Стаття 182 Спеціальні вимоги щодо власних оціночних розрахунків коефіцієнтів конверсії

1. Під час квантифікації параметрів ризику, пов'язаних із класами або пулами рейтингу, установи повинні застосовувати такі спеціальні вимоги щодо власних оціночних розрахунків коефіцієнтів конверсії:

(a) установи повинні здійснювати оціночний розрахунок коефіцієнтів конверсії за класом або пулом інструмента на основі середніх реалізованих коефіцієнтів конверсії за класом або пулом інструмента, із використанням середньозваженого дефолту усіх спостережених випадків дефолту в рамках джерел даних;

(b) установи повинні використовувати оціночні розрахунки коефіцієнтів конверсії, застосовні до економічного спаду, якщо вони є більш консервативними, ніж довгострокова середня величина.

(c) оціночний розрахунок установами коефіцієнтів конверсії повинен відображати можливість використання боржником додаткових кредитних коштів до моменту або після настання події дефолту. Оціночний розрахунок коефіцієнта конверсії повинен передбачати вищий ступінь надійності, за умови розумної можливості припущення сильної позитивної кореляції між частотою дефолту та магнітудою коефіцієнта конверсії;

(d) при обчисленні коефіцієнтів конверсії установи повинні враховувати особливості своїх політик та стратегій, запроваджених стосовно моніторингу рахунків та обробки платежів. Установи повинні також брати до уваги здатність і бажання запобігти майбутньому використанню кредитних коштів в умовах, близьких до дефолту виплат, такі як порушення договірних обмежень та інші події технічного дефолту;

(e) установи повинні мати належні системи та процедури моніторингу сум інструментів, поточних заборгованостей за гарантованими кредитними лініями та змін у заборгованих сумах за окремими боржниками та за окремими класами.

(f) у разі використання установою інших методів формування оціночних розрахунків коефіцієнтів конверсії для обчислення сум зважених на ризик експозицій та для внутрішніх цілей, таке використання документується належним чином та повинне бути обґрунтованим.

2. Для експозицій корпоративних суб'єктів, установ та центральних урядів і центральних банків, оціночні розрахунки коефіцієнтів конверсії повинні ґрунтуватися на даних щонайменше щодо п'ятирічного строку, який щороку підвищується на один рік до досягнення мінімуму семи років, щонайменше для одного джерела інформації. Якщо доступний період спостереження охоплює довший період для будь-якого джерела, і ці дані є релевантними, повинен застосовуватися довший період.

3. Стосовно роздрібних експозицій, установи можуть відображати майбутні події використання кредитних коштів або у коефіцієнтах конверсії, або у їхніх оціночних розрахунках LGD.

Для роздрібних експозицій, оціночні розрахунки коефіцієнтів конверсії повинні спиратися на дані за період щонайменше п'ять років. Як відступ від пункту (a) параграфа 1, установа не повинна надавати рівну вагу історичним даним, якщо більш недавня інформація краще слугує цілям прогнозування використання кредитних коштів. Відповідно до дозволу компетентних органів, установи можуть використовувати відповідні дані, які покривають дворічний період, якщо вони використовують підхід на основі внутрішніх рейтингів. Період, який підлягає охопленню, повинен підвищуватися на один рік кожного року, допоки відповідні дані охоплять п'ятирічний період.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) характер, масштаб і тривалість економічного спаду, як зазначено у параграфі 1;

(b) умови, відповідно до яких компетентний орган може дозволити установі та установа використовувати релевантні дані, які охоплюють період щонайменше два роки на момент, коли установа вперше застосовує підхід на основі внутрішніх рейтингів.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.