Документ 984_037-13, чинний, поточна редакція — Прийняття від 17.04.2013
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 15.05.2013. Подивитися в історії? )
Експортування великих файлів може зайняти більше часу!
Виберіть формат файлу для збереження:

Eng

25.04.2013

UA

Офіційний вісник Європейського Союзу

L 115/39

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 1. Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику)

РЕГЛАМЕНТ (ЄС) № 347/2013
про настанови щодо транс’європейської енергетичної інфраструктури та про скасування Рішення 1364/2006/ЄС і внесення змін до регламентів (ЄС) 713/2009, (ЄС) 714/2009 та (ЄС) 715/2009

Встановлений та адаптований Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/МС-EnC від 16 жовтня 2015 про імплементацію Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 347/2013 про настанови щодо транс’європейської енергетичної інфраструктури.

Адаптації, внесені Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/МС-EnC.

Оскільки:

(1) 26 березня 2010 року Європейська Рада погодилася на пропозицію Комісії запустити нову стратегію «Європа 2020». Одним з пріоритетів стратегії «Європи 2020» є стале зростання, якого необхідно досягти за допомогою заохочення більш ресурсоефективної, більш сталої та більш конкурентоспроможної економіки. Така стратегія винесла енергетичну інфраструктуру на першу позицію як частину флагманської ініціативи «Ресурсоефективна Європа», підкреслюючи потребу у невідкладному оновленні європейських мереж, які потрібно взаємоз’єднати на континентальному рівні, зокрема, щоб інтегрувати відновлювані джерела енергії.

(2) Цільові показники, погоджені у рішеннях Європейської Ради в Барселоні у березні 2002 року для держав-членів щодо рівня електричних зв’язків, що становить принаймні до 10% від їхньої встановленої генеруючої потужності, ще не були досягнуті.

(3) Повідомлення Комісії під назвою «Пріоритети енергетичної інфраструктури на 2020 рік та надалі - План інтегрованої європейської енергетичної мережі», а за ним висновки Комісії від 28 лютого 2011 року та резолюція Європейського Парламенту, закликали до нової політики щодо енергетичної інфраструктури для оптимізації розвитку мережі на європейському рівні на період до 2020 року та надалі, щоб дозволити Союзу досягнути основних цілей його енергетичної політики щодо конкурентоздатності, сталості та надійності постачання.

(4) Європейська Рада від 4 лютого 2011 року підкреслила необхідність модернізації та розширення європейської енергетичної інфраструктури та транскордонного взаємоз’єднання мереж, щоб досягнути солідарності між державами-членами, забезпечити альтернативні шляхи постачання та транзиту і джерел енергії, а також розвивати відновлювані джерела енергії на умовах конкуренції з традиційними ресурсами. Вона наполягала, щоб жодна держава-член не залишилася ізольованою від європейських газових та електричних мереж після 2015 року або не опинилася в ситуації, коли їй загрожує брак відповідних зв’язків.

(5) Рішення Європейського Парламенту і Ради № 1364/2006/ЄС встановлює настанови для транс-європейських енергетичних мереж (TEN-E). Такі настанови мають на меті підтримати завершення формування внутрішнього енергетичного ринку Союзу, підтримуючи раціональне виробництво, транспортування, розповсюдження та використання енергоресурсів, послабити ізоляцію регіонів, що знаходяться у менш сприятливих умовах, та острівних регіонів, а також забезпечити та диверсифікувати енергопостачання, джерела та шляхи енергії Союзу, зокрема завдяки співпраці з третіми країнами, та зробити внесок до сталого розвитку і захисту довкілля.

(6) Оцінювання існуючих рамок TEN-E чітко продемонструвало, що цим рамкам, які роблять позитивний внесок до обраних проектів, надаючи їм політичної видимості, не вистачає візії, фокусу та гнучкості, щоб заповнити визначені прогалини в інфраструктурі. Отже, Союз має збільшити свої зусилля для вирішення майбутніх проблем у цій сфері та слід приділити належну увагу визначенню потенційних майбутніх прогалин в енергетичному попиті та постачанні.

(7) Прискорення та оновлення існуючої енергетичної інфраструктури та розгортання нової енергетичної інфраструктури є надзвичайно важливим для досягнення цілей енергетичної та кліматичної політики Союзу, що полягають у завершенні формування внутрішнього ринку енергії, гарантуванні безпеки постачання, зокрема газу та нафти, скороченні викидів парникових газів на 20% (30% за правильних умов), збільшення частки відновлюваної енергії у кінцевому споживанні енергії до 20% та досягнення збільшення на 20% енергоефективності до 2020 року, при чому прибутки від енергоефективності можуть допомогти у скороченні потреби спорудження нової інфраструктури. Водночас Союз повинен підготувати свою інфраструктуру для подальшої декарбонізації його енергетичної системи у довгостроковій перспективі до 2050 року. Тому цей Регламент має бути спроможнім також вмістити можливі майбутні цілі енергетичної та кліматичної політики Союзу.

(8) Незважаючи на те, що Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/72/ЄС від 13 липня 2009 року щодо спільних правил функціонування внутрішнього ринку електричної енергії та Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/73/ЄС від 13 липня 2009 року щодо спільних правил функціонування внутрішнього ринку природного газу передбачають внутрішній ринок енергії, ринок залишається фрагментованим через недостатні взаємоз’єднання між національними енергетичними мережами та субоптимальне використання існуючої енергетичної інфраструктури. Однак, інтегровані мережі на рівні Союзу та розгортання розумних електросистем є надзвичайно важливими для конкурентоздатного та належно функціонуючого інтегрованого ринку, для досягнення оптимального використання енергетичної інфраструктури, для підвищення енергоефективності та інтеграції розподілених відновлюваних джерел енергії та для сприяння зростанню, зайнятості і сталому розвитку.

(9) Енергетичну інфраструктуру Союзу необхідно оновити, щоб запобігти технічному збою та підвищити її стійкість до таких збоїв, природних або техногенних катастроф, негативних наслідків зміни клімату та загроз її безпеці, зокрема щодо європейської критичної інфраструктури, як встановлено у Директиві Ради 2008/114/ЄС від 8 грудня 2008 року про ідентифікацію і визначення європейських критичних інфраструктур та оцінювання необхідності покращення їх охорони та захисту.

(10) Транспортування нафти через трубопроводи на суходолі, радше ніж по воді, може здійснити важливий внесок до зменшення ризику для довкілля, пов’язаного з транспортуванням нафти.

(11) Важливість розумних електросистем у досягненні цілей енергетичної політики Союзу була визнана у повідомленні Комісії від 12 квітня 2011 року під назвою «Розумні електросистеми: від інновацій до розгортання».

(12) Потужності енергозберігання та потужності для приймання, зберігання та регазифікації або декомпресії скрапленого природного газу (LNG) або стисненого природного газу (CNG) відіграють усе більш важливу роль в європейській енергетичній інфраструктурі. Розширення таких потужностей енергетичної інфраструктури є важливим компонентом налагодженої мережевої інфраструктури.

(13) Повідомлення Комісії від 7 вересня 2011 року під назвою: «Енергетична політика ЄС: Залучення партнерів за межами наших кордонів» підкреслило потребу Союзу включити підтримку розвитку енергетичної інфраструктури у свої зовнішні відносини з метою підтримання соціально- економічного розвитку за межами кордонів Союзу. Союз повинен сприяти інфраструктурним проектам, які з’єднують енергетичні мережі Союзу з мережами третіх країн, зокрема з сусідніми країнами та з країнами, з якими Союз налагодив окрему енергетичну співпрацю.

(14) Щоб забезпечити стабільність напруги і частоти, необхідно приділити особливу увагу стабільності європейської електричної мережі в умовах, що змінюються, спричинених зростаючими вхідними потоками енергії з відновлювальних джерел, що мають різну природу.

(15) Потреби в інвестуванні до 2020 року в інфраструктуру передачі електроенергії та транспортування газу, що мають європейське значення, склали за оцінкою приблизно 200 мільярдів євро. Суттєве зростання обсягів інвестицій у порівнянні з останніми трендами та нагальність імплементації пріоритетів енергетичної інфраструктури вимагає нового підходу до регулювання та фінансування енергетичної інфраструктури, зокрема тієї, що має транскордонний характер.

(16) Робочий документ персоналу Комісії для Ради від 10 червня 2011 року під назвою «Потреби енергетичної інфраструктури та вимоги фінансування» наголосив, що для приблизно половини від загальних інвестиції, що потребуються на десятиріччя до 2020 року, існує ризик ненадання зовсім або невчасного надання у зв’язку з перешкодами, пов’язаними з наданням дозволів, регуляторними питаннями та фінансуванням.

(17) Цей Регламент встановлює правила своєчасного розвитку та взаємодійності транс’європейських енергетичних мереж для того, щоб досягнути цілей енергетичної політики Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), для забезпечення функціонування внутрішнього енергетичного ринку та безпеки постачання в Союзі, сприяння енергоефективності та енергоощадності та розробці нових та відновлювальних форм енергії та сприяння взаємоз’єднанню енергетичних мереж. Переслідуючи такі цілі, цей Регламент робить внесок до розумного, сталого та інклюзивного зростання і приносить переваги для усього Союзу з огляду на конкурентоздатність, економічне, соціальне і територіальне згуртування.

(18) Для розвитку транс’європейських мереж та їхньої ефективної взаємодійності важливо забезпечити операційне координування між операторами систем передачі електроенергії (ОСП). Щоб забезпечити однакові умови для імплементування відповідних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 714/2009 від 13 липня 2009 року про умови доступу до мережі для транскордонних перетоків електроенергії у зв’язку з цим, Комісії необхідно надати виконавчі повноваження. Здійснення таких повноважень повинно відповідати Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил та загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень. Необхідно застосовувати експертну процедуру для ухвалення настанов щодо імплементації оперативної координації між ОСП електроенергії на рівні Союзу, з огляду на те, що такі настанови загалом будуть застосовуватися до усіх ОСП.

(19) Агентству з питань співпраці регуляторних органів у сфері енергетики (далі - Агентство), заснованому відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 713/2009, були доручені важливі додаткові завдання відповідно до цього Регламенту та необхідно надати право стягувати збори за деякі з цих додаткових завдань.

(20) Після тісних стратегічних консультацій з державами-членами та стейкхолдерами Комісія визначила 12 стратегічних пріоритетів транс’європейської енергетичної інфраструктури, імплементація яких до 2020 року є важливою для досягнення цілей енергетичної та кліматичної політики Союзу. Ці пріоритети охоплюють різні географічні регіони або тематичні напрями в сфері передачі та зберігання електроенергії, передачі газу, зберігання та інфраструктури скрапленого та стисненого природного газу, розумних мереж, електричних магістралей, транспортування діоксиду вуглецю та нафтової інфраструктури.

(21) Проекти спільного інтересу повинні відповідати загальним, прозорим та об’єктивним критеріям з огляду на їхній внесок до цілей енергетичної політики. Для електроенергії та газу, для виконання критеріїв включення до другого та подальших переліків Союзу, проекти повинні бути частиною останнього доступного десятирічного плану розвитку мережі. Цей план повинен особливо враховувати висновки Європейської Ради від 4 лютого 2011 року щодо потреби інтегрувати периферійні енергетичні ринки.

(22) Необхідно створити регіональні групи з метою пропонування та перегляду проектів спільного інтересу, що призведе до створення регіональних переліків проектів спільного інтересу. Щоб забезпечити широкий консенсус, ці регіональні групи повинні забезпечити тісну співпрацю між державами-членами, національними регуляторними органами, організаторами проекту та відповідними стейкхолдерами. Ця співпраця повинна спиратися, наскільки можливо, на існуючі структури регіонального співробітництва національних регуляторних органів та ОСП, а також інші структури, створені державами-членами та Комісією. В контексті цього співробітництва національні регуляторні органи повинні, за необхідності, консультувати регіональні групи, між іншим, щодо можливостей реалізації регіональних аспектів запропонованих проектів та можливості реалізації запропонованого графіку регуляторних схвалень.

(23) Щоб забезпечити, щоб перелік Союзу проектів спільного інтересу («перелік Союзу») обмежувався проектами, які забезпечують найбільший внесок для реалізації пріоритетних коридорів і напрямів стратегічної енергетичної інфраструктури, Комісії надається повноваження увалювати та переглядати перелік Союзу відповідно до статті 290 ДФЄС, поважаючи про цьому право держав-членів затверджувати проекти спільного інтересу, пов’язані з їхньою територією. Відповідно до аналізу, проведеного в оцінюванні впливу, що супроводжувало пропозицію, яка призвела до цього Регламенту, кількість таких проектів оцінюється на рівні приблизно 100 у сфері електроенергії та 50 у сфері газу. Враховуючи це оцінювання та необхідність забезпечити досягнення цілей цього Регламенту, загальна кількість проектів спільного інтересу повинна залишатися прийнятною, а відтак не повинна суттєво перевищувати 220. Під час підготовки та розроблення делегованих актів Комісія має забезпечити одночасне, своєчасне та належне передання відповідних документів Європейському Парламенту і Раді.

(24) Новий перелік Союзу необхідно створювати кожні два роки. Проекти спільного інтересу, які є завершеними, або які більше не виконують відповідні критерії та вимоги, встановлені у цьому Регламенті, не повинні наводитися у новому переліку Союзу. З цієї причини існуючі проекти спільного інтересу, які не повинні включатися до наступного переліку Союзу, повинні проходи таку саму процедуру відбору для створення регіональних переліків та для створення переліку Союзу, що й запропоновані проекти; однак, необхідно подбати про те, щоб мінімізувати адміністративне навантаження, що виникає в результаті цього, наскільки це можливо, наприклад, за допомогою використання, наскільки можливо, попередньо поданої інформації та за допомогою врахування річних звітів організаторів проекту.

(25) Проекти спільного інтересу необхідно реалізовувати якнайшвидше, ретельно моніторити і оцінувати, при цьому утримуючи адміністративне навантаження на організаторів проекту на мінімальному рівні. Комісія повинна призначити європейських координаторів для проектів, що стикаються з особливими труднощами.

(26) Процедури надання дозволу не повинні призводити до адміністративного навантаження, що є непропорційним розміру або складності проекту, або створювати бар’єри для розвитку транс’європейських мереж та доступу до ринку. Висновки Ради від 19 лютого 2009 року підкреслили необхідність визначити та усунути бар’єри для інвестування, зокрема шляхом оптимізації планування та процедур консультування. Такі висновки були підсилені висновками Європейської Ради від 4 лютого 2011 року, які знову підкреслили важливість оптимізації та покращення процедур надання дозволу, дотримуючись при цьому національних компетенцій.

(27) Планування та впровадження проектів спільного інтересу Союзу у сфері енергетичної, транспортної та телекомунікаційної інфраструктури необхідно координувати для досягнення синергії, якщо це є доречним з загальноекономічної, технічної, екологічної точки зору та з точки зору територіального планування, з належним врахування аспектів безпеки. Отже, при плануванні різних європейських мереж, можна надавати перевагу інтегруванню транспортних, комунікаційних та енергетичних мереж для забезпечення того, щоб використовувалося якомога менше землі, забезпечуючи, де можливо, щоб існуючі або не використовувані шляхи використовувалися повторно для того, щоб скоротити до мінімуму будь-який негативний економічний, екологічний та фінансовий вплив.

(28) Проектам спільного інтересу необхідно надати «пріоритетний статус» на національному рівні для того, щоб забезпечити швидке адміністративне опрацювання. Проекти спільного інтересу повинні вважатися компетентними органами такими, що становлять суспільний інтерес. Проектам, що мають негативний вплив на довкілля, необхідно надавати дозвіл, з причин переважаючого суспільного інтересу, якщо виконані усі умови відповідно до Директиви Ради 92/43/ЕЄС від 21 травня 1992 року про збереження природних оселищ та дикої фауни і флори та Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок заходів Співтовариства у сфері водної політики.

(29) Створення компетентного органу або органів, що інтегрують або координують усі процеси надання дозволу («система єдиного вікна») має зменшити складність, підвищити ефективність та прозорість, а також допоможе посилити співпрацю між державами-членами. Після призначення компетентні органи повинні почати функціонування якнайшвидше.

(30) Незважаючи на існування встановлених стандартів для участі громадськості в екологічних процедурах вироблення й ухвалення рішень, необхідні додаткові заходи для забезпечення найвищих можливих стандартів прозорості та громадської участі для усіх відповідних питань у процедурі надання дозволу для проектів спільного інтересу.

(31) Для правильної та скоординованої імплементації Директиви 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів на довкілля, Директиви 2001/42/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінювання впливу на довкілля деяких планів і програм, а також, якщо застосовно, Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у виробленні й ухваленні рішень і доступ до правосуддя з питань охорони довкілля, підписаної у Орхусі 25 червня 1998 року («Орхуська Конвеція»), та Конвенції Еспо про оцінювання екологічного впливу у транскордонному контексті («Конвенції Еспо»), необхідно забезпечити гармонізацію основних принципів оцінювання екологічного впливу, включаючи транскордонний контекст. Держави-члени повинні координувати своє оцінювання для проектів спільного інтересу та забезпечувати спільне оцінювання, якщо можливо. Необхідно заохочувати держави-члени обмінюватися найкращою практикою та нарощенням адміністративної спроможності для процесів надання дозволів.

(32) Важливо оптимізувати та покращити процес надання дозволів, дотримуючись - наскільки це можливо, належно враховуючи принцип субсидіарності - національних компетенцій та процедур будівництва нової інфраструктури. З огляду на терміновість розвитку енергетичної інфраструктури, спрощення процедури надання дозволу необхідно супроводжувати чіткими строками для ухвалення рішення відповідними органами щодо будівництва проекту. Такі строки повинні стимулювати більш ефективні процедури визначення та опрацювання та за жодних обставин не повинні ставити під загрозу високі стандарти захисту довкілля та участі громадськості. Щодо максимальних строків, встановлених цим Регламентом, держави-члени повинні, однак, прагнути до подальшого їх скорочення, за доцільності. Компетентні органи повинні забезпечити дотримання строків, а держави-члени повинні докладати зусиль, щоб забезпечити, щоб оскарження матеріальної або процесуальної законності комплексного рішення розглядалися у найбільш ефективний спосіб.

(33) Якщо держави-члени вважать це за доцільне, вони можуть включати до комплексного рішення рішення, ухвалені в контексті: переговорів з окремими землевласниками щодо надання доступу до земельних ділянок, права власності на земельні ділянки та права на використання земельних ділянок; територіальне планування, що визначає загальне землекористування певного регіону, включає інші розробки, такі як магістралі, залізничні шляхи, будівлі і природоохоронні зони, та не реалізується для спеціальних цілей запланованого проекту; надання дозволів на здійснення діяльності. В контексті процедури надання дозволу проект спільного інтересу може включати відповідну інфраструктуру в обсязі, що є суттєвим для будівництва або функціонування проекту.

(34) Цей Регламент, зокрема положення щодо надання дозволу, участі громадськості та реалізації проектів спільного інтересу, необхідно застосовувати без обмеження міжнародного права та права Союзу, включаючи положення щодо захисту довкілля та здоров’я людини, а також положення, ухвалені відповідно до Спільної політики щодо рибальства та морської політики.

(35) Витрати на розробку, будівництво, експлуатацію та технічне обслуговування проектів спільного інтересу загалом повинні у повному обсязі покриватися користувачами інфраструктури. Проекти спільного інтересу повинні бути допустимими для транскордонного розподілу витрат, якщо оцінка ринкового попиту або очікуваних наслідків для тарифів показала, що не можна очікувати, що такі витрати будуть відшкодовуватися за рахунок тарифів, які сплачують користувачі інфраструктури.

(36) Основою для обговорення належного розподілу витрат повинен бути аналіз витрат і вигід інфраструктурного проекту на основі гармонізованої методології для аналізу усієї енергетичної системи, в рамках 10-річних планів розвитку, розроблених Європейськими мережами операторів систем передачі відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 714/2009 та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 715/2009 від 13 липня 2009 року про умови доступу до мереж транспортування природного газу, переглянутих Агенцією. Такий аналіз може враховувати показники і відповідні референтні значення для порівняння питомих інвестиційних витрат.

(37) На внутрішньому енергетичному ринку, що стає усе більш інтегрованим, необхідні чіткі та прозорі правила транскордонного розподілу витрат, щоб пришвидшити інвестування у транскордонну інфраструктуру. Європейська Рада 4 лютого 2011 року нагадала про важливість сприяння регулятивним рамкам, привабливим для інвестування у мережі, з тарифами, встановленими на рівнях, що відповідають потребам фінансування та належному розподілу витрат для транскордонного інвестування, підсилюючи конкуренцію та конкурентоздатність і враховуючи вплив на споживачів. Ухвалюючи рішення про транскордонний розподіл витрат, національні регуляторні органи повинні забезпечити, щоб їх вплив на національні тарифи не становив непропорційного тягаря для споживачів. Національні регуляторні органи повинні також уникати ризиків подвійної підтримки проектів, враховуючи актуальні або розрахункові збори та доходи. Такі збори та доходи необхідно враховувати лише у тій мірі, у якій вони призначені для того, щоб покривати відповідні витрати та, наскільки це можливо, у зв’язку з проектами. Якщо запит на інвестування враховує вигоди за кордонами відповідних держав-членів, національні регуляторні органи повинні консультуватися з відповідними ОСП щодо аналізу витрат і вигід конкретного проекту.

(38) Існуюче право внутрішнього енергетичного ринку вимагає, щоб тарифи для доступу до газових та електричних мереж передбачали належні пільги для інвестування. Застосовуючи право внутрішнього енергетичного ринку, національні регуляторні органи повинні забезпечити стабільні та передбачувані регуляторні рамки з пільгами для проектів спільного інтересу, включаючи довгострокові пільги, які відповідають рівню конкретного ризику проекту. Це застосовується до конкретних інноваційних технологій передачі електроенергії, що дозволяють великомасштабну інтеграцію відновлювальної енергії, розподілених енергетичних ресурсів або регулювання попиту у взаємозв’язаних мережах та до інфраструктури транспортування газу, що пропонує більшу потужність або додаткову гнучкість для ринку, щоб дозволити короткострокову торгівлю або резервне постачання у випадку переривання постачання.

(39) Цей Регламент застосовується лише до надання дозволів для проектів спільного інтересу у значенні цього Регламенту, участі у них громадськості та їх регуляторного опрацювання. Однак, держави-члени можуть подавати заявки, на підставі свого національного права, на застосування таких самих або подібних правил до інших проектів, що не мають статусу проектів спільного інтересу, на які поширюється сфера застосування цього Регламенту. Що стосується регуляторних пільг, держави-члени можуть подавати заявки, на підставі свого національного права, на застосування таких самих або інших правил проектів спільного інтересу, що підпадають під категорію зберігання електроенергії.

(40) Держави-члени, які на даний момент не передбачають правовий статус найвищого національного значення (інтересу) для проектів енергетичної інфраструктури, повинні розглянути можливість запровадження такого статусу, зокрема перевіривши, чи це призведе до більш швидкої процедури надання дозволу.

(41) Європейська енергетична програма відновлення (EEPR), створена Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009, продемонструвала додаткову вартість мобілізації приватного фінансування за допомогою суттєвої фінансової допомоги Союзу, щоб дозволити впровадження проектів, що мають Європейське значення. Європейська Рада від 4 лютого 2011 року визнала, що деякі проекти енергетичної інфраструктури можуть вимагати обмеженого публічного фінансування, щоб мобілізувати приватне фінансування. В світлі економічної та фінансової кризи і бюджетних обмежень, цільову підтримку, через гранти та фінансові інструменти, необхідно розробляти у наступних багаторічних фінансових рамках, що привабить нових інвесторів до пріоритетних коридорів і напрямів стратегічної енергетичної інфраструктури, утримуючи бюджетні внески Союзу на мінімальному рівні. Відповідні заходи повинні залучати досвід, отриманий протягом пілотної фази після запровадження проектних облігацій для фінансування інфраструктурних проектів.

(42) Проекти спільного інтересу у сфері електроенергії, газу та діоксиду вуглецю повинні бути допустимими для отримання фінансової допомоги Союзу для досліджень та, за певних умов, для виконання робіт, як тільки таке фінансування стане доступним згідно з відповідним регламентом про Механізм «Connecting Europe» у формі грантів або у формі інноваційних фінансових інструментів. Це забезпечить можливість надання індивідуальної підтримки таким проектам спільного інтересу, які не є видимими за існуючих регуляторних рамок та ринкових умов. Важливо уникнути будь-якого викривлення конкуренції, зокрема між проектами, що роблять внесок до досягнення одного і того ж пріоритетного коридору Союзу. Така фінансова допомога повинна забезпечувати необхідну синергію зі Структурними фондами, які будуть фінансувати розумні мережі розподілу енергії, що мають місцеве або регіональне значення. До інвестицій у проекти спільного інтересу застосовується трьохетапний підхід. По-перше, ринок повинен бути пріоритетним для інвестування. По-друге, якщо інвестиції не здійснюються ринком, необхідно дослідити можливість регуляторних рішень, за необхідності слід узгодити регулятивні рамки та забезпечити правильне застосування відповідних регулятивних рамок. По-третє, якщо двох перших кроків недостатньо для забезпечення необхідних інвестицій у проекти спільного інтересу, можна надати фінансову допомогу Союзу, якщо проект спільного інтересу виконує застосовні критерії допустимості.

(43) Оскільки мета цього Регламенту, а саме розробка та взаємодійність транс’європейських енергетичних мереж та зв’язок з такими мережами, не може бути успішно досягнута на рівні держав-членів, проте може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, як визначено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, як визначено у згаданій статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

(44) Отже, до Регламентів (ЄС) № 713/2009, (ЄС) № 714/2009 та (ЄС) № 715/2009 необхідно внести відповідні зміни.

(45) Рішення № 1364/2006/ЄС необхідно скасувати.

ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Предмет і сфера застосування

1. Цей Регламент встановлює настанови для своєчасного розвитку та інтероперабельності (взаємодійності) проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства.

2. Зокрема, цей Регламент:

(a) стосується визначення проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорії енергетичної інфраструктури для електроенергії, газу і нафти, а також тематичного напряму «розгортання розумних мереж», як визначено у додатку I (далі - категорії та напрям енергетичної інфраструктури);

(b) сприяє своєчасній реалізації проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства шляхом оптимізації, тіснішої координації та прискорення процесів надання дозволу і шляхом розширення участі громадськості;

(c) передбачає правила та настанови щодо транскордонного розподілу витрат і пов’язаних із ризиками пільг для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства ;

(d) визначає умови допустимості проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, для цілей надання технічної та фінансової допомоги Союзу від Інструменту допомоги на етапі до приєднання (ІРА) та Інвестиційного інструменту сусідства.

Стаття 2
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту, на додачу до термінів та означень, передбачених у директивах 2009/28/ЄС, 2009/72/ЄС і 2009/73/ЄС, регламентах (ЄС) № 713/2009, (ЄС) № 714/2009 та (ЄС) № 715/2009, застосовують такі терміни та означення:

1. «енергетична інфраструктура» означає будь-яке фізичне обладнання або об’єкти, в категорії енергетичної інфраструктури, які розташовані на території договірних сторін або які сполучають договірні сторони або сполучають договірні сторони з державами- членами;

2. «комплексне рішення» означає рішення або сукупність рішень, ухвалених органом або органами договірної сторони, за винятком судів або трибуналів, що визначає, чи слід надати організатору проекту дозвіл на будівництво енергетичної інфраструктури для реалізації проекту, без обмеження будь-якого рішення, ухваленого в контексті процедури адміністративного оскарження;

3. «проект» означає одну або кілька ліній, трубопроводів, об’єктів, одиниць обладнання або установок, що підпадають під категорії енергетичної інфраструктури;

4. «проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства» означає проект, який необхідний для реалізації енергетичної інфраструктури, і який входить до переліку проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, зазначеного у статті 3;

5. «вузьке місце енергетичної інфраструктури» означає обмеження фізичних потоків в енергетичній системі через недостатню пропускну спроможність, що, між іншим, включає в себе відсутність інфраструктури;

6. «організатор проекту» означає одного з таких суб’єктів:

(a) оператора системи передачі/ транспортування, оператора системи розподілу або іншого оператора чи інвестора, який розробляє проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства;

(b) за наявності кількох операторів системи передачі/ транспортування, операторів системи розподілу, інвесторів або будь-якої їх групи - суб’єкта, що є юридичною особою згідно із застосовним національним правом, який призначений за договірною домовленістю між ними і який має здатність брати на себе юридичні обов’язки та фінансові зобов’язання від імені сторін такої договірної домовленості;

7. «розумна мережа» означає енергомережу, що може інтегрувати в економічно ефективний спосіб поведінку та дії всіх приєднаних до неї користувачів, у тому числі виробників, споживачів і тих, що одночасно виробляють і споживають електроенергію, щоб забезпечити економічну ефективність і сталість мережі з низькими втратами і високим рівнем якості, безпеки постачання та безпеки;

8. «роботи» означає придбання, постачання та розгортання складових, систем і послуг, у тому числі програмного забезпечення, а також виконання проектних, будівельних і монтажних робіт, пов’язаних із проектом, приймання установок і запуск проекту;

9. «дослідження» означає діяльність, необхідну для підготовки проекту до реалізації, як-от підготовчі, техніко-економічні, оціночні, випробувальні та валідаційні дослідження, включно з програмним забезпеченням, а також будь-які заходи технічної підтримки, у тому числі попередні заходи для визначення, розроблення проекту та ухвалення рішення про його фінансування, як-от розвідування відповідних об’єктів і підготовка фінансового пакета;

10. «національний регуляторний орган» означає національний регуляторний орган, призначений відповідно до статті 35(1) Директиви 2009/72/ЄС або статті 39(1) Директиви 2009/73/ЄС, створений та адаптований рішенням Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC;

11. «введення в експлуатацію» означає процес введення проекту в експлуатацію після його будівництва.

ГЛАВА II
ПРОЕКТИ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ІНТЕРЕС ДЛЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СПІВТОВАРИСТВА

Стаття 3
Перелік проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства

1. Цей Регламент встановлює дві групи, як визначено в додатку II.1. Членство в кожній групі повинне ґрунтуватися на категоріях, як визначено в додатку I. Повноваження щодо вироблення й ухвалення рішень у групах обмежуються сторонами Договору, які для таких цілей вважаються повноважним ухвалювати рішення органом груп.

2. Кожна група повинна ухвалити власний внутрішній регламент, беручи до уваги положення, визначені в додатку II.

3. Повноважний ухвалювати рішення орган кожної групи повинен ухвалити попередній перелік пропонованих проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, складений згідно із процесом, визначеним у додатку II.2, залежно від їх відповідності критеріям, визначеним у статті 4.

Під час складання групою свого попереднього переліку:

(a) кожна окрема пропозиція щодо проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, вимагає затвердження договірними сторонами або державами-членами, території яких стосується проект; якщо договірна сторона або держава-член ухвалить рішення не затверджувати проект, вона повинна надати відповідній групі обґрунтування такого рішення;

(b) вона повинна враховувати рекомендації Секретаріату Енергетичного Співтовариства, спрямовані на забезпечення прийнятної загальної кількості проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства.

4. Рада Міністрів Енергетичного Співтовариства встановлює перелік проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства («перелік Енергетичного Співтовариства»), шляхом ухвалення рішення відповідно до розділу III Договору.

Під час здійснення своїх повноважень Рада Міністрів Енергетичного Співтовариства повинна забезпечити, щоб перелік Енергетичного Співтовариства встановлювався кожні два роки на основі попередніх регіональних переліків, ухвалених повноважними ухвалювати рішення органами груп, як встановлено в додатку II.1(2), згідно з процедурою, визначеною в параграфі 3 цієї статті.

Наступний перелік Енергетичного Співтовариства після того, що був ухвалений Радою Міністрів Енергетичного Співтовариства 24 жовтня 2013 року, буде ухвалений до 31 грудня 2016 року.

5. Рада Міністрів Енергетичного Співтовариства повинна в ході ухвалення переліку Енергетичного Співтовариства на основі попередніх переліків:

(a) забезпечити включення тільки тих проектів, які відповідають критеріям, зазначеним у статті 4;

(b) гарантувати трансрегіональну узгодженість, враховуючи висновок Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства, як зазначено в додатку II.2(10);

(c) враховувати будь-які висновки договірних сторін та відповідних держав-членів, як зазначено в додатку II.2(7); та

(d) прагнути забезпечити прийнятну загальну кількість проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, в переліку Енергетичного Співтовариства.

6. Проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, включені до переліку Енергетичного Співтовариства відповідно до параграфа 4 цієї статті, повинні подаватися з тим, щоб стати невід’ємною частиною відповідних регіональних інвестиційних планів згідно зі статтею 12 регламентів (ЄС) № 714/2009 і (ЄС) № 715/2009 та відповідного національного 10- річного плану розвитку мережі згідно зі статтею 22 директив 2009/72/ЄС і 2009/73/ЄС, а також інших відповідних національних планів інфраструктури, у відповідних випадках. Такі проекти повинні мати якнайвищий пріоритет у рамках таких планів.

Стаття 4
Критерії для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства

1. Проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, повинні відповідати таким загальним критеріям:

(a) проект підпадає принаймні під одну категорію енергетичної інфраструктури та напрям, описані у додатку I;

(b) потенційні загальні вигоди від проекту, оцінені на основі відповідних конкретних критеріїв у параграфі 2, переважають витрати на нього, у тому числі в довгостроковій перспективі; та

(с) проект відповідає будь-якому з таких критеріїв:

(i) передбачає залучення принаймні двох договірних сторін або договірної сторони і держави-члена внаслідок прямого перетину кордонів двох або більше договірних сторін або однієї договірної сторони і однієї або більше держав-членів;

(ii) розташований на території однієї договірної сторони і має значний транскордонний вплив, як визначено в додатку III.1;

(iii) <...>-1

-1 Не застосовно відповідно до статті 8(1)(a)(c) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

2. До проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під конкретні категорії енергетичної інфраструктури, застосовуються такі конкретні критерії:

(a) для проектів передачі та зберігання електроенергії, що підпадають під категорії енергетичної інфраструктури, визначені в додатку І.1(а), (b) та (c), проект повинен робити значний внесок у принаймні один із таких конкретних критеріїв:

(i) ринкова інтеграція <...> та зменшення вузьких місць енергетичної інфраструктури; конкуренція та гнучкість системи;

(ii) сталість, між іншим, шляхом інтеграції відновлюваних джерел енергії в енергомережу та передачі електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, до основних центрів споживання та об’єктів зберігання;

(iii) безпека постачання, між іншим, завдяки інтероперабельності (взаємодійності), належним з’єднанням і безпечному та надійному функціонуванню системи;

(b) для газових проектів, що підпадають під категорії енергетичної інфраструктури, визначені в додатку I.2, проект повинен робити значний внесок у принаймні один із таких конкретних критеріїв:

(i) ринкова інтеграція <...> та зменшення вузьких місць енергетичної інфраструктури; взаємодійність та гнучкість системи;

(ii) безпека постачання, між іншим, завдяки належним з’єднанням і диверсифікації джерел постачання, контрагентів і маршрутів постачання;

(iii) конкуренція, між іншим, шляхом диверсифікації джерел постачання, контрагентів і маршрутів постачання;

(iv) сталість, між іншим, завдяки скороченню викидів, підтримці переривчастого виробництва з відновлюваних джерел енергії та розширеного розгортання відновлюваних джерел газу;

(c) для проектів розумних мереж, що підпадають під категорію енергетичної інфраструктури, визначену в додатку I.1(d), проект повинен робити значний внесок у всі визначені нижче конкретні критерії:

(i) інтеграція та залучення користувачів мережі з новими технічними вимогами щодо їх споживання та постачання електроенергії;

(ii) ефективність та інтероперабельність (взаємодійність) передачі та розподілу електроенергії при щоденній експлуатації мережі;

(iii) безпека мережі, управління системою та якість постачання;

(iv) оптимізоване планування майбутніх економічно ефективних мережевих інвестицій;

(v) функціонування ринку та обслуговування споживачів;

(vi) залучення користувачів до управління їх енергоспоживанням;

(d) для проектів транспортування нафти, що підпадають під категорії енергетичної інфраструктури, визначені в додатку I.3, проект повинен робити значний внесок у всі визначені нижче конкретні критерії:

(i) безпека постачання, що знижує залежність від одного джерела або маршруту постачання;

(ii) ефективне та стале використання ресурсів завдяки пом’якшенню екологічних ризиків;

(iii) інтероперабельність (взаємодійність);

(e) <...>-2

-2 Не застосовно відповідно до статті 8(2) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

3. Для проектів, які підпадають під категорії енергетичної інфраструктури, визначені в додатку I.1-3, критерії, вказані у цій статті, повинні оцінюватися згідно з показниками, визначеними в додатку III.2-5.

4. Щоб полегшити оцінювання всіх проектів, які можуть вважатися допустимими як проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, і які можуть бути включені до попереднього переліку, кожна група повинна прозоро та об’єктивно оцінити переваги кожного проекту. Кожна група повинна визначити свій метод оцінювання на основі сукупного внеску у критерії, зазначені в параграфі 2; результатом такого оцінювання має бути ранжування проектів для внутрішнього користування групи. Ні попередній перелік, ні перелік Енергетичного Співтовариства не повинні містити будь-яке ранжування, і воно не повинне використовуватися для будь-якої подальшої мети, за винятком тієї, що описана в додатку II.2(12).

У ході оцінювання проектів кожна група також повинна приділити належну увагу:

(a) нагальності кожного пропонованого проекту для досягнення цілей енергетичної політики Союзу: ринкової інтеграції, а також конкуренції, сталості і безпеки постачання;

(b) кількості договірних сторін та держав-членів, на які впливає кожен проект, з одночасним забезпеченням рівних можливостей для проектів, які стосуються периферійних договірних сторін та держав-членів;

(c) внеску кожного проекту в територіальне згуртування; та

(d) взаємодоповнюваності з огляду на інші пропоновані проекти.

Для проектів розумних мереж, які підпадають під категорію енергетичної інфраструктури, визначену в додатку I.1(d), необхідно здійснити ранжування проектів, що впливають на двох тих самих договірних сторін, а також необхідно звернути належну увагу на кількість користувачів, на яких впливає проект, річне енергоспоживання та частку виробництва електроенергії з ресурсів, які не підлягають диспетчерському управлінню, у районі таких користувачів.

5. -3 Якщо проект безпосередньо перетинає кордон однієї або більше договірних сторін та однієї або більше держав-членів, для того, щоб вважатися проектом, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, йому спочатку необхідно надати статус проекту спільного інтересу в межах Європейського Союзу.

-3 Відображений текст відповідає статті 8(4) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

6. -4 Проект, який безпосередньо перетинає кордон однієї або більше сторін договору та однієї або більше держав-членів, якому не надано статус проекту спільного інтересу в межах Європейського Союзу, можна розвивати на добровільній основі як проект Взаємного інтересу.

-4 Відображений текст відповідає статті 8(4) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

Стаття 5
Реалізація та моніторинг

1. Організатори проекту повинні скласти план реалізації для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, у тому числі розклад такої діяльності:

(a) техніко-економічні та проектні дослідження;

(b) затвердження національним регуляторним органом або будь-яким іншим відповідним органом;

(c) будівництво та введення в експлуатацію;

(d) графік надання дозволів, зазначений у статті 10(4)(b).

2. ОСП/ ОГТС, оператори системи розподілу/ оператори газорозподільної системи та інші оператори повинні співпрацювати, щоб сприяти розробленню проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства , в їхній зоні.

3. Секретаріат Енергетичного співтовариства та відповідні групи повинні здійснювати моніторинг прогресу, досягнутого в реалізації проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, та, за необхідності, надавати рекомендації для сприяння проектам, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства. Групи можуть вимагати надання додаткової інформації відповідно до параграфів 4, 5 і 6, проводити зустрічі з відповідними сторонами та запрошувати Секретаріат Енергетичного Співтовариства до перевірки інформації, наданої на місці.

4. До 31 березня кожного року після року включення проекту, що становить інтерес для Енергетичного співтовариства, до переліку Енергетичного Співтовариства відповідно до статті 3, організатори проекту повинні подати річний звіт щодо кожного проекту, який підпадає під категорії, визначені в додатку I.1 і 2, компетентному органу, зазначеному у статті 8, і Раді органів регулювання Енергетичного Співтовариства або, для проектів, що підпадають під категорії, визначені в додатку I.3, відповідній групі. У такому звіті мають зазначатися:

(a) прогрес, досягнутий у розробленні, будівництві та введенні в експлуатацію проекту, зокрема, стосовно процедур надання дозволів і консультацій;

(b) у відповідних випадках, затримки відносно плану реалізації, причини таких затримок та інші труднощі, що виникли;

(c) у відповідних випадках, переглянутий план, спрямований на усунення затримок.

5. Упродовж трьох місяців після отримання річних звітів, зазначених у параграфі 4 цієї статті, Секретаріат Енергетичного Співтовариства повинен надати групам консолідований звіт щодо проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.1 та 2, з оцінкою досягнутого прогресу, а також, у відповідних випадках, рекомендації щодо способів усунення затримок і труднощів, що виникли. <...>

6. Щороку компетентні органи, зазначені у статті 8, повинні звітувати перед відповідною групою про прогрес і, у відповідних випадках, затримки реалізації проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, розташованих на їхній відповідній території, стосовно процесів надання дозволів, а також про причини таких затримок.

7. Якщо введення проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, в експлуатацію затримується відносно плану реалізації, крім випадків, коли це пов’язано з основними причинами, що не залежать від організатора проекту:

(a) тією мірою, якою заходи, зазначені у статті 22(7)(a), (b) або (c) директив 2009/72/ЄС і 2009/73/ЄС, визначені та адаптовані рішенням Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC, є застосовними згідно з відповідними національними законами, національні регуляторні органи повинні забезпечити здійснення інвестицій;

(b) якщо заходи національних регуляторних органів згідно з пунктом (а) є незастосовними, організатор проекту повинен вибрати третю особу для фінансування або будівництва всього проекту або його частини. Організатор проекту повинен зробити це, перш ніж тривалість затримки відносно дати введення в експлуатацію у плані реалізації перевищить два роки;

(c) якщо третю особу не вибрано відповідно до пункту (b), договірна сторона або, якщо це передбачено договірною стороною, національний регуляторний орган може, упродовж двох місяців після спливу періоду, зазначеного в пункті (b), призначити третю особу для фінансування або будівництва проекту і організатор проекту повинен на це погодитися;

(d) <...>-5

-5 Не застосовно відповідно до статті 9(3)(b) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

(d) якщо застосовується пункт (с), системний оператор, у зоні якого розташований об’єкт інвестиції, повинен надати операторам, що реалізують проект, інвесторам або третій особі всю інформацію, необхідну для реалізації інвестиції, приєднати нові об’єкти до системи передачі/ газотранспортної системи та, у загальному, докласти всіх зусиль, щоб сприяти реалізації інвестиції, а також безпечній, надійній і ефективній експлуатації та технічному обслуговуванню проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства.

8. Проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, може бути вилучений із переліку Енергетичного Співтовариства згідно з процедурою, визначеною у статті 3(4), якщо він був включений до такого переліку на основі недостовірної інформації, що була вирішальним фактором для такого включення, або якщо проект не відповідає праву Енергетичного Співтовариства.

9. Проекти, які більше не входять до переліку Енергетичного Співтовариства, втрачають усі права та обов’язки, пов’язані зі статусом проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, які випливають із цього Регламенту.

Однак за проектом, який більше не входить до переліку Енергетичного Співтовариства , але матеріали заявки щодо якого прийняті до розгляду компетентним органом, зберігаються права та обов’язки, що випливають із глави III, за винятком випадків, коли проект більше не входить до переліку з причин, визначених у параграфі 8.

10. <...>-6

-6 Не застосовно відповідно до статті 9(4) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

Стаття 6
Координатори РЕСІ

1. Якщо проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, стикається зі значними труднощами реалізації, Секретаріат Енергетичного Співтовариства може запропонувати, а Постійна група високого рівня може призначити, за погодженням з відповідними сторонами договору та державами-членами, координатора проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства (РЕСІ), на період до одного року, який може бути двічі поновлений.

2. Координатори PECI повинен:

(a) сприяти реалізації проектів, щодо яких він був призначений координатором PECI, і транскордонному діалогу між організаторами проекту та всіма відповідними стейкхолдерами;

(b) надавати всім сторонам необхідну допомогу в консультуванні відповідних стейкхолдерів і отриманні необхідних дозволів для проектів;

(c) за необхідності, консультувати організаторів проекту з питань фінансування проекту;

(d) забезпечити належну підтримку та стратегічне керівництво з боку відповідних договірних сторін для підготовки та реалізації проекту;

(e) подавати до Секретаріату Енергетичного Співтовариства щороку та, за необхідності, після закінчення строку дії його повноважень звіт про прогрес у реалізації проектів і про будь-які труднощі та перешкоди, які можуть суттєво відстрочити дату введення проектів в експлуатацію. Секретаріат повинен передати такий звіт до Постійної групи високого рівня і відповідних груп. Постійна група високого рівня також може надати звіт до уваги Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства.

3. Координатор PECI повинен вибиратися з огляду на його досвід виконання конкретних завдань, призначених йому стосовно відповідних проектів.

4. У рішенні про призначення координатора PECI має визначатися технічне завдання, у якому детально зазначаються строк дії повноважень, конкретні завдання та відповідні кінцеві терміни їх виконання, а також методологія, яку необхідно використовувати. Координаційні зусилля повинні бути пропорційними складності проектів і розрахунковим витратам на них.

5. Відповідні договірні сторони повинні повною мірою співпрацювати з координатором РЕСІ під час виконання ним завдань, зазначених у параграфах 2 і 4.

ГЛАВА ІІІ
НАДАННЯ ДОЗВОЛІВ І УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ

Стаття 7
«Пріоритетний статус» проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства

1. Ухвалення переліку Енергетичного Співтовариства встановлює, для цілей будь-яких рішень, ухвалених у процесі надання дозволів, необхідність таких проектів з точки зору енергетичної політики, без обмеження точного розташування, маршрутів або технології проекту.

2. З метою забезпечення ефективного адміністративного опрацювання матеріалів заявок, пов’язаних із проектами, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, організатори проекту та всі відповідні органи повинні гарантувати якнайшвидше юридично дозволене оброблення таких матеріалів.

3. Якщо такий статус існує в національному праві, проектам, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, повинен бути присвоєний статус найвищого національного значення (інтересу) і вони повинні вважатися такими у процесах надання дозволів і, якщо це передбачено національним правом, у територіальному плануванні, включно із процесами, які стосуються екологічних оцінок, таким чином, як це передбачено для такого режиму в національному праві, застосовному до відповідного типу енергетичної інфраструктури.

4. <...>-7

-7 Не застосовно відповідно до статті 11(1) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

4. Договірні сторони повинні оцінити, з належним урахуванням настанов, виданих Комісією відповідно до статті 7(4) Регламенту (ЄС) № 347/2013, які заходи для оптимізації процедур екологічного оцінювання та забезпечення їх послідовного застосування є можливими, і повідомити Секретаріат Енергетичного Співтовариства про результат.

5. У строк до 4 років з дати видачі настанов, зазначених у параграфі 4, договірні сторони повинні ухвалити незаконодавчі інструменти, які вони визначили відповідно до параграфа 4.

6. У строк до 5 років з дати видачі настанов, зазначених у параграфі 4, договірні сторониповинні ухвалити законодавчі інструменти, які вони визначили відповідно до параграфа 4. Такі інструменти не повинні обмежувати обов’язки, що випливають із права Енергетичного Співтовариства.

7. Що стосується впливу на довкілля, що згадується у статті 6(4) Директиви 92/43/ЄЕС і статті 4(7) Директиви 2000/60/ЄС, в міру можливого застосування до договірної сторони відповідно до двосторонніх угод з Європейським Союзом, проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, повинні вважатися такими, що становлять суспільний інтерес із точки зору енергетичної політики, і можуть вважатися такими, що становлять першочерговий суспільний інтерес, за умови виконання всіх умов, визначених у цих директивах.

<...>

Стаття 8
Організація процесу надання дозволів

1. До 30 червня 2017 року кожна договірна сторона повинна призначити один національний компетентний орган, відповідальний за сприяння та координацію процесу надання дозволів для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства.

2. Обов’язки компетентного органу, зазначеного в параграфі 1, та/або завдання, пов’язані з ними, можуть бути делеговані іншому органу або виконуватися іншим органом для проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, або для конкретної категорії проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, за умови, що:

(а) компетентний орган повідомляє Секретаріат Енергетичного Співтовариства про таке делегування та інформація про це опублікована компетентним органом або організатором проекту на вебсайті, зазначеному у статті 9(7);

тільки один орган відповідає за проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, виступає єдиним контактним пунктом для організатора проекту у процесі, що веде до комплексного рішення, для певного проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, і координує подання всіх відповідних документів та інформації.

Компетентний орган може зберігати за собою відповідальність за встановлення строків, без обмеження строків, встановлених відповідно до статті 10.

3. Без обмеження відповідних вимог згідно з міжнародним правом і правом Енергетичного Співтовариства, компетентний орган повинен вживати заходів, щоб сприяти ухваленню комплексного рішення. Комплексне рішення повинне бути ухвалене у строк, зазначений у статті 10(1) та (2), і за однією з таких схем:

(a) інтегрована схема: комплексне рішення ухвалюється компетентним органом і є єдиним юридично зобов’язальним рішенням у рамках обов’язкової процедури надання дозволів. Якщо до проекту залучені інші органи, вони можуть, згідно з національним правом, надавати свої висновки як внесок у процедуру, які мають бути враховані компетентним органом;

(b) координована схема: комплексне рішення складається з кількох індивідуальних юридично зобов’язальних рішень, ухвалених кількома відповідними органами, які повинні координуватися компетентним органом. Компетентний орган може створити робочу групу, у складі якої представлені всі відповідні органи, щоб розробити графік надання дозволів відповідно до статті 10(4)(b) та щоб здійснювати моніторнг і координацію його виконання. Компетентний орган повинен, після консультацій з іншими відповідними органами, якщо застосовно згідно з національним правом, і без обмеження строків, встановлених відповідно до статті 10, встановити в кожному конкретному випадку розумний строк, у який повинні бути ухвалені індивідуальні рішення. Компетентний орган може ухвалити індивідуальне рішення від імені іншого відповідного національного органу, якщо рішення такого органу не ухвалене у визначений строк і якщо затримка не може бути належним чином обґрунтована; або, якщо це передбачено національним правом і тією мірою, якою це відповідає праву Енергетичного Співтовариства, компетентний орган може вважати, що інший відповідний національний орган надав своє схвалення або відмову щодо проекту, якщо рішення такого органу не ухвалене у визначений строк. Якщо це передбачено національним правом, компетентний орган може не брати до уваги індивідуальне рішення іншого відповідного національного органу, якщо він вважає, що таке рішення недостатньо обґрунтоване з огляду на основні докази, представлені відповідним національним органом; діючи таким чином, компетентний орган повинен забезпечити дотримання відповідних вимог згідно з міжнародним правом і правом Енергетичного Співтовариства та належним чином обґрунтувати своє рішення; (с) спільна схема: комплексне рішення координується компетентним органом. Компетентний орган повинен, після консультацій з іншими відповідними органами, якщо застосовно згідно з національним правом, і без обмеження строків, встановлених відповідно до статті 10, встановити в кожному конкретному випадку розумний строк, у який повинні бути ухвалені індивідуальні рішення. Він повинен здійснювати моніторинг дотримання строків відповідними органами. Якщо очікується, що індивідуальне рішення відповідного органу не буде ухвалене у визначений строк, такий орган повинен невідкладно повідомити про це компетентний орган, надавши обґрунтування затримки. Після цього компетентний орган повинен змінити строк ухвалення такого індивідуального рішення з одночасним дотриманням загальних строків, встановлених відповідно до статті 10.

Беручи до уваги національні особливості процесів планування та надання дозволів, договірні сторони можуть вибирати з-поміж трьох схем, зазначених у пунктах (a), (b) і (c) першого підпараграфа, щоб спростити та координувати свої процедури, і повинні реалізувати найдієвішу схему. Якщо договірна сторона вибирає спільну схему, вона повинна повідомити Секретаріат Енергетичного Співтовариства про причини такого вибору. Секретаріат Енергетичного Співтовариства повинен надати оцінку дієвості схем у звіті, зазначеному у статті 17.

4. Договірні сторони можуть застосовувати різні схеми, як визначено в параграфі 3, до наземних і морських проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства.

5. Якщо проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, вимагає ухвалення рішень двома або більше договірними сторонами, відповідні компетентні органи повинні вжити всі необхідні заходи для ефективної та дієвої співпраці і координації, у тому числі стосовно положень, зазначених у статті 10(4). Договірні сторони повинні докладати зусиль, щоб передбачити спільні процедури, особливо щодо оцінювання впливу на довкілля.

6.-8 Якщо проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, вимагає ухвалення рішень однією або більше договірними сторонами та однією або більше державами-членами, відповідні компетентні органи заохочуються вжити всі необхідні заходи для ефективної та дієвої співпраці і координації, у тому числі стосовно положень, зазначених у статті 10(4). Договірні сторони та відповідні держави-члени заохочуються докладати зусиль, щоб передбачити спільні процедури, особливо щодо оцінювання впливу на довкілля.

-8 Відображений текст відповідає статті 12(2) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

Стаття 9
Прозорість та участь громадськості

1. До 31 травня 2017 року договірна сторона або компетентний орган повинні, якщо застосовно, у співпраці з іншими відповідними органами, опублікувати посібник процедур процесу надання дозволів, що застосовується до проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства. Такий посібник оновлюють за необхідності та оприлюднюють. Посібник повинен містити принаймні інформацію, визначену в додатку V.1. Посібник не повинен бути юридично зобов’язальним, однак він може містити покликання на відповідні юридичні норми та цитувати їх.

2. Без обмеження будь-яких вимог згідно з Орхуською конвенцією, Конвенцією Еспо та відповідним правом Енергетичного Співтовариства, усі учасники процесу надання дозволів повинні дотримуватися принципів участі громадськості, визначених у додатку V.3.

3. Організатор проекту повинен, упродовж періоду орієнтовною тривалістю три місяці з моменту початку процесу надання дозволів відповідно до статті 10(1)(a), скласти та подати до компетентного органу концепцію участі громадськості згідно із процесом, викладеним у посібнику, зазначеному в параграфі 1, і відповідно до настанов, визначених у додатку V. Компетентний орган повинен вимагати внесення змін або затвердити концепцію участі громадськості упродовж трьох місяців; при цьому компетентний орган повинен брати до уваги будь-яку форму участі громадськості та консультацій із громадськістю, яка застосовувалася до початку процесу надання дозволів, тією мірою, якою така участь громадськості та консультації з громадськістю відповідали вимогам цієї статті.

Якщо організатор проекту має намір внести істотні зміни до затвердженої концепції, він повинен повідомити про це компетентний орган. У такому випадку компетентний орган може вимагати змін.

4. Перед поданням компетентному органу остаточних і повних матеріалів заявки відповідно до статті 10(1)(a), організатор проекту або, якщо це вимагається національним правом, компетентний орган повинен провести принаймні одну консультацію з громадськістю. Це не обмежує проведення будь-якої консультації з громадськістю після подання запиту на отримання згоди на розроблення відповідно до статті 6(2) Директиви 2011/92/ЄС. Консультація з громадськістю повинна інформувати стейкхолдерів, зазначених у додатку V.3(a), про проект на ранній стадії та допомагати визначити найоптимальніше розташування або траєкторію, а також відповідні питання, які повинні зазначатися в матеріалах заявки. Мінімальні вимоги, застосовні до такої консультації з громадськістю, визначені в додатку V.5.

Перші ніж подати матеріали заявки, організатор проекту повинен підготувати звіт, що узагальнює результати заходів, пов’язаних з участю громадськості, у тому числі заходів, що відбулися до початку процесу надання дозволів. Організатор проекту повинен подати такий звіт разом із матеріалами заявки до компетентного органу. Такі результати повинні бути належним чином враховані в комплексному рішенні.

5. Для проектів, які перетинають кордони двох або більше договірних сторін, консультації з громадськістю відповідно до параграфа 4 у кожній із відповідних договірних сторін повинні бути проведені протягом періоду, що не перевищує два місяці з дати початку першої консультації з громадськістю.

Для проектів, які перетинають кордони двох або більше договірних сторін або однієї або більше договірних сторін та однієї або більше держав-членів, консультації з громадськістю відповідно до параграфа 4 у кожній із відповідних договірних сторін та держав-членів можуть бути проведені протягом періоду, що не перевищує два місяці з дати початку першої консультації з громадськістю.-9

-9 Відображений текст відповідає статті 13(2) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

6. Для проектів, які можуть мати значний негативний транскордонний вплив в одній або більше сусідніх договірних сторін або держав-членів, якщо застосовуються стаття 7 Директиви 2011/92/ЄС і Конвенція Еспо, відповідна інформація повинна бути надана компетентним органам сусідніх договірних сторін або держав-членів. Компетентні органи сусідніх договірних сторін або держав-членів повинні вказати у процесі повідомлення, у відповідних випадках, чи вони або будь-які інші відповідні органи бажають взяти участь у відповідних процедурах консультацій із громадськістю.

7. Організатор проекту або, якщо це передбачено національним правом, компетентний орган повинні створити та регулярно оновлювати вебсайт із релевантною інформацією про проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, що повинен перенаправляти на вебсайт Енергетичного Співтовариства та відповідати вимогам, визначеним у додатку V.6. Необхідно забезпечити конфіденційність комерційно чутливої інформації.

Організатори проекту також повинні публікувати релевантну інформацію в інших відповідних засобах інформації з відкритим доступом для громадськості.

Стаття 10
Тривалість і здійснення процесу надання дозволів

1. Процес надання дозволів повинен складатися з двох процедур:

(a) Процедура до подання заявки, що охоплює період між початком процесу надання дозволів і прийняттям компетентним органом поданих матеріалів заявки, повинна відбутися упродовж періоду орієнтовною тривалістю два роки.

Така процедура включає підготовку будь-яких екологічних звітів, які повинні бути підготовлені організаторами проекту.

Для цілей встановлення початку процесу надання дозволів організатори проекту повинні повідомити про проект компетентним органам відповідних договірних сторін у письмовій формі з додаванням достатньо детального опису проекту. Не пізніше ніж через три місяці після отримання повідомлення компетентний орган повинен, у тому числі від імені інших відповідних органів, підтвердити отримання або, якщо він вважає проект недостатньо готовим для початку процесу надання дозволів, відхилити повідомлення в письмовій формі. У разі відхилення компетентний орган повинен обґрунтувати своє рішення, у тому числі від імені інших відповідних органів. Дата підпису підтвердження отримання повідомлення компетентним органом вважається початком процесу надання дозволів. У разі залучення двох або більше договірних сторін та/або держав-членів дата прийняття останнього повідомлення відповідним компетентним органом вважається датою початку процесу надання дозволів.

(b) Обов’язкова процедура надання дозволів, що охоплює період з дати прийняття поданих матеріалів заявки до ухвалення комплексного рішення, не повинна тривати довше одного року і шести місяців. Договірні сторони можуть встановити більш ранній строк для строку, якщо вони вважають це доцільним.

2. Сукупна тривалість двох процедур, зазначених у параграфі 1, не повинна перевищувати три роки і шість місяців. Однак, якщо компетентний орган вважає, що одна або обидві процедури в рамках процесу надання рішення не будуть завершені до закінчення строків, як визначено в параграфі 1, він може ухвалити рішення, до їх закінчення та у кожному конкретному випадку, про продовження одного або обох таких строків не більше ніж на дев’ять місяців для обох процедур.

У такому випадку компетентний орган повинен повідомити відповідну групу та представити їй заходи, які були або будуть вжиті для завершення процесу надання дозволів із якомога коротшою затримкою. Група може вимагати від компетентного органу регулярного звітування про прогрес, досягнутий у цьому аспекті.

3. У договірних сторонах , де визначення маршруту або розташування, що здійснюється виключно для конкретної мети запланованого проекту, <...> не може бути включене у процес, що веде до комплексного рішення, відповідне рішення має бути ухвалене упродовж окремого періоду тривалістю шість місяців, що розпочинається в дату подання організатором остаточних і повних матеріалів заявки. У такому разі додатковий строк, зазначений у параграфі 2, повинен бути зменшений до шести місяців, у тому числі для процедури, зазначеної в цьому параграфі.

4. Процедура до подання заявки повинна включати такі кроки:

(a) після підтвердження отримання повідомлення відповідно до параграфа 1 (a) компетентний орган повинен визначити, у тісній співпраці з іншими відповідними органами та, у відповідних випадках, на основі пропозиції організатора проекту, обсяг матеріалів і рівень деталізації інформації, які повинні бути подані організатором проекту у складі матеріалів заявки, щоб подати заявку на ухвалення комплексного рішення. Контрольний перелік, зазначений у додатку V.1(e), повинен слугувати основою для такого визначення;

(b) компетентний орган повинен скласти, у тісній співпраці з організатором проекту та іншими відповідними органами і враховуючи результати заходів, здійснених згідно з пунктом (а), детальний графік процесу надання дозволів відповідно до настанов, визначених у додатку V.(2). Для проектів, які перетинають кордон між двома або більше договірними сторонами, компетентні органи відповідних договірних сторін повинні підготувати спільний графік, у якому вони намагаються узгодити свої розклади;

Для проектів, які перетинають кордон між однією або більше договірними сторонами та однією або більше державами-членами, компетентні органи відповідних договірних сторін та держав-членів заохочуються підготувати спільний графік, у якому вони намагаються узгодити свої розклади;-10

-10 Відображений текст відповідає статті 14(3) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

(c) після отримання проекту матеріалів заявки компетентний орган повинен, за необхідності, у тому числі від імені інших відповідних органів, подати додаткові запити про надання організатором проекту відсутньої інформації, які можуть стосуватися тільки питань, визначених у пункті (а). Упродовж трьох місяців після надання відсутньої інформації компетентний орган повинен прийняти заявку в письмовій формі до розгляду. Запити про надання додаткової інформації можуть бути подані, тільки якщо вони обґрунтовані нововиявленими обставинами.

5. Організатор проекту повинен забезпечити повноту та належну якість матеріалів заявки і якомога раніше отримати висновок компетентного органу в рамках процедури до подання заявки. Організатор проекту повинен у повній мірі співпрацювати з компетентним органом для дотримання кінцевих термінів і детального графіка, як визначено в параграфі 4(b).

6. Строки, встановлені у цій статті, не обмежують обов’язки, що випливають з міжнародного права та права Енергетичного Співтовариства, а також процедури адміністративного оскарження та засоби судового захисту в суді або трибуналі.

ГЛАВА IV
РЕГУЛЯТОРНИЙ РЕЖИМ

Стаття 11
Аналіз витрат і вигід для всієї енергетичної системи

1. Методологію, опубліковану відповідно Європейською мережею операторів систем передачі (ENTSO) електроенергії та ENTSO газу згідно статті 11 Регламенту (ЄС) № 347/2013, застосовують до проектів, що підпадають під категорії, визначені у додатку I.(1) та (2).

2. <...>

3. <...>

4. <...>

5. <...>

6. <...>-11

-11 Параграфи 2, 3, 4, 5 та 6 не застосовують відповідно до статті 15(2) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

2. До 30 червня 2018 року національні регуляторні органи в рамках Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства повинні встановити та оприлюднити набір показників і відповідні референтні значення для порівняння питомих інвестиційних витрат порівнянних проектів у межах категорій інфраструктури, включених до додатка I.1 та 2. Такі референтні значення можуть використовуватися організаторами проекту для аналізів витрат і вигід, які проводяться для їхніх проектів.

Набір показників і відповідні референтні значення для порівняння питомих інвестиційних витрат, зазначених у першому підпараграфі, повинні узгоджуватися з тими, що встановлені відповідно до статті 11 (7) Регламенту (ЄС) № 347/2013. Агенцію зарошують включити у набір показників і відповідних референтних значень, встановлених відповідно до такої статті, питомі інвестиційні витрати, подані національними регуляторними органами договірних сторін.-12

-12 Відображений текст відповідає статті 15(3)(c) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

3. Секретаріат готує та подає на візування до Постійної групи високого рівня ринкову та мережеву модель для секторів електроенергетики та газу, включно з інфраструктурою передачі електроенергії та інфраструктурою передачі газу, а також сховищами та установками LNG, що охоплює енергетичну інфраструктуру в Енергетичному Співтоваристві та розроблена відповідно до принципів, встановлених у додатку IV. Ці моделі повинні відповідати запропонованим ENTSO Е та ENTSO G відповідно до статті 11(8) Регламенту (ЄС) № 347/2013.

Стаття 12
Забезпечення інвестицій із транскордонним впливом

1. Ефективно понесені інвестиційні витрати, за винятком витрат на технічне обслуговування, які пов’язані з проектом, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.(1) та в додатку I.(2), та стосуються лише договірних сторін, покладаються на відповідного ОСП/ ОГТС або організаторів проекту інфраструктури передачі електроенергії/газотранспортної інфраструктури договірних сторін, на які проект має чистий позитивний вплив, тією мірою, якою на них не розповсюджується плата за перенавантаження або інші платежі, які сплачуються користувачами мережі в рамках тарифів на доступ до мережі у такій або таких договірних сторонах.

Ефективно понесені інвестиційні витрати, за винятком витрат на технічне обслуговування, які пов’язані з проектом, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.(1) та в додатку I.(2), та стосуються держав- членів та договірних сторін, можуть покладатися на відповідного ОСП/ ОГТС або організаторів проекту інфраструктури передачі електроенергії/газотранспортної інфраструктури договірних сторін та держав-членів, на які проект має чистий позитивний вплив, тією мірою, якою на них не розповсюджується плата за перенавантаження або інші платежі, які сплачуються користувачами мережі в рамках тарифів на доступ до мережі у такій або таких договірних сторонах та відповідних державах-членах.-13

-13 Відображений текст відповідає статті 16(1)(b) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

2. До проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, який підпадає під категорії, визначені в додатку I.1(а) і (с) та в додатку I.2, параграф 1 застосовується, тільки якщо принаймні один організатор проекту вимагає від відповідних національних органів застосування цієї статті до всіх або частини витрат проекту. До проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, який підпадає під категорії, визначені в додатку 1.2, параграф 1 застосовується, тільки якщо було проведене оцінювання ринкового попиту, яке показало, що ефективно понесені інвестиційні витрати неможливо покрити за рахунок тарифів.

Якщо проект має кілька організаторів проекту, відповідні національні регуляторні органи повинні невідкладно вимагати від усіх організаторів проекту подання спільного інвестиційного запиту відповідно до параграфа 3.

3. Що стосується проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, до якого застосовується параграф 1, організатор проекту повинен регулярно, принаймні раз на рік і до введення проекту в експлуатацію, інформувати відповідні національні регуляторні органи про прогрес у реалізації такого проекту та про виявлення пов’язаних із ним витрат і впливу.

Як тільки такий проект досягне достатнього рівня розвитку, організатори проекту, після консультацій з ОСП/ ОГТС договірних сторін та відповідних держав-членів, на які проект має значний чистий позитивний вплив, повинні подати інвестиційний запит. Такий інвестиційний запит повинен містити запит про транскордонний розподіл витрат і повинен бути поданий всім відповідним національним регуляторним органам разом з:

(a) аналізом витрат і вигід проекту згідно з методологією, розробленою відповідно до статті 11, і з урахуванням вигід за межами кордонів відповідної договірної сторони та держави-члена;

(b) бізнес-планом, що оцінює фінансову життєздатність проекту, у тому числі вибраний варіант фінансування, і, для проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, який підпадає під категорію, зазначену в додатку I.2, результати ринкових випробувань; та

(c) якщо організатори проекту дійдуть згоди - обґрунтованою пропозицією щодо транскордонного розподілу витрат.

Якщо проект організований кількома організаторами, вони повинні подати спільний інвестиційний запит.

Для проектів, які входять до переліку Енергетичного Співтовариства, затвердженого Радою Міністрів Енергетичного Співтовариства у 2013 році, організатори проекту повинні подати свій інвестиційний запит до 30 вересня 2016 року. Після отримання копія кожного інвестиційного запиту повинна бути невідкладно передана національними регуляторними органами до Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства для інформаційних цілей.

Національні регуляторні органи й Рада органів регулювання Енергетичного Співтовариства повинні забезпечити конфіденційність комерційно чутливої інформації.

4. Упродовж шести місяців з дати отримання відповідними національними регуляторними органами останнього інвестиційного запиту національні регуляторні органи повинні, після консультацій з відповідними організаторами проекту, ухвалити узгоджені рішення про розподіл інвестиційних витрат, пов’язаних із проектом, які покладаються на кожного системного оператора, а також їх включення до тарифів. Національні регуляторні органи можуть ухвалити рішення про розподіл тільки частини витрат або про розподіл витрат у рамках пакета, до якого входять кілька проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства .

У ході розподілу витрат національні регуляторні органи повинні враховувати фактичні або розрахункові суми:

- плати за перевантаження або інших платежів;

- доходів, що випливають із механізму компенсації між операторами системи передачі, встановленого відповідно до статті 13 Регламенту (ЄС) № 714/2009, створеного та адаптованого рішенням Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС- ЕnС та Рішенням 2013/01/ PHLG.

При ухваленні рішення про транскордонний розподіл витрат необхідно враховувати економічні, соціальні та екологічні витрати і вигоди проектів у договірних сторонах та відповідних державах-членах , а також можливу потребу у фінансовій підтримці.

У ході ухвалення рішення про транскордонний розподіл витрат відповідні національні регуляторні органи, після консультацій з відповідними ОСП/ ОГТС, повинні дійти взаємної згоди на основі, між іншим, інформації, визначеної в параграфі 3(a) і (b).

Якщо проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, пом’якшує негативні екстерналії, як-от кільцеві перетоки електроенергії, і такий проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, реалізується у договірній стороні або державі-члені , з яких походять такі негативні екстерналії, таке пом’якшення не повинне розглядатися як транскордонна вигода та, відповідно, не є підставою для розподілу витрат між ОСП/ ОГТС договірних сторін та держав-членів, на яких впливають такі негативні екстерналії.

5. Національні регуляторні органи повинні, на основі транскордонного розподілу витрат, як зазначено в параграфі 4 цієї статті, враховувати фактичні витрати, понесені ОСП/ ОГТС або іншим організатором проекту у зв’язку з інвестиціями, при встановленні або затвердженні тарифів відповідно до статті 37(1)(a) Директиви 2009/72/ЄС і статті 41(1)(а) Директиви 2009/73/ЄС, як встановлено та адаптовано рішенням Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-ЕnС, тією мірою, якою такі витрати відповідають витратам ефективного та структурно порівнянного оператора.

Національні регуляторні органи повинні невідкладно повідомити рішення про розподіл витрат Раді органів регулювання Енергетичного Співтовариства та Агентству разом з усією відповідною інформацією щодо такого рішення. Зокрема, така інформація повинна містити детальні причини, у зв’язку з якими такі витрати були розподілені між відповідними договірними сторонами та державами-членами, наприклад:

(a) оцінювання виявленого впливу, у тому числі в розрізі мережевих тарифів, на кожну з відповідних договірних сторін та держав-членів;

(b) оцінювання бізнес-плану, зазначеного в параграфі 3(b);

(c) позитивні екстерналії на рівні регіону або Союзу, які забезпечить проект;

(d) результат консультацій з відповідними організаторами проекту.

Рішення про розподіл витрат підлягає публікації.

6. Якщо відповідні національні регуляторні органи не досягли згоди щодо інвестиційного запиту упродовж шести місяців з дати отримання запиту останнім із відповідних національних регуляторних органів, вони повинні невідкладно повідомити про це Раду органів регулювання Енергетичного Співтовариства, Секретаріат Енергетичного Співтовариства та Комісію.

У такому разі або за спільним запитом відповідних національних регуляторних органів Рада органів регулювання Енергетичного Співтовариства повинна ухвалити рішення щодо інвестиційного запиту, включно з транскордонним розподілом витрат, зазначеним у параграфі 3, а також способом відображення вартості інвестицій у структурі тарифів, протягом трьох місяців з дати звернення до Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства.

Перш ніж ухвалити таке рішення Рада органів регулювання Енергетичного Співтовариства повинна провести консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, відповідними національними регуляторними органами та організаторами проекту. Тримісячний строк, зазначений у другому підпараграфі, може бути продовжений іще на два місяці, якщо Раді органів регулювання Енергетичного Співтовариства необхідна додаткова інформація. Такий додатковий період починається з дня, наступного за датою отримання повної інформації.

Рішення про розподіл витрат підлягає публікації. Процедура, зазначена у цьому параграфі, застосовується до проектів, що мають транскордонний вплив лише між договірними сторонами. Питання щодо транскордонного розподілення витрат між державами-членами та договірними сторонами вважається вирішеним лише шляхом взаємної згоди.

7. Копії всіх рішень про розподіл витрат разом з усією відповідною інформацією щодо кожного рішення повинні бути невідкладно повідомлені Радою органів регулювання Енергетичного Співтовариства Секретаріату Енергетичного Співтовариства. Така інформація може бути подана в агрегованій формі. Секретаріат Енергетичного Співтовариства повинен забезпечити конфіденційність комерційно чутливої інформації.

8. Таке рішення про розподіл витрат не повинне впливати на право ОСП/ ОГТС застосовувати та право національних регуляторних органів затверджувати плату за доступ до мереж відповідно до статті 32 Директиви 2009/72/ЄС і Директиви 2009/73/ЄС, статті 14 Регламенту (ЄС) № 714/2009 і статті 13 Регламенту (ЄС) № 715/2009, як встановлено та адаптовано Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-ЕnС.

9. Ця стаття не застосовується до проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які отримали:

(a) звільнення з-під дії статей 32, 33, 34 та статті 41(6), (8) і (10) Директиви 2009/73/ЄС відповідно до статті 36 Директиви 2009/73/ЄС, як встановлено та адаптовано Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC;

(b) звільнення з-під дії статті 16(6) Регламенту (ЄС) № 714/2009 або звільнення з-під дії статті 32 та статті 37(6) і (10) Директиви 2009/72/ЄС відповідно до статті 17 Регламенту (ЄС) № 714/2009, як встановлено та адаптовано Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 201 1/02/МС-ЕnС;

(c) звільнення з-під дії статті 22 Директиви 2003/55/ЄС; або

(d) звільнення з-під дії статті 7 Регламенту (ЄС) № 1228/2003.

Стаття 13
Пільги

1. Якщо організатор проекту несе вищі ризики, пов’язані з розробленням, будівництвом, експлуатацією або технічним обслуговуванням проекту, що становить інтерес для Енергетичного Товариства, який підпадає під категорії, визначені в додатку І.1(а), і (c) та додатку I.2, порівняно з ризиками, які зазвичай пов’язані з порівнянним інфраструктурним проектом, договірні сторони та національні регуляторні органи повинні забезпечити надання такому проекту відповідних пільг згідно зі статтею 37(8) Директиви 2009/72/ЄС, статтею 41(8) Директиви 2009/73/ЄС, статтею 14 Регламенту (ЄС) № 714/2009 і статтею 13 Регламенту (ЄС) № 715/2009, як встановлено та адаптовано Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC.

Перший підпараграф не застосовується, якщо проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, отримав:

(a) звільнення з-під дії статей 32, 33, 34 та статті 41 (6), (8) і (10) Директиви 2009/73/ЄС відповідно до статті 36 Директиви 2009/73/ЄС, як встановлено та адаптовано Рішенням

Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC;

(b) звільнення з-під дії статті 16(6) Регламенту (ЄС) № 714/2009 або звільнення з-під дії статті 32 та статті 37(6) і (10) Директиви 2009/72/ЄС відповідно до статті 17 Регламенту (ЄС) № 714/2009, як встановлено та адаптовано Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC;

(c) звільнення з-під дії статті 22 Директиви 2003/55/ЄС; або

(d) звільнення з-під дії статті 7 Регламенту (ЄС) № 1228/2003.

2. Рішення національних регуляторних органів про надання пільг, зазначених у параграфі 1, повинне враховувати результати аналізу витрат і вигід на основі методології, розробленої відповідно до статті 11, і, зокрема, позитивні екстерналії на рівні регіону або Енергетичного Співтовариства, які забезпечує проект. Національні регуляторні органи також повинні проаналізувати конкретні ризики, які несуть організатори проекту, вжиті заходи з пом’якшення ризиків та обґрунтування такого профілю ризиків з огляду на чистий позитивний вплив проекту порівняно з альтернативою з нижчим рівнем ризиків. До допустимих ризиків належать ризики, пов’язані з новими технологіями передачі/ транспортування, як наземними, так і морськими, ризики, пов’язані з недостатнім відшкодуванням витрат, і ризики, пов’язані з розробленням.

3. Пільга, надана згідно з рішенням, повинна враховувати специфічний характер понесеного ризику та може, між іншим, включати:

(a) правила для попередніх інвестицій; або

(b) правила визнання ефективно понесених витрат до введення проекту в експлуатацію; або

(c) правила забезпечення додаткового прибутку на капітал, інвестований у проект; або

(d) будь-який інший захід, який вважається необхідним і належним.

4. До 30 червня 2017 року кожен національний регуляторний орган повинен подати до Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства свою методологію та критерії, які використовуються для оцінювання інвестицій в інфраструктурні проекти в секторах електроенергетики та газу та пов’язаних із ними вищих ризиків, за наявності.

5. Належна практика та рекомендації, зазначені у статті 13 Регламенту (ЄС) 347/2013, застосовуються відповідно.

6. До 31 грудня 2017 року кожен національний регуляторний орган повинен опублікувати свою методологію та критерії, які використовуються для оцінювання інвестицій в інфраструктурні проекти в секторах електроенергетики та газу та пов’язаних із ними вищих ризиків.

7. Якщо заходів, зазначених у параграфах 5 і 6 недостатньо, щоб забезпечити своєчасну реалізацію проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, настанови Комісії, зазначені у статті 13 параграфі 7 Регламенту (ЄС) 347/2013 застосовуються відповідно.

ГЛАВА V
ФІНАНСУВАННЯ

Стаття 14
Допустимість проектів для цілей надання технічної та фінансової допомоги Союзу

1. Проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.(1), (2), є допустимими для цілей надання технічної та фінансової допомоги Союзу у формі грантів на дослідження та фінансових інструментів від Інструменту допомоги на етапі до приєднання (ІРА) та Інвестиційного інструменту сусідства.

(2)

2. Проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.(1), (2), за винятком гідроакумуляційних проектів, є також допустимими для цілей надання фінансової допомоги у формі грантів на виконання робіт від Інструменту допомоги на етапі до приєднання (IPA) та Інвестиційного інструменту сусідства, якщо вони відповідають таким критеріям:

(a) аналіз витрат і вигід проекту відповідно до статті 12(3)(a) містить докази наявності значних позитивних екстерналій, як-от безпека постачання, солідарність або інновації;

(b) щодо проекту існує рішення про транскордонний розподіл витрат відповідно до статті 12 або, для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорію, визначену в додатку I.1(b), і щодо яких, відповідно, відсутнє рішення про транскордонний розподіл витрат, проект повинен бути спрямований на транскордонне надання послуг, впровадження технологічних інновацій і забезпечення безпеки експлуатації транскордонної енергетичної системи;

(c) проект не є комерційно життєздатним відповідно до бізнес-плану та інших проведених оцінювань, зокрема, проведених потенційними інвесторами, кредиторами або національним регуляторним органом. Рішення про пільги та його обґрунтування, зазначені у статті 13(2), повинні враховуватися при оцінюванні комерційної життєздатності проекту.

3. Проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які реалізуються згідно з процедурою, зазначеною у статті 5(7)(d), також є допустимими для цілей надання фінансової допомоги Союзу у формі грантів на виконання робіт, якщо вони відповідають критеріям, визначеним у параграфі 2 цієї статті.

4. <...>-14

-14 Не застосовно відповідно до статті 18(3) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC.

Стаття 15
Настанови щодо критеріїв надання технічної та фінансової допомоги Союзу

Конкретні критерії, визначені у статті 4(2), і параметри, визначені у статті 4(4), також повинні слугувати цілями для встановлення критеріїв надання технічної та фінансової допомоги Союзу від Інструменту допомоги на етапі до приєднання (IPA) та Інвестиційного інструменту сусідства.

Стаття 16
Здійснення делегування

<...>-15

-15 Не застосовно відповідно до статті 20 Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC.

ГЛАВА VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 17
Оцінювання та звітування

До 2018 року Секретаріат Енергетичного Співтовариства повинен опублікувати звіт про реалізацію проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, та подати його до Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства. Такий звіт повинен містити оцінку:

(a) прогресу, досягнутого у плануванні, розробленні, будівництві та введенні в експлуатацію проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, відібраних відповідно до статті 3, та, у відповідних випадках, затримок реалізації та інших труднощів, що виникли;

(b) коштів, залучених і наданих Союзом для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, порівняно із загальною вартістю фінансованих проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства;

(c) для секторів електроенергетики та газу - оцінку рівня взаємоз’єднання між договірними сторонами та з відповідними державами-членами, відповідну оцінку цін на енергоресурси, а також кількості подій, пов’язаних із відмовою мережевої системи, їх причин і пов’язаних економічних витрат;

(d) надання дозволів і участі громадськості, зокрема:

(i) середня та максимальна загальна тривалість процесів надання дозволів для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, у тому числі тривалість кожного етапу процедури до подання заявки, порівняно з початковими строками, передбаченими для основних ключових результатів і зазначеними у статті 10(4).

(ii) рівень спротиву, з яким зіткнулися проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, (зокрема, кількість письмових заперечень у рамках процесу консультацій із громадськістю, кількість судових позовів);

(iii) огляд найкращих та інноваційних практик залучення стейкхолдерів і пом’якшення впливу на довкілля в рамках процесів надання дозволів і реалізації проекту;

(iv) дієвість схем, передбачених у статті 8(3), у розрізі дотримання строків, встановлених відповідно до статті 10;

(e) регуляторного режиму, зокрема:

кількість проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, щодо яких було ухвалене рішення про транскордонний розподіл витрат відповідно до статті 12;

кількість і тип проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які отримали спеціальні пільги відповідно до статті 13;

(f) ефективність цього Регламенту в розрізі досягнення цілей ринкової інтеграції до 2016 і 2017 років, цілей Договору та цільових показників договірних сторін щодо відновлюваної енергії та енергоефективності, як передбачено правом Енергетичного Співтовариства та схвалено в Енергетичній стратегії.

Стаття 18
Інформація та оприлюднення

Секретаріат Енергетичного Співтовариства повинен створити, у строк до шести місяців з дати ухвалення першого переліку Енергетичного Співтовариства, платформу прозорості інфраструктури, що є легкодоступною для громадськості, у тому числі через мережу Інтернет. Така платформа повинна містити зазначену нижче інформацію:

(a) загальну оновлену інформацію, у тому числі географічну інформацію, щодо кожного проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства;

(b) план реалізації, як визначено у статті 5(1), для кожного проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства;

(c) основні результати аналізу витрат і вигід на основі методології, розробленої відповідно до статті 11, для відповідних проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, за винятком будь-якої комерційно чутливої інформації;

(d) перелік Енергетичного Співтовариства;

(e) кошти, виділені та надані Союзом для кожного проекту, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства.

Стаття 19
Перехідні положення

1. До проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, для яких у рамках процесу надання дозволів організатор проекту подав матеріали заявки до 16 листопада 2016 року, не застосовуються положення глави III.

2. Щодо наступного переліку Енергетичного Співтовариства після того, що був ухвалений Радою Міністрів Енергетичного Співтовариства 24 жовтня 2013 року, статті цього Регламенту, які не вимагають від договірних сторін імплементувати місцеві заходи з транспозиції, можна застосовувати з дати ухвалення цього Регламенту Радою Міністрів Енергетичного Співтовариства.

Стаття 20
Зміни до Регламенту (ЄС) № 713/2009

<...>

Стаття 21
Зміни до Регламенту (ЄС) № 714/2009

<...>

Стаття 22
Зміни до Регламенту (ЄС) № 715/2009

<...>

Стаття 23
Скасування

<...>-16

-16 Статті 20, 21, 22, та 23 не застосовують відповідно до статті 24 Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC.

Стаття 24
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності після ухвалення Радою Міністрів Енергетичного Співтовариства. Договірні сторони імплементують цей Регламент з дотриманням кінцевих термінів, зазначених в ухваленому Регламенті. Місцеві заходи з транспозиції необхідно нотифікувати Секретаріату з дотриманням цих кінцевих термінів.

Імплементація acquis в сфері енергетики

1. Договірні сторони повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог Регламенту (ЄС) № 347/2013, ухваленого цим Рішенням, до 31 грудня 2016 року. Вони негайно інформують про них Секретаріат Енергетичного Співтовариства.

Договірні сторони застосовують такі інструменти з 1 січня 2017 року.

2. Договірні сторони передають Секретаріату Енергетичного Співтовариства текст основних положень національного права, ухвалених в сфері регулювання цього Рішення.-17

-17 Відображений текст відповідає статті 3 Рішення 2015/09/MC-EnC.

Звітність

1. Секретаріат моніторить та переглядає застосування цього Рішення у договірних сторонах.

2. Секретаріат подає звіт Раді Міністрів Енергетичного Співтовариства вперше до 30 листопада 2016 року, і надалі на щорічній основі, підсумовуючи висновки, надані Секретаріатом на застосування актів, зазначених у статті 1, як ухвалено цим Рішенням.-18

-18 Відображений текст відповідає статті 28 Рішення 2015/09/MC-EnC.



ДОДАТОК I
КАТЕГОРІЇ ТА НАПРЯМ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Категорії енергетичної інфраструктури, які необхідно розвивати, щоб реалізувати пріоритети енергетичної інфраструктури, визначені в додатку І:

(1) щодо електроенергії:

(a) високовольтні повітряні лінії електропередачі, якщо вони розраховані на напругу 220 кВ або більше, а також підземні та підводні кабельні лінії електропередачі, якщо вони розраховані на напругу 150 кВ або більше;

(b) <...>-19

-19 Не застосовно відповідно до статті 26(2)(a)(ii) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC.

(b) сховища електроенергії, що їх використовують для постійного або тимчасового зберігання електроенергії в наземній чи підземній інфраструктурі або на геологічних об’єктах, за умови, що вони безпосередньо з’єднані з високовольтними лініями електропередачі з напругою 110 кВ або більше;

(c) будь-яке обладнання або установки, необхідні для безпечної, надійної та ефективної роботи систем, визначених у пунктах (а) та (b), у тому числі системи захисту, моніторингу та регулювання на всіх рівнях напруги та підстанціях;

(d) будь-яке обладнання або установки на рівні передачі або розподілу середньої напруги, спрямовані на двосторонній цифровий зв’язок у режимі реального або майже реального часу, інтерактивний і розумний моніторинг і управління виробництвом, передачею, розподілом і споживанням електроенергії в електромережі, з метою створення мережі, яка ефективно інтегрує поведінку і дії всіх приєднаних до неї користувачів - виробників, споживачів і тих, які одночасно є виробниками та споживачами - для забезпечення економічно ефективної, сталої енергетичної системи з низьким рівнем втрат, високою якістю, безпекою постачання та безпекою;

(2) щодо газу:

(a) магістральні трубопроводи для транспортування та розподілу природного газу і біогазу, що входять до мережі, яка переважно об’єднує трубопроводи високого тиску, за винятком трубопроводів високого тиску, що їх використовують для висхідного або місцевого розподілу природного газу;

(b) підземні сховища, з’єднані зі згаданими вище газопроводами високого тиску;

(c) потужності прийому, зберігання та регазифікації або декомпресії скрапленого природного газу (LNG) або стисненого природного газу (CNG); та

(d) будь-яке обладнання або установки, необхідні для безпечної, надійної та ефективної роботи системи або для уможливлення роботи в реверсному режимі, у тому числі компресорні станції;

(3) щодо нафти:

(a) трубопроводи, які використовуються для транспортування сирої нафти;

(b) насосні станції та нафтосховища, необхідні для роботи трубопроводів для сирої нафти; та

(c) будь-яке обладнання або установки, необхідні для належної, надійної та ефективної роботи такої системи, у тому числі системи захисту, моніторингу та регулювання і пристрої для

реверсного потоку;

(4) <...>-20

-20 Не застосовно відповідно до статті 26(2)(a)(ii) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC.

Пріоритетні тематичні напрями, які необхідно розробляти:

Розгортання розумних мереж: впровадження технологій розумних мереж на території Енергетичного Співтовариства, щоб ефективно інтегрувати поведінку та дії всіх користувачів, приєднаних до електричної мережі, зокрема, для виробництва більших обсягів електроенергії з відновлюваних або розподілених джерел і управління попитом з боку споживачів.-21

-21 Відображений текст відповідає статті 26(2)(a)(iii) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 



ДОДАТОК II
ПОПЕРЕДНІЙ СПИСОК ПРОЕКТІВ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ІНТЕРЕС ДЛЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СПІВТОВАРИСТВА

1. ПРАВИЛА ДЛЯ ГРУП

(с) Для електроенергетичних проектів, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.(1) (a), (b) і (c), група включає представників договірних сторін та відповідних держав-членів, Комісії, національних регуляторних органів, ОСП, а також Секретаріату Енергетичного Співтовариства та ENTSO-E. Для газових проектів, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.(2) (a), (b) і (c), група включає представників договірних сторін та відповідних держав-членів, Комісії, національних регуляторних органів, ОСП, а також Секретаріату Енергетичного Співтовариства та ENTSOG. Для проектів транспортування нафти, що підпадають під категорії, визначені в додатку I.(3) (a), (b) і (c), використовується та сама група, що для газових проектів, на додаток вона буде включати відповідних організаторів проекту.

(1) Повноважні ухвалювати рішення органи груп можуть бути об’єднані. Усі групи або повноважні ухвалювати рішення органи повинні зустрічатися разом, за необхідності, щоб обговорити питання, спільні для всіх груп; до таких питань можуть належати питання трансрегіональної узгодженості або кількості пропонованих проектів, які входять до проектів попередніх переліків, за наявності ризику некерованості.

(2) Кожна група повинна організувати свою роботу в рамках зусиль у сфері регіональної співпраці відповідно до статті 6 Директиви 2009/72/ЄС, статті 7 Директиви 2009/73/ЄС, статті 12 Регламенту (ЄС) № 714/2009 і статті 12 Регламенту (ЄС) № 715/2009, як встановлено та адаптовано Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC, а також інших наявних структур регіональної співпраці.

(3) Кожна група повинна запрошувати організаторів проекту, який може бути відібраний як проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, а також представників національних адміністрацій, регуляторних органів і операторів системи передачі/ транспортування з <...> країн-членів Європейського економічного простору та Європейської асоціації вільної торгівлі, представників установ та органів Енергетичного Співтовариства, країн, охоплених європейською політикою сусідства, і країн, з якими Союз налагодив конкретну енергетичну співпрацю, а також установ Європейського Союзу. Рішення про запрошення представників третіх країн повинне бути ухвалене на основі консенсусу.

(4) Кожна група повинна проводити консультації з організаціями, які представляють відповідних стейкхолдерів, і, якщо це вважається доцільним, безпосередньо із самими стейкхолдерами, включно з виробниками, операторами систем розподілу, постачальниками, споживачами та організаціями з охорони довкілля. Група може організовувати слухання або консультації, якщо це доцільно для виконання її завдань.

(5) Внутрішній регламент, оновлений перелік організацій-членів, регулярно оновлювана інформація про хід роботи, порядки денні засідань, а також остаточні висновки та рішення кожної групи повинні бути опубліковані Секретаріатом Енергетичного Співтовариства на платформі прозорості, зазначеній у статті 18.

(6) Секретаріат Енергетичного Співтовариства повинен намагатися забезпечити узгодженість між різними групами. <...>

2. ПРОЦЕС СКЛАДАННЯ ПОПЕРЕДНІХ ПЕРЕЛІКІВ

(1) Організатори проекту, що може бути відібраний як проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, які хочуть отримати статус проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, повинні подати до групи заявку на його відбір як проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, що містить:

- оцінку інших проектів у розрізі внеску в реалізацію цілей Енергетичного Співтовариства, як встановлено у Договорі, праві Енергетичного Співтовариства та Енергетичній Стратегії Енергетичного Співтовариства,

- аналіз дотримання відповідних критеріїв, визначених у статті 4;

- для проектів, які досягли достатнього рівня розвитку, аналіз витрат і вигід проекту на основі методологій, розроблених ENTSO-E та ENTSOG відповідно до статті 11, та

- будь-яку іншу релевантну інформацію для оцінювання проекту.

(2) Усі одержувачі повинні забезпечити конфіденційність комерційно чутливої інформації.

(3) Після ухвалення першого переліку Енергетичного Співтовариства для всіх подальших ухвалених переліків Енергетичного Співтовариства пропоновані проекти передачі та зберігання електроенергії, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.1(а), та (c), повинні входити до останнього 10-річного плану розвитку мережі в секторі електроенергетики, розробленого ENTSO- Е відповідно до статті 8 Регламенту (ЄС) № 714/2009, за винятком тих, що розташовані у договірній стороні, ОСП якої не є членом ENTSO Е. Для них відповідні проекти повинні входити до національних 10-річних планів розвитку мережі.

(4) Після ухвалення першого переліку Енергетичного Співтовариства для всіх подальших ухвалених переліків Енергетичного Співтовариства пропоновані проекти газової інфраструктури, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.2, повинні входити до останнього 10-річного плану розвитку мережі в секторі газу, розробленого ENTSOG відповідно до статті 8 Регламенту (ЄС) № 715/2009, за винятком тих, що розташовані у договірній стороні, ОСП якої не є членом ENTSO G. Для них відповідні проекти повинні входити до національних 10-річних планів розвитку мережі.

(5) <...>

(6) <...>-22

-22 Пункти (5) та (6) не застосовні відповідно до статті 26(3)(b)(iv) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC 

(5) Для пропонованих проектів, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.1 та 2, національні регуляторні органи та, за необхідності, Рада органів регулювання Енергетичного Співтовариства повинні, якщо це можливо в рамках регіональної співпраці (стаття 6 Директиви 2009/72/ЄС, стаття 7 Директиви 2009/73/ЄС), як встановлено та адаптовано Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC), перевірити послідовність застосування критеріїв/ методології аналізу витрат і вигід та оцінити їх транскордонне значення. Вони повинні представити результати свого оцінювання групі.

(6) Для пропонованих проектів транспортування нафти, що підпадають під категорії, визначені в додатку I.3, Секретаріат Енергетичного Співтовариства повинен оцінити застосування критеріїв, визначених у статті 4.

<...>

(7) Кожна договірна сторона або держава-член, території якої не стосується пропонований проект, але на яку пропонований проект може мати потенційний чистий позитивний вплив або потенційний значний вплив, зокрема, на довкілля або експлуатацію енергетичної інфраструктури на її території, може представити групі висновок, у якому вказані причини її занепокоєння.

(8) Повноважний ухвалювати рішення орган групи повинен вивчити, на вимогу договірної сторони або відповідної держави-члена, обґрунтовані причини не схвалювати проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, який стосується її території, представлені договірною стороною відповідно до статті 3(3).

(9) Група повинна зібратися для вивчення та ранжування пропонованих проектів з урахуванням оцінки регуляторів або оцінки Секретаріату Енергетичного Співтовариства для проектів транспортування нафти.

(10) Проекти попередніх переліків пропонованих проектів, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.1 та 2, розроблені групами, разом з будь-якими висновками, як зазначено в пункті (7), повинні бути подані до Секретаріату Енергетичного Співтовариства та Агентства за шість місяців до дати ухвалення переліку Енергетичного Співтовариства. Проекти попередніх переліків разом з висновками повинні бути оцінені Радою органів регулювання Енергетичного Співтовариства упродовж трьох місяців з дати отримання. Рада органів регулювання Енергетичного Співтовариства, що прагне до співпраці з Агентством та за підтримки Секретаріату Енергетичного Співтовариства, повинна надати висновок щодо проектів попередніх переліків, зокрема щодо послідовного застосування критеріїв і аналізу витрат і вигід.

<...>

(11) Упродовж одного місяця з дати отримання висновку Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства повноважний ухвалювати рішення орган кожної групи повинен ухвалити остаточний попередній перелік із дотриманням положень, визначених у статті 3(3), на основі пропозиції груп і з урахуванням висновку Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства й оцінки національних регуляторних органів, поданої відповідно до пункту (5), або оцінки Секретаріату Енергетичного Співтовариства для проектів транспортування нафти, пропонованих відповідно до пункту (6). Групи повинні подати остаточні попередні переліки до

Секретаріату Енергетичного Співтовариства разом з будь-якими висновками, як зазначено в пункті (7).

(12) Якщо на основі отриманих попередніх переліків і після врахування висновку Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства, загальна кількість пропонованих проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, перевищує прийнятне значення, Постійна група високого рівня повинна, після консультацій з кожною відповідною групою, розглянути можливість невключення до переліку Енергетичного Співтовариства проектів, яким відповідна група присвоїла найнижчий рейтинг у рамках ранжування, встановленого відповідно до статті 4(4).



ДОДАТОК III
ПРАВИЛА ТА ПОКАЗНИКИ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ КРИТЕРІЇВ ДЛЯ ПРОЕКТІВ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ІНТЕРЕС ДЛЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СПІВТОВАРИСТВА

(1) Проект, що має значний транскордонний вплив, - це проект на території договірної сторони, який відповідає таким умовам:

(a) для передачі електроенергії: проект збільшує пропускну спроможність електричних мереж або вільну спроможність для комерційних перетоків на кордоні такої договірної сторони з однією або кількома іншими договірними сторонами і/або державами-членами або на будь- якій іншій відповідній ділянці того самого коридору передачі, спричиняючи збільшення транскордонної пропускної спроможності електромереж принаймні на 500 МВт порівняно із ситуацією без введення проекту в експлуатацію;

(b) для зберігання електроенергії: проект забезпечує принаймні 225 МВт встановленої потужності та має потужність зберігання, що уможливлює чисте річне виробництво електроенергії на рівні 250 ГВттод на рік.

(c) для транспортування газу: проект стосується інвестицій у потужності реверсного потоку або змінює потужність транспортування газу через кордони договірних сторін і/або відповідних держав-членів принаймні на 10% порівняно із ситуацією до введення проекту в експлуатацію;

(d) для зберігання газу або скрапленого/ стисненого природного газу: проект спрямований на пряме або непряме постачання до принаймні двох договірних сторін і/або однієї або більше держав-членів або на виконання стандарту інфраструктури (правило N-1) на регіональному рівні відповідно до статті 6(3) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 994/2010, у разі встановлення в Енергетичному Співтоваристві;

(e) для розумних мереж: проект розроблений для обладнання та установок високовольтного та середньовольтного рівня, розрахованих на напругу 10 кВ або більше. У ньому беруть участь оператори систем передачі та розподілу принаймні з двох договірних сторін, які охоплюють принаймні 50 000 користувачів, що виробляють або споживають електроенергію або одночасно здійснюють виробництво та споживання в зоні споживання щонайменше 300 ГВттод на рік, з яких принаймні 20% походять із різноманітних за своїм характером відновлюваних ресурсів.

(2) Що стосується проектів, які підпадають під категорії, визначені в додатку І.1(а)-(с), критерії, перераховані у статті 4, повинні оцінюватися таким чином:

(a) Ринкова інтеграція, конкуренція та гнучкість системи повинні вимірюватися відповідно до аналізу, проведеного в останньому 10-річному плані розвитку мережі в секторі електроенергетики, зокрема, шляхом: - розрахунку, для транскордонних проектів, впливу на пропускну спроможність електричних мереж в обох напрямках перетоку електроенергії, виміряну як обсяг потужності (у мегаватах), а також їх внеску в досягнення мінімальної пропускної спроможності міждержавних перетинів на рівні 10% від встановленої генеруючої потужності або, для проектів, що мають значний транскордонний вплив, впливу на пропускну спроможність електричних мереж на кордонах між відповідними державами-членами, між відповідними договірними сторонами та/або державами-членами або в межах відповідних договірних сторін, а також на балансування попиту та пропозиції та експлуатацію мережі у відповідних договірних сторонах; - оцінювання впливу, для зони аналізу, як визначено в додатку IV.6, у розрізі витрат на виробництво та розподіл електроенергії в межах всієї енергетичної системи, а також розвитку та конвергенції ринкових цін, що їх забезпечує проект за різними сценаріями планування, зокрема, беручи до уваги зміни, які виникають в порядку ранжування.

(b) Передача електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, до основних центрів споживання та об’єктів зберігання повинна вимірюватися відповідно до аналізу, проведеного в останньому 10-річному плані розвитку мережі в секторі електроенергетики, зокрема:

- для передачі електроенергії: шляхом оцінювання обсягу потужності виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії (за технологією, у мегаватах), яка приєднується та передається завдяки проекту, порівняно з обсягом планової загальної потужності виробництва електроенергії із цих видів відновлюваних джерел енергії у відповідній договірній стороні у 2020 році згідно з національними планами дій з відновлюваної енергетики, як визначено у статті 4 Директиви 2009/28/ЄС, як встановлено та адаптовано Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2012/04/МС-EnC,

- для зберігання електроенергії: шляхом порівняння нової потужності, передбаченої проектом, із загальною наявною потужністю для тієї самої технології зберігання в зоні аналізу, як визначено в додатку IV.6.

(c) Безпека постачання, інтероперабельність (взаємодійність) і безпечна експлуатація системи повинні вимірюватися відповідно до аналізу, проведеного в останньому 10-річному плані розвитку мережі в секторі електроенергетики, зокрема, шляхом оцінювання впливу проекту на втрату очікуваного навантаження для області аналізу, як визначено в додатку IV.6, з точки зору достатності генеруючих і передавальних потужностей для типових періодів навантаження, враховуючи очікувані зміни екстремальних погодних явищ, пов’язаних із кліматом, та їх вплив на стійкість інфраструктури. Якщо застосовно, повинен вимірюватися вплив проекту на незалежний і надійний контроль експлуатації системи та послуг.

(3) Що стосується проектів, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.2, критерії, перераховані у статті 4, повинні оцінюватися таким чином:

(a) Ринкова інтеграція та інтероперабельність (взаємодійність) повинні вимірюватися шляхом розрахунку додаткової цінності проекту для інтеграції ринкових зон і конвергенції цін, для загальної гнучкості системи, включно з рівнем потужності, що забезпечується для реверсного потоку за різними сценаріями.

(b) Конкуренція повинна вимірюватися на основі диверсифікації, включно зі спрощенням доступу до місцевих джерел постачання, беручи до уваги в порядку послідовності: диверсифікацію джерел; диверсифікацію контрагентів; диверсифікацію маршрутів; вплив нової потужності на індекс Херфіндаля-Хіршмана (ННІ), розрахований на рівні потужності для зони аналізу, як визначено в додатку IV.6.

(c) Безпека постачання газу повинна вимірюватися шляхом розрахунку додаткової цінності проекту для коротко- та довгострокової стійкості газової системи Союзу та для підвищення залишкової гнучкості системи, щоб упоратися з перебоями в постачанні до договірних сторін , за різними сценаріями, а також додаткової потужності, яка забезпечується проектом і вимірюється відносно стандарту інфраструктури (правило N-1) на регіональному рівні відповідно до статті 6(3) Регламенту (ЄС) № 994/2010, у разі встановлення в Енергетичному Співтоваристві.

(d) Сталість повинна вимірюватися як внесок проекту у скорочення викидів, підтримку резерву виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії або транспортування газу, отриманого з відновлюваних джерел енергії (Power-to-Gas), і біогазу, беручи до уваги очікувані зміни кліматичних умов.

(4) Що стосується проектів, які підпадають під категорію, визначену в додатку I.1(d), кожна функція, перерахована у статті 4, повинна оцінюватися на основі таких критеріїв:

(a) Рівень сталості: Цей критерій повинен вимірюватися шляхом оцінювання скорочення викидів парникових газів і впливу інфраструктури енергетичної системи на довкілля.

(b) Здатність систем передачі та розподілу до приєднання та постачання електроенергії від та до користувачів: Цей критерій повинен вимірюватися шляхом оцінювання встановленої потужності розподілених енергетичних ресурсів у розподільних мережах, максимально допустимої подачі електроенергії в мережу без ризиків перевантаження мереж передачі, а також енергії, не виробленої з відновлюваних джерел у зв’язку з ризиками перевантаження або безпеки;

(c) Рівень підключення та доступу до мереж всіх категорій користувачів мережі: Цей критерій повинен вимірюватися шляхом оцінювання методів, прийнятих для розрахунку плати і тарифів, а також їх структури, для виробників, споживачів і тих, які одночасно є виробниками та споживачами, і операційної гнучкості, яка забезпечується для динамічного балансування електроенергії в мережі.

(d) Безпека та якість постачання: Цей критерій повинен вимірюватися шляхом оцінювання співвідношення між надійно наявною генеруючою потужністю та піковим навантаженням, частки електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, стабільності енергетичної системи, тривалості та частоти перебоїв електропостачання на користувача, включно з порушеннями, пов’язаними з кліматом, а також показників якості напруги.

(e) Ефективність і якість послуг постачання електроенергії та експлуатації мережі: Цей критерій повинен вимірюватися шляхом оцінювання рівня втрат в мережах передачі та розподілу, співвідношення між мінімальним і максимальним попитом на електроенергію в межах визначеного часового періоду, участі сторони попиту в ринках електроенергії та заходах з підвищення енергоефективності, відсотка використання (тобто середнього навантаження) компонентів електричної мережі, доступності компонентів мережі (пов’язаної з плановим і позаплановим технічним обслуговуванням) та її впливу на показники роботи мережі, а також фактичної наявності пропускної спроможності мережі відносно її стандартного значення.

(f) Внесок у роботу транскордонних ринків електроенергії шляхом управління перетоками електроенергії для зниження кільцевих перетоків і підвищення пропускної спроможності міждержавних перетинів: Цей критерій повинен оцінюватися шляхом оцінювання співвідношення між пропускною спроможністю міждержавних перетинів договірної сторони та її споживанням електроенергії, використання пропускної спроможності міждержавних перетинів і плати за перевантаження на міждержавних перетинах.

(5) Що стосується проектів транспортування нафти, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.3, критерії, перераховані у статті 4, повинні оцінюватися таким чином:

(a) Безпека постачання нафти повинна вимірюватися шляхом оцінювання додаткової цінності нової потужності, що її забезпечує проект, для коротко- та довгострокової стійкості системи та залишкової гнучкості системи, щоб упоратися з перебоями в постачанні, за різними сценаріями.

(b) Інтероперабельність (взаємодійність) повинна вимірюватися шляхом оцінювання того, наскільки проект покращує роботу мережі нафтопроводів, зокрема, шляхом забезпечення можливості роботи в реверсному режимі.

(c) Ефективне та стале використання ресурсів повинне вимірюватися шляхом оцінювання того, наскільки проект використовує наявну інфраструктуру та сприяє мінімізації тягаря та ризиків, пов’язаних зі змінами довкілля та клімату.



ДОДАТОК IV
АНАЛІЗ ВИТРАТ І ВИГІД ДЛЯ ВСІЄЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Методологія гармонізованого аналізу витрат і вигід для всієї енергетичної системи для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, повинна відповідати вказаним нижче принципам, встановленим у цьому додатку.

(1) Методологія повинна ґрунтуватися на спільному наборі вхідних даних, що представляють енергетичну систему та газову систему Союзу, за роки n+5, n+10, n+15 та n+20, де n - це рік проведення аналізу. Такий набір даних повинен містити принаймні такі елементи:

(a) у секторі електроенергетики: сценарії споживання, генеруючі потужності за типом палива (біомаса, геотермальна енергія, гідроенергія, газ, атомна енергія, нафта, тверде паливо, енергія вітру, енергія сонця, концентрована енергія сонця, інші відновлювані технології) і їх географічне розташування, ціни на паливо (включно з біомасою, вугіллям, газом і нафтою), ціни на двоокис вуглецю, будова мережі передачі та, за необхідності, розподілу, а також її розвиток з урахуванням усіх нових значних проектів виробництва (включно з потужностями, обладнаними для уловлювання двоокису вуглецю), зберігання та передачі електроенергії, щодо яких було ухвалене остаточне інвестиційне рішення і які повинні бути введені в експлуатацію до кінця року n+5;

(b) у секторі газу: сценарії споживання, імпорт, ціни на паливо (включно з біомасою, вугіллям, газом і нафтою), ціни на двоокис вуглецю, будова газотранспортної мережі та її розвиток з урахуванням усіх нових проектів, щодо яких було ухвалене остаточне інвестиційне рішення і які повинні бути введені в експлуатацію до кінця року n+5;

(2) Набір даних повинен відображати акти права Союзу та національного права, чинні станом на дату аналізу. Набори даних, які використовуються для секторів електроенергетики та газу, відповідно, повинні бути сумісними, зокрема, у контексті припущень щодо цін і обсягів на кожному ринку. Набір даних повинен бути підготовлений після офіційних консультацій із договірними сторонами та організаціями, які представляють усіх відповідних стейкхолдерів. Секретаріат Енергетичного Співтовариства й Рада органів регулювання Енергетичного Співтовариства повинні забезпечити доступ до необхідних комерційних даних, отриманих від третіх осіб, у відповідних випадках.

(3) Методологія повинна містити настанови щодо розвитку і використання мережі та моделювання ринку, яке необхідне для аналізу витрат і вигід.

(4) Аналіз витрат і вигід повинен ґрунтуватися на гармонізованому оцінюванні витрат і вигід для різних категорій аналізованих проектів і охоплювати принаймні період часу, зазначений у пункті (1).

(5) В аналізі витрат і вигід повинні бути враховані принаймні такі витрати: капітальні витрати, операційні витрати та витрати на технічне обслуговування протягом технічного життєвого циклу проекту, а також витрати на виведення з експлуатації та управління відходами, у відповідних випадках. Методологія повинна містити настанови щодо ставок дисконтування, які необхідно використовувати для розрахунків.

(6) <...>

(7) <...>

(8) <...>

(9) <...>-23

-23 Пункти (6), (7), (8) та (9) не застосовують відповідно до статті 26(5)(a) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC.

(6) Методологія повинна визначати аналіз, який має проводитися на основі відповідних наборів вхідних даних шляхом визначення впливу з кожним проектом і без нього. Зона аналізу для окремого проекту повинна охоплювати всіх договірних сторін та держав-членів, на території яких буде збудований проект, усіх сусідніх договірних сторін та держав-членів і всіх інших договірних сторін та держав-членів, на яких проект має значний вплив.

(7) У ході аналізу повинні бути виявлені договірні сторони та держави-члени, на яких проект має чистий позитивний вплив (бенефіціари), і договірні сторони та держави-члени , на яких проект має чистий негативний вплив (держави-члени, що несуть витрати). Аналіз витрат і вигід повинен включати аналіз чутливості щодо набору вхідних даних, дати введення в експлуатацію різних проектів в одній зоні аналізу та інших відповідних параметрів.

Оператори систем передачі/ транспортування, сховищ, терміналів стисненого та скрапленого природного газу і систем розподілу повинні обмінюватися інформацією, необхідною для розроблення методології, включно з моделюванням мережі та ринку. Будь-який оператор системи передачі/ транспортування або розподілу, що збирає інформацію від імені інших операторів системи передачі/ транспортування або розподілу повинен передати результати збору даних операторам системи передачі/ транспортування та розподілу, що беруть участь.

(8) Для спільної ринкової та мережевої моделі для секторів електроенергетики та газу, визначеної в параграфі 3 статті 11, набір вхідних даних, зазначений у пункті (1), повинен охоплювати роки n+10, n+20 та n+30 і модель повинна уможливлювати повне оцінювання

економічного, соціального та екологічного впливу, зокрема, включно із зовнішніми витратами, а саме витратами, пов’язаними з викидами парникових газів і традиційних забруднювачів повітря або безпекою постачання.



ДОДАТОК V
НАСТАНОВИ ЩОДО ПРОЗОРОСТІ ТА УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ

(1) У посібнику процедур, зазначеному у статті 9(1), необхідно принаймні визначити:

(a) відповідне законодавство, на якому ґрунтуються рішення та висновки для різних типів відповідних проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, у тому числі екологічне законодавство;

(b) відповідні рішення та висновки, які необхідно отримати;

(c) найменування та контактні дані компетентного органу, інших органів і відповідних основних стейкхолдерів;

(d) послідовність дій з описом кожного етапу процесу, у тому числі орієнтовний строк і стислий огляд процесу вироблення й ухвалення рішень;

(e) інформацію про обсяг, структуру та рівень деталізації документів, які повинні бути подані разом із заявкою на ухвалення рішень, включно з контрольним переліком;

(f) етапи та засоби участі громадськості у процесі.

(2) У детальному графіку, зазначеному у статті 10(4)(b), необхідно визначити принаймні таке:

(a) рішення та висновки, які необхідно отримати;

(b) органи, стейкхолдери та громадськість, які можуть бути зацікавлені;

(c) окремі етапи процедури та їх тривалість;

(d) основні ключові результати, які повинні бути досягнуті, і кінцеві терміни в контексті ухвалення комплексного рішення;

(e) ресурси, заплановані органами, і можливі потреби в додаткових ресурсах.

(3) Щоб розширити участь громадськості у процесі надання дозволів і заздалегідь забезпечити інформацію та діалог із громадськістю, необхідно застосовувати такі принципи:

(a) Стейкхолдери, на яких впливає проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, у тому числі відповідні національні, регіональні та місцеві органи, власники земельних ділянок і громадяни, які мешкають неподалік місця розташування проекту, громадськість та її об’єднання, організації або групи повинні отримувати детальну інформацію та з ними повинні проводитися консультації на ранній стадії, коли потенційні побоювання громадськості можна взяти до уваги, у відкритий і прозорий спосіб. За необхідності компетентний орган повинен активно підтримувати заходи, вжиті організатором проекту.

(b) Компетентні органи повинні забезпечити групування процедур консультацій із громадськістю для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, якщо це можливо. Кожна консультація з громадськістю повинна охоплювати всі питання, що стосуються конкретного етапу процедури, і одне питання, що стосується конкретного етапу процедури, не повинне розглядатися на більш ніж одній консультації з громадськістю; однак одна консультація з громадськістю може проводитися в кількох географічних розташуваннях. Питання, які розглядалися на консультації з громадськістю, повинні бути чітко вказані у повідомленні про консультацію з громадськістю.

(c) Коментарі та заперечення приймаються тільки з моменту початку консультації з громадськістю до закінчення кінцевого терміну.

(4) Концепція участі громадськості повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) зацікавлені та залучені стейкхолдери;

(b) передбачені заходи, у тому числі пропоновані загальні місця та дати спеціальних зустрічей;

(c) строк;

(d) людські ресурси, виділені для виконання відповідних завдань.

(5) У рамках консультації з громадськістю, яка повинна бути проведена перед поданням матеріалів заявки, відповідні сторони повинні принаймні:

(a) опублікувати інформаційну брошуру обсягом не більше 15 сторінок, у якій у чіткій та стислій формі наводиться огляд мети та попереднього графіку реалізації проекту, національного плану розвитку мережі, розглянутих альтернативних маршрутів, очікуваного впливу, включно із транскордонним впливом, і можливих заходів з пом’якшення, що повинна бути опублікована до початку консультації. В інформаційній брошурі також повинні вказуватися вебадреси платформи прозорості, зазначеної у статті 18, і посібника процедур, зазначеного в пункті (1);

(b) повідомити всім стейкхолдерам, на яких впливає проект, про проект через вебсайт, зазначений у статті 9(7), та інші відповідні засоби інформації;

(c) запросити в письмовій формі відповідних стейкхолдерів, на яких впливає проект, на спеціальні зустрічі, на яких обговорюватимуться причини занепокоєння.

(6) На вебсайті проекту повинні бути розміщені як мінімум:

(a) інформаційна брошура, зазначена в пункті (5);

(b) нетехнічне та регулярно оновлюване резюме обсягом не більше 50 сторінок, у якому відображений поточний статус проекту та чітко вказані, у разі наявності змін, зміни, внесені до попередніх редакцій;

(c) планування проекту та консультацій із громадськістю із чітким зазначенням дат і місць проведення консультацій із громадськістю і громадських слухань, а також передбачені питання, яких стосуються такі слухання;

(d) контактні дані для отримання повного пакета документів заявки;

(e) контактні дані для надання коментарів і заперечень у ході консультацій із громадськістю.

{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua}



вгору