Конвенція; США від 26.12.1933 "Конвенція про екстрадицію". Інше законодавство України. 1933

Документ актуальний на 09.09.2025

завантажити документ, актуальний на поточний час

{Про приєднання України до Конвенції із заявою і застереженнями див. Закон № 2674-IX від 18.10.2022}Дата вчинення:26.12.1933Дата приєднання Україною:18.10.2022Дата набрання чинності для України:04.02.2023{Сканована копія}Уряди, представлені на Сьомій міжнародній конференції Американських Держав:Бажаючи укласти Конвенцію про екстрадицію, призначили наступних повноважних представників:Гондурас: Мігель Пас Бараона, Аугусто К. Коельйо, Луїс Боґран.Сполучені Штати Америки: Корделл Халл, Александер У. Уедделл, Джей. Рьобен Кларк, Джей. Батлер Райт, Спрюй Брейден, Міс Софонісба Пі. Брекенрідж.Сальвадор: Гектор Давид Кастро, Артуро Рамон Авіла, К. Сіпріано Кастро.Домініканська Республіка: Туліо М. Сестеро.Гаїті: Джастін Барау, Френсіс Сальгадо, Антуан П’єр-Поль, Едмонд Мангонес.Аргентина: Карлос Сааведра Ламос, Хуан Ф. Кафферата, Рамон С. Кастільйо, Карлос Бреббія, Ісідоро Руїс Морено, Луїс А. Подеста Коста, Рауль Пребіш, Даніель Антоколец.Венесуела: Сесар Сумета, Луїс Чуріон, Хосе Рафаель Монтілья.Уругвай: Альберто Маньє, Хуан Хосе Амесага, Хосе Ґ. Антунья, Хуан Карлос Бланко, сеньйора Софія А.В. де Демічелі, Мартін Р. Ечегойєн, Луїс Альберто де Еррера, Педро Маніні Ріос, Матео Маркес Кастро, Родольфо Мессера, Октавіо Морато, Луїс Моркіо, Теофіло Піньєйро Чаїн, Дардо Регулес, Хосе Серрато, Хосе Педро Варела.Парагвай: Хусто Пастор Бенітес, Херонімо Ріарт, Орасіо А. Фернандес, сеньйоріта Марія Ф. Ґонсалес.Мексика: Хосе Мануель Пуч Касоранк, Альфонсо Реєс, Базіліо Вадільйо, Хенаро В. Васкес, Ромео Ортега, Мануель X. Сьєрра, Едуардо Суарес.Панама: Х.Д. Аросемена, Едуардо Е. Ольгін, Оскар Р. Муйєр, Махін Понс.Болівія: Касто Рохас, Давід Альвестегі, Артуро Пінто Ескальєр.Гватемала: Альфредо Скіннер Клеє, Хосе Ґонсалес Кампо, Карлос Саласар, Мануель Арройо.Бразилія: Афраніо де Мейо Франко, Лусійо А. да Кунья Буено, Франсіско Луїс да Сільва Кампос, Хільберто Амадо, Карлос Чаґас, Самуель Рібейро.Еквадор: Аугусто Агірре Апарісіо, Умберто Альборнос, Антоніо Парра, Карлос Пуч Вілассар, Артуро Скароне.Нікарагуа: Леонардо Аргуейо, Мануель Кордеро Реєс, Карлос Квадра Пасос.Колумбія: Альфонсо Лопес, Раймундо Рівас, Хосе Камачо Карреньйо.Чилі: Мігель Кручага Токорналь, Октавіо Сеньйорет Сільва, Ґуставо Рівера, Хосе Рамон Ґутьєррес, Фелікс Ньєто дель Pio, Франсіско Фігероа Санчес, Бенхамін Коен.Перу: Альфредо Сольф і Муро, Феліпе Барреда Лаос, Луїс Фернан Сіснерос.Куба: Анхель Альберто Хірауді, Ермініо Портей Віла, Альфредо Ногейра.Які після надання своїх повноважень в належній та законній формі, домовились про таке:... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =

<< | >>

↑

Стаття 1. Кожна з Держав-підписантів згідно з положеннями цієї Конвенції бере на себе зобов’язання видавати будь-якій запитуючій Державі осіб, які можуть перебувати на їхніх територіях і які є обвинуваченими або засудженими. Це право може бути використано лише за таких обставин:

Стаття 3. Екстрадиція не здійснюється:

Стаття 5. Запит про екстрадицію складається відповідним дипломатичним представником. Коли такого представника немає, консульські посадові особи можуть виконати цю функцію або уряди можуть безпосередньо зноситися один з одним. До кожного запиту про екстрадицію додаються такі документи мовою запитуваної країни:

Стаття 7. Коли декілька держав запитують екстрадицію особи за одне і те саме правопорушення, перевага надається Державі, на території якої таке правопорушення було вчинено. Якщо особу розшукують за вчинення декількох злочинів, перевага надається Державі, в межах якої був вчинений злочин, за який передбачено більш суворе покарання згідно із законодавством Держави, що видає.

Стаття 10. Запитуюча Держава може за допомогою будь-якого засобу зв’язку просити про тимчасове або запобіжне затримання особи, у разі наявності принаймні ордеру суду про затримання особи та якщо Держава одночасно висловлює готовність вимагати екстрадицію в установленому порядку. Запитувана Держава вирішує питання про негайний арешт обвинуваченої особи. Якщо протягом максимум двох місяців після того, як запитуючу Державу було повідомлено про арешт особи, ця Держава офіційно не подала запит про екстрадицію, затриману особу звільняють, і її екстрадиція може знову вимагатися лише у порядку статті 5.

Стаття 11. Якщо екстрадицію дозволено та запитувану особу передано у розпорядження дипломатичного агента запитуючої Держави, і протягом двох місяців з моменту, коли зазначеного агента повідомили про це, особу не було доправлено за призначенням, вона звільняється і не може бути знову затримана з тієї ж причини.

Стаття 17. У разі задоволення запиту про екстрадицію запитуюча Держава зобов’язується:

Стаття 23. Ця Конвенція є відкритою для прийняття та приєднання до неї інших держав, які не є Державами, що підписали Конвенцію. Відповідні документи зберігатимуться в архіві Панамериканського союзу, який передаватиме їх іншим Високим Договірним Сторонам.

Стаття 3, пункт d;

Інше законодавство України:

- Законодавство Європейського співтовариства - Законодавство України - Міжнародне право -