслідок вказаних дій зазначених осіб натовп, серед якого

разом із не встановленими слідством особами були Мирончук В.В. та

Литвиненко П.М., застосував насильство до працівників міліції і

військовослужбовців внутрішніх військ МВСУ, а також вчинив опір

представникам влади із застосуванням як зброї металевих і

дерев'яних палиць та інших предметів.

9 березня 2001 р. з 8-ї години 00 хвилин до 8 години

50 хвилин на вул. Володимирській у м. Києві під час масових

безпорядків, організованих Ляховичем М.П., Мазуром І.П.,

Зайченком Р.П. та іншою особою, працівникам міліції та

військовослужбовцям внутрішніх військ МВСУ (Татарнікову А.А.,

Загородньому В.В., Ковалю В.М., Кононцю С.П., Косікову І.М.,

Олійнику Л.А., Рожі І.М., Смітченку С.Г., Стельмаху О.М.,

Фещенку Ю.М., Шевчуку М.М., Яценку А.І., Коломійцю С.І.,

Павчуку А.Б. та Холмецькому О.О.) було заподіяно тілесні

ушкодження різного ступеня тяжкості - від побоїв до тілесних

ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Продовжуючи свої злочинні дії, Ляхович М.П., Мазур І.П.,

Зайченко Р.П. та інша особа, очоливши колону УНА-УНСО, попрямували

вулицями м. Києва до будівель МВСУ, що знаходяться на

вул. Богомольця, 10, підбурюючи учасників масових безпорядків

антигромадськими, спрямованими на негативне ставлення до

правопорядку і громадської безпеки закликами.

Приблизно о 14-й годині 45 хвилин натовп, серед якого були

Назар В.В., Гальчик С.В. і Бойко О.М., з метою дезорганізації

діяльності правоохоронного органу та спричинення шкоди його

авторитету, пошкодив тимчасовий дерев'яний паркан та закидав

курячими яйцями приміщення контрольно-пропускного пункту МВСУ. При

цьому Ляхович М.П. кидав курячі яйця на стіни зазначеного

приміщення, а Бойко О.М., Гальчик С.В. та Назар В.В. разом із

іншими особами звалили і пошкодили паркан з метою подальшого

використання його уламків як зброї під час масових безпорядків на

вул. Банковій у м. Києві.

Того ж дня приблизно о 15-й годині учасники масових

безпорядків у кількості понад тисячу осіб, частина з яких була

озброєна уламками паркану, вирушили у напрямку вулиць Лютеранської

та Банкової. Серед натовпу були: Ляхович М.П., Мазур І.П.,

Зайченко Р.П., Карпюк М.А., Андрусенко Д.А., Бойко О.М.,

Бурячок О.А., Гальчик С.В., Горощук В.В., Кайданович С.Й.,

Косенко А.В., Литвиненко П.М., Ляхович Г.П., Мирончук В.В.,

Назар В.В., Павлюк В.Г., Самофалов С.О. та Селега О.В.

У період часу з 15-ї години 15 хвилин до 15-ї години

45 хвилин Ляхович М.П., Мазур І.П., Карпюк М.А., Зайченко Р.П. та

інша особа організували масові безпорядки на перехресті вулиць

Лютеранської та Банкової. Підбурені ними активні учасники масових

безпорядків, серед яких були як організатори Мазур І.П.,

Зайченко Р.П. і Карпюк М.А., так і Бурячок О.А., Гальчик С.В.,

Кайданович С.Й., Назар В.В., Горощук В.В., Бойко О.М.,

Косенко А.В., Литвиненко П.М., Мирончук В.В., Андрусенко Д.А.,

Ляхович Г.П., Селега О.В., Павлюк В.Г., Самофалов С.О., підійшли

впритул до шеренг працівників міліції, які виконували обов'язки по

забезпеченню громадського порядку та охороні державних установ. З

метою прорватися через шеренги працівників міліції до будинку

Адміністрації Президента України натовп пошкодив ворота та

тимчасову огорожу, зруйнував чотири тротуарні плити і,

застосовуючи кистень, дерев'яні та металеві палиці, гумові кийки,

каміння, секції металевої огорожі (52 кілограми кожна), пляшки із

запалювальною сумішшю та інші предмети, що використовувались як

зброя, вчинили напад на працівників міліції.

Учасники масових безпорядків, керуючись різними мотивами,

застосували насильство до працівників міліції - кидали в них

каміння, пляшки, гайки, завдавали ударів металевими предметами,

дерев'яними палицями, шматками дроту, кистенем, руками й ногами,

використовували газові балончики, а Мирончук В.В. кинув пляшку із

запалювальною сумішшю.

Під час організованих Ляховичем М.П., Мазуром І.П.,

Карпюком М.А., Зайченком Р.П. та іншою особою масових безпорядків,

серед яких були як організатори, так і інші особи, 56 працівникам

міліції було заподіяно легкі тілесні ушкодження та нанесені побої,

а двом - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Діями

членів УНА-УНСО та їх прибічниками також пошкоджено автобус, що

належав АТП-13029, і майно МВСУ та Державного Управління справами

Президента України на загальну суму 13 тис. 291 грн 43 коп.

Крім того, Мирончук В.В. за невстановлених слідством обставин

і з невизначеного часу до 16 березня 2001 р. незаконно придбав і

зберігав за місцем свого проживання обріз мисливської рушниці

16-го калібру N 73-В, один гвинтівковий набій калібру

7,92 міліметра, 81-міліметрову мінометну міну, 76-міліметровий

артилерійський снаряд, а також 25 грамів суміші пороху.

У клопотанні заступник Генерального прокурора України порушив

питання про перегляд судових рішень у порядку виключного

провадження щодо всіх засуджених, скасування зазначених судових

рішень і закриття справи за відсутністю в їхніх діях складу

злочину. При цьому він посилався на неправильне застосування

судами кримінального закону та істотні порушення вимог

кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на

правильність судових рішень, зокрема на однобічність, неповноту і

необ'єктивність досудового слідства.

Заступник Генерального прокурора України зазначив: поза

увагою та відповідною оцінкою суду залишилося те, що наведені

події відбувалися в рамках політичної акції "Україна без Кучми",

організованої багатьма опозиційними, на той час, політичними

силами; потерпілими у справі є лише працівники міліції, стосовно

яких застосовувалося насильство та яким чинився опір; майнова

шкода заподіяна тільки МВСУ; конфлікт, у тому числі між

засудженими і працівниками міліції, виник у зв'язку з тим, що сили

правопорядку блокували підходи й не пустили мирно налаштованих

громадян вшанувати пам'ять Т.Г.Шевченка та покласти квіти до

пам'ятника; конфлікт розпочався лише після того, як працівники

міліції застосували насильство до декількох осіб, у тому числі до

народного депутата України Семенюк В.П.; засуджені були учасниками

політичної акції, а не її організаторами, діяли відповідно до

своїх переконань, умисел яких на порушення громадського порядку та

безпеки ні досудовим слідством, ні судом не встановлено, що

виключає можливість притягнення їх до кримінальної

відповідальності за ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ); досудовим та

судовим слідством не доведено винність засудженого Мирончука В.В.

у незаконному поводженні зі зброєю та бойовими припасами, зокрема

на таке не вказують висновки судово-балістичної експертизи; речові

докази у справі - відеокасети із записами подій, що відбулися

9 березня 2001 р., - у безпосередніх виконавців запису не

вилучалися, а були направлені до СБУ згідно з усними

розпорядженнями та запитами. Із 26 відеокасет до справи долучено

лише 18, оригінальність яких, згідно з висновками експертизи

матеріалів та засобів відеозвукозапису, не підтверджено, а

навпаки, встановлено, що записи на касетах за відсутності

механічного монтажу мають ознаки зміни ракурсу, розриву запису та

сюжету, вставки інших записів, ознаки корегування показу таймера,

монтажу шляхом накладення кадру, на окремих касетах записи

зроблені різними камерами (т. 47, а.с. 162; т. 85, а.с. 363-382).

Зазначені обставини, на думку заступника Генерального

прокурора України, викликають сумніви не тільки у достовірності та

допустимості відеокасет як доказів у справі, а й в обґрунтованості

зроблених висновків портретно-ідентифікаційних експертиз, зокрема,

що на деяких записах ідентифіковано засуджених як осіб, котрі

беруть участь в акції; за наявності показань народних депутатів

України Луценка Ю.В., Шкіля А.В., Чорновола Т.В., Жовтяка Є.Д. та

інших осіб, які були очевидцями подій, про можливу провокацію

силового протистояння між учасниками акції "Україна без Кучми" та

правоохоронцями органами досудового слідства не перевірено всіх

обставин подій, які мали місце 9 березня 2001 р., з метою

всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи,

хоча відповідно до вимог ст. 22 КПК ( 1001-05 ) були зобов'язані

це зробити.

У клопотанні захисник Мамалига А.В., підтримуючи вимоги, які

викладені у клопотанні заступника Генерального прокурора України,

стверджував про відсутність у діях засуджених складу злочину,

передбаченого ч. 1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ), та вважав, що на

досудовому слідстві і в судовому засіданні не здобуто доказів про

те, що Зайченко Р.П., Кирилюк М.А., Мазур І.П., Самофалов С.О.,

Мирончук В.В., Бойко О.М., Гальчик С.В., Бурячок О.А.,

Горощук В.В. та Андрусенко Д.А. діяли з прямим умислом на

організацію масових безпорядків та брали активну участь у них. У

зв'язку з цим захисник просив зазначені судові рішення скасувати і

справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК ( 1001-05 ).

У поданні, внесеному на судовий розгляд п'ятьма суддями

Верховного Суду України, порушено питання про внесення клопотань

на судовий розгляд спільного засідання, оскільки в них йдеться про

істотні порушення вимог кримінального, кримінально-процесуального

закону та прийняття рішення про скасування судових рішень щодо

засуджених і направлення справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора

і захисника Мамалиги А.В., які підтримали внесені ними клопотання,

пояснення захисників Янка М.Р., Ніколенка Є.О. і засуджених

Ляховича М.П. та Карпюка М.А., які просили клопотання

задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені

у клопотаннях доводи, судді Судової палати у кримінальних справах

та Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що

клопотання та подання слід відхилити виходячи з такого.

У клопотаннях прокурора та захисника порушено питання про

перегляд судових рішень у порядку виключного провадження з

підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК ( 1003-05 ).

Відповідно до цієї норми такими підставами є неправильне

застосування кримінального закону або істотне порушення вимог

кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на

правильність судового рішення. Інші підстави для перегляду судових

рішень у зазначеному порядку, зокрема такі, як однобічність або

неповнота дізнання, досудового чи судового слідства,

невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чинним

кримінально-процесуальним законодавством не передбачені.

Проте викладені у клопотаннях висновки про неправильне

застосування кримінального закону ґрунтуються саме на доводах про

однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також

про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, у клопотаннях оспорюється достовірність окремих доказів,

вказується на однобічність з'ясування окремих обставин і на

недопустимість окремих доказів, пропонується дати окремим доказам

іншу оцінку, не таку, яку дали суди першої та апеляційної

інстанцій. З огляду на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК ( 1003-05 )

спільне засідання не вправі перевіряти зазначені доводи сторін,

які заявили клопотання.

У клопотаннях не вказується на наявність таких істотних

порушень вимог кримінально-процесуального закону, які істотно

вплинули на правильність судових рішень.

Таким чином, передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК

( 1003-05 ) підстав для перегляду судових рішень у справі спільне

засідання не вбачає.

Разом із тим суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

У клопотаннях порушено питання про наявність у справі нових

фактичних обставин, які виключають караність діяння усіх

засуджених за ч. 1 ст. 71 КК 1960 р. ( 2001-05 ). Йдеться про

можливість провокації силового протистояння між учасниками

політичної акції "Україна без Кучми" та працівниками міліції, у

тому числі з боку останніх, що вбачається із наявних у прокурора

показань на той час народних депутатів України Луценка Ю.В.,

Чорновола Т.В., Семенюк В.П., Жовтяка Є.Д., Шкіля А.В. Це питання,

як стверджується у клопотаннях, не було з'ясоване з достатньою

повнотою, а відповідні обставини не були відомі судам на час

розгляду справи. Зокрема, у клопотанні заступника Генерального

прокурора України стверджується, що у розпорядженні органів

досудового слідства - СБУ є: вісім відеокасет із записами згаданих

подій, котрі під час досудового і судового слідства не

досліджувалися, однак які можуть містити дані як щодо провокацій,

так і провокаторів силового протистояння; дані про незаконність

рішень виконкому місцевої ради народних депутатів про заборону

проведення політичної акції "Україна без Кучми"; дані про

блокування працівниками міліції 9 березня 2001 р.

вул. Володимирської та бульв. Тараса Шевченка; дані про

незаконність зняття інформації з каналів зв'язку щодо Шкіля А.В.,

прослуховування його службових та житлових приміщень з

проникненням у них, контролю поштово-телеграфної кореспонденції по

міжнародних та внутрішніх каналах; дані про встановлення не

встановленими досудовим слідством особами прослуховуючого пристрою

7 березня 2001 р. у штабі УНА-УНСО у м. Києві не з метою запобігти

злочину, а з тим, щоб перешкодити проведенню акції.

Таким чином, йдеться про наявність обставин, які не були

відомі судам при постановленні судових рішень і які самі по собі

або разом із раніше виявленими обставинами можуть свідчити про

порушення конституційних прав Ляховича М.П., Мазура І.П.,

Зайченка Р.П., Карпюка М.А., Андрусенка Д.А., Бойка О.М.,

Бурячка О.А., Гальчика С.В., Горощука В.В., Кайдановича С.Й.,

Косенка А.В., Литвиненка П.М., Ляховича Г.П., Мирончука В.В.,

Назара В.В., Павлюка В.Г., Самофалова С.О., Селеги О.В. та

незаконне їх засудження.

Такі обставини згідно зі ст. 400-5 КПК ( 1003-05 ) є

нововиявленими і їх наявність зобов'язує прокурора (ст. 400-8 КПК,

п. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права

( 995_043 ), який є частиною національного законодавства) провести

їх розслідування у встановленому КПК ( 1001-05, 1002-05 ) порядку

та за наявності для того підстав - звернутися до апеляційного чи

касаційного суду з клопотанням про перегляд справи у зв'язку з

такими обставинами. Зі справи вбачається, що Генеральною

прокуратурою України зазначена справа для розслідування за

нововиявленими обставинами витребовувалася з Голосіївського

районного суду м. Києва (лист заступника Генерального прокурора

України від 7 квітня 2005 р. N 0911-606-05), однак дані про його

проведення, як і матеріали про таке, у справі відсутні.

Таким чином, національні засоби правового захисту для

засуджених і потерпілих у цій справі, які гарантуються ст. 55

Конституції України ( 254к/96-ВР ), не вичерпано, і якщо у цій

справі було постановлено помилкові рішення, права осіб мають бути

захищені в судовому порядку після виконання прокуратурою вимог

ст. 400-8 КПК ( 1003-05 ).

Порушені у поданні питання про скасування судових рішень у

справі та направлення її на нове розслідування не ґрунтується на

законі - у разі прийняття такого рішення за вказаних умов (коли

немає передбачених п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК ( 1003-05 ) підстав для

перегляду судових рішень та є обґрунтовані доводи про наявність у

справі нововиявлених обставин) Верховний Суд України вийшов би за

межі наданих йому повноважень.

Керуючись статтями 400-4, 400-10 КПК ( 1003-05 ), Судова

палата у кримінальних справах та Військова Судова колегія

Верховного Суду України У Х В А Л И Л А:

Клопотання заступника Генерального прокурора України та

захисника Мамалиги А.В. про перегляд у порядку виключного

провадження вироку Голосіївського районного суду м. Києва від

25 грудня 2002 р., ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 травня

2003 р. та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних

справах Верховного Суду України від 4 березня 2004 р. щодо

Ляховича М.П., Мазура І.П., Зайченка Р.П., Карпюка М.А.,

Андрусенка Д.А., Бойка О.М., Бурячка О.А., Гальчика С.В.,

Горощука В.В., Кайдановича С.Й., Косенка А.В., Литвиненка П.М.,

Ляховича Г.П., Мирончука В.В., Назара В.В., Павлюка В.Г.,

Самофалова С.О., Селеги О.В. залишити без задоволення.

Головуючий П.П.Пилипчук

Суддя-доповідач Б.М.Пошва

Публікації документа

Вісник Верховного суду України від 2006 — 2006 р., № 7, стор. 27

Публікації документа

Верховний Суд України: